Home Blog Page 2

Як молодий полтавець став спортивним відкриттям України – Ігор Гавришко 

0

За свої неповні 30 років Ігор встиг отримати звання Заслуженого майстра спорту, стати одним з передовиків гирьового спорту в Україні, одним з найкращих студентів університету і створити міцну та люблячу сім’ю. Про життя молодого віртуозу гирьового спорту з Полтавщини — в нашому матеріалі далі на ipoltavets.

Початок кар’єри спортсмена

 Ігор Петрович Гавришко народився у невеличкому селі Фрунзе на Кримському півострові. У перший клас майбутній спортсмен йде в місцеву школу, але того ж року батьки разом з Ігорем переїжджають до Полтавської області і оселяються у селі Хомутець Миргородського району. Там він закінчив загальноосвітню школу. А у 2007 році почав активно займатися героєм спортом з тренером Ониськом Сергієм Володимировичем.

І вже за 2 роки успішно виконує норматив майстра спорту України міжнародного класу. Однак середню спеціальність Ігор обирає не пов’язану зі спортом, вирішує отримати ветеринарну освіту в Хомутецькому технікумі. Однак і там юнак все більше часу приділяє тренуванням. У технікумі всі знали про здібного спортсмена, який годинами займався у спортивній залі.

У 2013 році Ігор переїжджає до обласного центру і приймає рішення про службу в Національній гвардії України. Продовжує активно займатися спортом і через 3 роки отримує звання Заслужений майстер спорту України.

У 2011-2012 роках Ігор – чемпіон України, згодом отримує травму, а після реабілітації знову займає лідерські позиції на чемпіонаті України з гирьового спорту у 2014-2021 роках.

Основним місцем роботи спортсмена залишається Національна гвардія України, де він служить в спортивному клубі та має звання головний сержант. У 2021 році закінчив вищу освіту за ступенем магістра у Національному університеті “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка” за напрям фізичної культури та спорту.

Брат Ігоря Іван молодший за нього на кілька років теж майстер спорту України з гирьового спорту. У Ігоря міцна молода сім’я: дружина Вікторія та дочки Поліна та Аліса.

Найбільші досягнення

У 2010 році Ігору було всього 17, але він став відкриттям в царині гирьового спорту. Тоді юнак Ігор Гавришко на Тернопільському чемпіонаті України з гирьового спорту переміг двох заслужених майстрів спорту, один з яких 20 роки поспіль не отримував поразок.

У 2014 році ім’я Ігоря Гавришка стало відомим у спортивному житті всієї України, адже він здійснив унікальний “золотий дубль”. Тобто став чемпіоном України не лише серед чоловіків, а серед юніорів, у тій же вагові категорії. Нагадаємо, що тоді йому було всього 22 роки.

2016 року Ігор Гавришко з вагою 78 кілограмів отримав дві відзнаки на чемпіонаті світу в Актобе у Казахстані. Став двічі срібним призером у двоборстві та естафеті. 

У березні 2021 року представляв військову частину Полтави на чемпіонаті України з гирьового спорту. Збірна Полтавської області тоді зайняла перше загальнокомандне місце по дорослих та юніорах. До того ж уже багато років полтавці в Україні вважаються одними із найсильніших спортсменів в гирьовому спорті.

Не спортом єдиним може пишатися Ігор Гавришко. Протягом навчання у Полтавській політехніці він відзначався не лише на спортивних змаганнях, але успіхами в навчанні та науці. Два роки поспіль він був кращим студентом-спортсменом Полтавщини. У 2021 році отримав іменну стипендію Полтавської міської ради, яку вручили лише трьом найкращим студентам політехніки. Основними критеріями була успішність, середній бал мав становити не менше 4,5 та особистий внесок у громадську, наукову, освітню, мистецьку та спортивну сфери.

До дня фізичної культури і спорту в університеті Ігоря Гавришка відзначили як спортсмена, що представляє Полтавщину на всеукраїнському і міжнародному рівнях подякою ректора.  

Полтавець Руслан Ротань – головний тренер молодіжної збірної України з футболу

0

Футбольна кар’єра Руслана Ротаня почалася зі шкільної лавки і продовжується все його свідоме життя. Це третій гравець української збірної за кількістю матчів за всю її історію. На його рахунку кілька супер кубків, кубків України, а в 2016 році Руслан визнаний найкращим українським футболістом. Далі на ipoltavets.

Життя, що повністю присвячене футболу

Ротань Руслан Петрович народився 1981 року в місті Полтава. Доля його як футболіста була вирішена наперед. Адже його батьком був відомий та авторитетний український футболіст, гравець місцевої «Ворскли», а згодом тренер Петро Ротань. 

Вже із шестирічного віку займався в місцевій ДЮСШ «Ворскла». 11 років навчався в Дніпровському спортивному інтернаті, через кілька років почав грати за дніпровську команду.

У 1999 році Руслан Ротань дебютував як професіонал у Вищій лізі України в матчі проти Кривбасу. Проте 3 роки він був лише футболістом запасу. Згодом до 2005 року Руслан я в основному складі «Дніпра» провів 7 сезонів, у вищій лізі 105 ігор, на його рахунку було 11 голів. 

Авторитет та послужний список допомогли Руслану перейти до київського “Динамо”, одразу в основний склад. На той час він став улюбленцем фанатів київської команди. Однак через періодичні травми все рідше почав виходити на поле в важливих іграх. Тоді одноразово Руслан стає чемпіоном України. 

У 2007 році Ротань вирішує піти із київського “Динамо”. Зимою того ж року повертається до команди «Дніпро». Після повернення він стає справжнім лідером команди, і займає капітанську позицію. У 2012 році отримує приз за кращий гол в чемпіонаті України від програми “Про футбол”. В цьому клубі Руслан грав ще 5 сезонів, згодом прийняв рішення покинути його  Він був вже авторитетним та поважним футболістом, а Дніпровська команда була досить нестабільною в плані фінансування, та й клуб був під загрозою закриття. До того ж у 2013 році футболіст мав намір переходити до російської команди з Казані «Рубін», але віддані фанати Дніпровської команди почали надсилати йому та його сім’ї погрози, так він відмовився від ідеї переходу.

У 2016 році спортивна газета “Український футбол” визначив Руслана як найкращого гравця чемпіонату України. Тоді у вирішальному матчі команда “Дніпро” хоч і програла іспанській “Севільї” рахунком 2: 3, капітанський гол допоміг за підсумками турніру увійти команді до символічної збірної Ліги Європи.

Влітку 2017 року Руслан підписує річний контракт з Празьким клубом «Славія». Там він зіграв 7 матчів.

Кар’єра в українські збірній

На початку 200-х Руслан грав за молодіжну збірну України, де в 10 матчах забив 1 гол. У 2003 році отримав запрошення до збірної України, де у лютому дебютував в матчі зі збірною Туреччини. А в матчі з Казахстаном саме його гол приніс таку важливу перемогу команді. Всього Руслан Ротань як напівзахисник провів більше 80 ігор в збірній та забив 7 голів. Він третій гравець збірної, що провів близько сотні матчів. 2012 року був віцекапітаном команди.

Тренерська кар’єра та особисте життя 

У 2018 році Руслан знову вибіг на поле за київське “Динамо”. І після зіграних 9 матчів вирішив закінчити кар’єру футболіста. А вже згодом став тренером, увійшовши до тренерського штабу донецького “Олімпіка”. А наприкінці того ж року став тренувати молодіжну збірну України. Цей рік став для нього особливим і тому, що вийшла автобіографічна книга “Руслан Ротань. №29”,, гроші від продажу якої пішли на благодійність. 

Вперше Ротань одружився з Марією Ігнатьєвою – каратисткою. В них народилося троє дітей: Ангеліна, Богдан та Захар. А у 2013 році після розлучення із Марією взяв шлюб з Христиною Раєвською, яка взяла участь в конкурсі краси “Міс Донбас”. З нею в Ротаня з’явилася ще двоє дітей Мирослава та Домініка.

Не лише лікування, а враження і цікаві знайомства: санаторій “Сосновий бір”

0

Полтавщина має великий санаторний та рекреаційний потенціал, у деяких містах області він реалізований якнайкраще. На Зіньківщині неподалік маленького села, серед сосон, які, здається, дістають до неба, та хвойного аромату, що паморочить голову, розкинулись маленьке містечко. Але це зовсім містечко, це санаторій у який з’їжджаються люди з усієї України. Далі на ipoltavets.

Як був заснований санаторій, наукова робота

 Зіньків здавна славиться своїми мальовничими лісами. Адже площа його лісового фонду складає більше 8 тис. га. Тут неподалік села Власівка розташований санаторій “Сосновий бір”. Датою його заснування вважається 1969 рік. А перших відвідувачів він прийняв 1970 року. 

З того часу матеріальна база та оснащення лікувального курорту значно розширилися та удосконалилися. А в 90-х роках минулого століття роках на території відкрили джерело лікувальний мінеральної води Ташань. Ця вода має сечогінну, жовчогінну, протизапальну та дезінтоксикуючу. Про неї знає вся Україна. Протягом років нею лікують захворювання шлунково-кишкового тракту. 

У санаторії проходять лікування хворі із серцево-судинними хворобами, з проблемами травлення, хворобами органів дихання та захворюванням статевої та репродуктивної систем. 

12 кваліфікованих лікарів забезпечують необхідну медичну допомогу та здійснюють контроль за відпочивальниками. Крім того, колектив санаторію постійно підвищують свою кваліфікацію, лікарі ведуть наукову роботу, беруть участь у конференціях, конгресах, присвячених курортології, кардіології, гастроентерології, фізіотерапії та іншим напрямкам. Власні наукові розробки та впровадження медичного персоналу опубліковані у спеціалізованих виданнях, провідні лікарі санаторію отримали патенти на винаходи, зокрема по лікуванню гастроентерологічних захворювань та остеохондрозу. Надруковали 3 книги.

Методи лікування у “Сосновому бору”

Крім сучасних, тут використовують і нетрадиційні методи лікування, що вдало поєднуються зі спеціально розробленим дієтичним харчуванням. До того ж місцеві кухарі можуть приготувати їжу за індивідуальним замовленням. Особливим попитом курорт користується серед людей, що мають захворювання опорно-рухового апарату. Адже тут відкрито кабінет денситометрії, який дозволяє виявити остеопороз на ранніх стадіях. 

У 2011 році відкрито відділення підводної тракції, тобто витяжки хребта та реабілітації суглобів. А за 3 роки засновано гінекологічне відділення, де проводяться гідролазерні зрошення та діагностика запальних та онкологічних хвороб.

У ХХІ столітті санаторій завдяки залученню фінансування, активності лікарів та їх ентузіазму перетворився на справжнє містечко, де надається кваліфікована допомога хворим, лікування проводиться в сучасній поліклініці, водогрязелікарні, культурно-оздоровчому комплексі з басейном, також тут відкритий косметологічний кабінет. Апаратурі поліклініки може позаздрити будь-який місцевий санаторій. 

Але насправді це місце є не лише лікувальним, сюди приїжджають не лише відпочивати, а й отримати заряд позитивної енергетики та нові знайомства. Дозвілля відвідувачів забезпечує спортзал, сауна, кафе та кіноконцертний зал. Відпочивальники ходять на перегляд фільмів, а в басейні разом з тренером мають можливість займатися аквааеробікою, а опісля піти на масаж. Тут є більярд, настільний теніс. Відпочивальники обожнюють піші прогулянки серед краєвидів Зіньківського лісу. За більш як 50 років санаторій вилікував 150 тис. хворих, серед яких понад 15 000 дітей.

Хворіти не на часі: поради від полтавського лікаря, як зміцнити імунітет восени

0

Осінь – час подбати про свій імунітет. Звичайно, щоб залишатися в строю, потрібно займатися спортом і забезпечити собі повноцінний відпочинок. Однак не менш важливим є харчування. Лікарі в один голос стверджують, що організм людини налаштовується на тривалі холоди і краще засвоює поживні речовини. Ви не знаєте, з чого почати, щоб зміцнити свою імунну систему? Ми спільно з полтавським терапевтом підготувати кілька ефективних порад, які вбережуть від осінніх застуд. Далі на ipoltavets.

Поради від полтавського лікаря: вітаміни, вітаміни і ще раз вітаміни

Імунна система — це природний захист організму від інфекції та запорука міцного здоров’я. Уявіть це як стіну. Щоб мати найкращий захист від вірусів і бактерій, ваша імунна система має бути міцною та стійкою.Немає чарівних пігулок чи добавок, які б зміцнили вашу імунну систему, але є кілька простих способів забезпечити її ідеальну форму. Ми поспілкувалися з полтавським лікарем Олегом Швецем, який з початку пандемії працює з хворими на корона вірусну хворобу та знає все про імунну систему.

Їжте овочі і фрукти. Мама була права. Дефіцит харчування може послабити імунну систему та відкрити двері для інфекцій. Проти цього гарно працює дотримання рослинної дієти з низьким вмістом жиру.

Вживайте свіжі фрукти та сезонні овочі, багаті антиоксидантами, вітамінами С і Е, бета-каротином і цинком. Придивіться до різноманітних продуктів, таких як ягоди, цитрусові, ківі, яблука, червоний виноград, цибуля, солодка картопля, морква та зелені листові овочі, такі як шпинат і капуста. Олег каже, що містяни часто переконані, що такі продукти дуже дорогі і для багатьох недоступні. Але це міф, заходьте на будь-який ринок, де торгують з свого городу і купуйте все, що вам до вподоби, адже це дуже корисно.

Багато продуктів, які є у вас в холодильнику можуть викликати запалення та виводити з організму необхідні поживні речовини. Стримано споживайте м’ясо та намагайтеся обмежити споживання обробленої та смаженої їжі, рафінованого цукру та борошна.

Коли погода прохолодніша, ми часто забуваємо пити оптимальну кількість води. Однак наше тіло на 60% складається з води, тому переконайтеся, що ви отримуєте оптимальну кількість води, лікар наголошує, що це важливо для гарного самопочуття. 

Швидка порада від пана Олега: якщо ви віддаєте перевагу пити гарячі напої, кава без кофеїну, чай з трав таких, як ромашка, м’ята, солодка або ройбуш, буде зараховано до споживання води. Як і бульйон, який також підтримає здоров’я кишечника та рівень енергії.

Поради лікаря від сезонної алергії

Сезонна алергія є результатом реакції імунної системи на алерген в навколишньому середовищі. Якщо імунна система скомпрометована, що може бути спричинено харчовою непереносимістю, більш імовірно, що це призведе до більш екстремальних сезонних алергій.

Молочні продукти є типовим винуватцем загострення сезонної алергії. Якщо у вас алергія, краще уникати продуктів, які можуть сприяти незбалансованому мікробіому. Це також включає глютен і оброблений цукор і зернові культури.

Порада пана Юрія від алергії: якщо ви прокидаєтеся з відчуттям закладеного носу або чхаєте, випийте велику склянку теплої солоної води.

І якщо на те пішло, це стосується виявлення симптомів алергії в будь-який час доби. 2 чайні ложки мінеральної солі розчинити в злегка теплій фільтрованій воді і випити натщесерце. Мінеральна сіль допомагає вимити гістамін, що викликає реакцію, а також допомагає організму розщепити його.

Вийдіть на вулицю

Сезон збору врожаю – це найкращий час, щоб насолодитися повітрям просто неба та поніжитися на свіжому повітрі та сонячному світлі. Вітамін D необхідний для зміцнення вашої імунної системи. Якщо ви не можете часто перебувати на сонці кілька разів на тиждень (не забувайте про щоденний сонцезахисний крем), подумайте про добавку вітаміну D. 

Мало того, що восени погода зазвичай краща для тренувань на вулиці – немає спекотних вітрів і палкого сонця, – діти вже пішли в школу, і можна самостійно керувати своїм графіком.

Олег наголошує – щоденні фізичні вправи означають, що у вас на 25 відсотків зменшується ймовірність розвитку симптомів сезонного афективного розладу, що призводить до депресії та переїдання.
Осінь пропонує багато приводів, щоб заманити вас і вашу родину на природу. Прогуляйтеся або вирушайте в похід, облаштовуйте свій сад, проведіть полювання на сміття просто неба або доглядайте за тваринами, що живуть в дворі.

Спати – і корисно, і приємно 

Шість-сім годин сну щоночі заохочує ваше тіло відновлюватися після довгого дня.  Коли вам не вистачає сну, вашій імунній системі важко боротися із застудою, грипом та іншими хворобами. 

Але добре виспатися не завжди легко. Повтор подій дня та нескінченний список справ у вашій голові, які потрібно виконати завтра, можуть не дати вам заснути. Спробуйте прочитати один-два розділи хорошої книги перед сном або послухати заспокійливу музику. Спробуйте вимкнути пристрої за кілька годин до того, як лягти спати. 

Можливо, вам доведеться трохи поекспериментувати, щоб знайти те, що найкраще підходить для вас, але пошук режиму перед сном є важливим для вашої імунної системи.   

Якщо у вас проблеми зі сном, ці хороші звички від лікаря можуть допомогти:

  • Обмежте час перед сном за екраном. Синє світло, яке випромінюють ваші пристрої, може порушити природний цикл пробудження та сну вашого тіла.
  • Встановіть постійний час сну. Лягайте в один і той же час щовечора, включаючи вихідні.
  • Спати в темній кімнаті. Використовуйте чорні штори або маску для сну.
  • Слідкуйте за тим, що ви їсте і п’єте. Уникайте масштабних прийомів їжі, кофеїну та алкоголю перед сном.
  • Регулярно займайтеся спортом. Активність протягом дня може допомогти вам легше заснути вночі.

Пішки ходити – довго жити

Олег Швець каже, що переваги регулярних фізичних вправ нескінченні. Окрім покращення якості сну та підняття настрою, фізичні вправи також можуть запобігти артриту, діабету, хворобам серця та іншим захворюванням.

Дослідження показують, що помірні фізичні вправи можуть зменшити запалення та допомогти імунним клітинам регенерувати. Швидка ходьба, їзда на велосипеді, біг підтюпцем, плавання та піші прогулянки – це чудові варіанти. Трохи більше 20 хвилин на день активностей допоможуть перемогти сезонну застуду.

Не вистачає мотивації? Ось кілька порад, які допоможуть вам рухатися:

  • Станьте соціальними. Тренування з іншими — це не лише чудовий спосіб налагодити зв’язок, це весело, це привід мотивувати одне одного
  • Зробіть це сімейною справою. Зберігайте спогади, зміцнюючи свій імунітет. Здійснюйте ранні вечірні прогулянки, заплануйте похід на природу на вихідних або грайте разом у футбол в дворі.
  • Робіть те, що любите. Ненавидите думку про повторення вправ в тренажерному залі? Знайдіть альтернативу, яка вам подобається, як-от каякінг, зумба, плавання або бойові мистецтва.

Щеплення 

Як і інші вакцини, щеплення від грипу використовує антигени грипу, спеціальні молекули, які змушують організм виробляти антитіла, спеціально розроблені для боротьби з інфекцією грипу. Кожен вірус і бактерія містить унікальні антигени. Коли ваше тіло виробляє антитіла для боротьби з антигенами грипу, ваша імунна система навчена розпізнавати мікроби грипу, як тільки вони потрапляють в організм. Потім він посилює виробництво антитіл проти грипу, щоб запобігти інфекції.

Найбільш очевидною перевагою вакцинації проти грипу є запобігання зараження грипом. Але вакцина проти грипу також допомагає запобігти поширенню хвороби на інших людей. Після зараження вірусом грипу може пройти кілька днів, перш ніж з’являться симптоми. Протягом цього часу ви можете поширювати інфекцію іншим, включаючи членів сім’ї та людей із високим ризиком ускладнень і смерті.

Щорічні вакцини проти грипу пропонують значні переваги тим, хто входить до групи ризику ускладнень грипу. Люди з астмою або захворюваннями серця, наприклад, мають більше шансів серйозно захворіти, що може призвести до госпіталізації або навіть смерті. Якщо ви вагітні, щеплення від грипу може захистити вас і вашу дитину протягом кількох місяців після народження. 

Медики з Полтавщини, які перевернули звичне розуміння медичної справи: брати Шумлянські

0

Їх прізвище назавжди внесено в історію світової медицини завдяки відкриттю важливого елемента нирки, який названий «капсулою Шумлянського». Це науковці, які реформували вітчизняну медичну освіту, а Павло був одним з небагатьох професорів університетів, який наважився викладати українською мовою. Далі на ipoltavets.

Олександр Шумлянський та його внесок у вітчизняну медицину

Родина видатних лікарів була досить бідною. Нестатки переслідували братів Олександра і Павла майже протягом всього життя. Проте це не завадило їм, як і решті козацьких дітей, вступити до Києво-Могилянської духовної академії: Олександру — в 1758 році, а Павлу — на два роки пізніше. Тут їх фінансово підтримував викладач філософії, а потім ректор С.Г.Миславський. Вони були відмінниками навчання, а після закінчення, вирішили стати медиками.

Закінчивши Київську академію Олександр, вивчив медицину, але працював спочатку перекладачем у Московському державному архіві. Однак у 1766 році став лікарем в Санкт-Петербурзькому генеральному госпіталі, а через рік відправлений до Страсбурга вивчати акушерську справу. Прослухавши курс акушерства в Марбурзі і склавши іспит у медичній колегії, отримав право практикувати в Росії і був призначений професором в Санкт-Петербурзький медико-хірургічний інститут. 

Однак його головні інтереси, як з’ясувалося, були в іншій галузі. Пройшовши ще один курс наук, цього разу в Страсбурзі, там же в 1782 році захистив дисертацію «Про будову нирок». Прекрасно освоївши мікроскоп, Шумлянський першим докладно описав будову нирки та її головну функціональну частину: судинний клубочок, що відфільтровувує сечу з крові – відтоді іменований «капсулою Шумлянського».

Заняття акушерською справою Олександр не залишив. Саме їй була присвячена дисертація Шумлянського, за яку він у 1783 році все в тому ж Страсбурзі був удостоєний ступеня доктора медицини та хірургії. Протягом усієї першої половини ХХ століття вона кілька разів перевидавалася в Європі та цитувалася у багатьох наукових працях європейських медиків.

У 1785-1786 роках Шумлянський вивчав за кордоном організацію медичної освіти, повернувшись на батьківщину, брав участь у розробці проєкту перетворення в Росії госпітальних шкіл на медико-хірургічні училища. Потім викладав акушерство, патологію та терапію у низці навчальних медичних закладів у Москві. Одним словом, зробив для медицини чимало, але, в історії залишився насамперед як лікар, який уперше описав «капсули Шумлянського», це було справжнє наукове відкриття.

Щоправда, за кілька десятиліть у нього з’явився, своєрідний співавтор. Через 60 років «клубочки» вдруге «перевідкрив» європейський лікар Боумен і примудрився так оприлюднити наукові доробки, що за кордоном досі називають клубочки «капсулами Шумлянського-Боумена». 

Павло Шумлянський

Шумлянський Павло Михайлович навчався у філософському та словесному класах Києво-Могилянської академії. Після того освоював медичну справу у Петербурзькій медичній школі при генеральному сухопутному госпіталі, де провчився 6 років та отримав звання лікаря. Працював військовим медиком. 

У 1789 році здобув ступінь доктора медицини із дисертацією у Страсбурзькому Університеті, досі ця наукова робота є одним із кращих зразків з хірургії, видана пізніше в Лейпцизі. Повернувшись до Росії Павло працював у сухопутному госпіталі в місті Петербург, згодом викладав у Кронштадського училищі на посаді професора. Пізніше розробив власний проєкт організації медичної освіти. 

Працював у Московській медико-хірургічній академії, згодом у Харківському університеті, який тільки-но відкрився. Там він очолив кафедру теоретичної хірургії і героїчної патології. Павло Шумлянський навіть читав лекції українською мовою. Неодноразово був призначений деканом медичного факультету цього інституту. Коли була відкриттям клініка при факультеті, був її керівником.

Потом і кров’ю: чому медицина Полтави трималась виключно на ентузіастах 

0

Історія ефективної клінічної медицини на Полтавщині розпочалася після тисяч смертей від антисанітарії, не кваліфікованості медичних працівників, урізання бюджету на цю галузь та неможливості навчання медицині на території України. Але і в таких умовах з’являлися ентузіасти, які поклали своє життя на те, щоб домогтися позитивних зрушень хоча б в одній з галузей. Влада неохоче фінансувала медичні заклади, а про відкриття навчальних установ, годі було і мріяти. Попри це саме уродженці Полтавщини стали основоположниками ряду медичних розробок, які впровадженні у світову практику. Далі на ipoltavets.

Чому перші лікарні були створені завдяки небайдужим лікарям, а ініціативою влади

 На початку ХІХ століття місто Полтава стає центром губернії, де функціонували навчальні заклади, серед яких кадетський корпус, школа садівництва, духовне училище, чоловіча гімназія та інститут шляхетних дівчат. 

За п’ять років до цього в Полтаві була відкрита перша лікарня для бідних. Організована Іваном Тишевським — штабслікарем на власні кошти. Спочатку вона розташовувалася у його будинку, де надавалася допомога безпритульним та бідним верствам населення. За кілька років повністю за власний кошт Тишевський збудував поруч приміщення для лікарні та аптеки, він був там головним лікарем та спонсором, усі витрати по забезпеченню ліками та устаткуванням лягали на його плечі. Але згодом благодійність Тишевського призвела до банкрутства, він змушений передати її на державне утримання. 

Так у 1802 році на казенні кошти у місті була відкрита перша лікарня на 20 осіб.

Трохи згодом 1805 році у Полтаві був відкритий так званий «родильний гошпиталь», де було всього 6 ліжок для бідних породіль. Крім однієї кімнати на 6 ліжок, тут була приймальня, сіни, комора, кухня та кімната для повитух. Цей пологовий заклад був відкритий завдяки благодійності та стягненню великих податків із селян.

Трохи краще справи пішли після скасування кріпосного права у 1861 році. Почала розвиватися земська медицина. В місті Кременчуці працював земський хірург Овксентій Богаєвський. Тут було створено у 1881 році щось на кшталт стаціонарного відділення та приймальні. Медицина тоді не була безкоштовною, а консультацію чи медичну допомогу стягувалося 20 коп. Навіть ця, здавалося б, невелика оплата за медичну роботу зупиняла багатьох відвідувати заклад. А у цей час містом ширилася епідемія тифу, від захворювань пневмонії помирав кожен третій хворий, крім того, була проблема із дифтерією, венеричними захворюваннями та туберкульозом, на нього хворіла молодь віком 20-30 років. 

Де полтавці навчалися медичній справі

Довгий час у Полтаві навчатися медицині було ніде. Лише у 1870 році відкрилась фельдшерська школа коштом Полтавського земства. Навчальний заклад готував спеціалістів для повітових та губернських лікарень. Школа функціонувала на базі губернської земської лікарні. Навчання тут тривало 4 роки і спочатку знання, отримані тут були дуже мізерними. Ця школа реорганізувалася сім разів і дуже повільно удосконалювали свою медичну базу та устаткування.

У ХІХ столітті постала на Полтавщині проблема із зубною медициною. Банально не було кваліфікованих кадрів, які б могли надавати таку допомогу, адже їх не готували ні в Росії, ні в Україні. Тому Скліфосовський, який на той час працював в Полтаві наполягав на необхідності відкрити спеціальність з підготовки зубних лікарів при університетах. Але лише після перемоги у Першій світовій війні влада та правлячі кола зацікавилися цим всерйоз, і почалися певні зрушення. Тоді існувало упередження, що гарними зубниками можуть стати лише ті, хто з самого початку отримав відповідного світу, відкидалися думка про перекваліфікацію.

Перше в Україні навчання стоматології

Перший такий факультет був створений на базі Харківської медичної академії у 1921 році. Так був закладений фундамент вищої стоматологічної освіти в Україні, нарешті її визнали важливою галузі клінічної медицини. З Харкова рішення ради міністрів УРСР стоматологічний інститут було переведено до Полтави. Згодом навчання стоматології вже проводилися у Полтавському медичному стоматологічному інституті — з 1967 року. 

Уже з набуттям Україною незалежності у 1992 році відбувся перший набір іноземних студентів до інституту. А через 2 роки він отримав найвищий рівень акредитації. Його перейменували на Українську медичну стоматологічну академію. Підготовка спеціалістів відбувалася по двох напрямках: на зуботехнічному та медицинському факультетах. 

Імена полтавців, які назавжди вкарбовано в історію всесвітньої медицини

У Гадяцькому полку, в селі Веприк, народився основоположник наукового акушерства на території пострадянського простору Нестор Максимович Амбодик. Він перший, хто почав викладати акушерство російською мовою та створив відповідний підручник, де описав жіночі хвороби та основи акушерства. На своїх лекціях використовував наочний матеріал у вигляді муляжу жіночого тазу та ляльку-дитину. Саме він розробив гінекологічні щипці, срібний катетер. Описав та систематизував багато жіночих хвороб, які супроводжують їх впродовж вагітності. 

В Гадячі також народився лікар та біолог Тереховський Мартин Матвійович, медичну освіту отримав у Київській академії та в Школі при Петербурзькому шпиталі. Він був радше теоретиком-науковцем, ніж практиком. 

Олександр Шумлянський — уродженець села малі Будища, написав та захистив дисертацію на базі Страсбурзького університету, якась описувала будову нирок. Бо досі в науці вважалося, що нирки є залозою, а не повноцінним органом. Його брат Павло Шумлянський відомий тим, що був першим в Україні професором хірургії, працював в Харківському університеті.

На Полтавщині народився також військовий лікар Данило Самойлович. Навчався у Лейдені. Після цього переїхав працювати в Україні, відомий своєю боротьбою з чумними епідеміями. Зокрема, саме він довів, що міазми не переносять чому, вона передається у безпосередньому контакті. Розробив щеплення для медичних працівників, як профілактику чуми. Він став основоположником нових методів ізоляції та дезінфекції при подібних епідеміях. Метою всієї його наукової роботи було знайти збудника чуми. 

Брати Чаруківські та Микола Скліфосовський

Відомими науковцями та медиками з Полтавщини є брати Чаруківські. Яким Чаруківський написав працю про військово-похідну медицину, вів дослідження з воєнно-польової хірургії, основні результати яких опублікував, крім того, досліджував народну медицину. Його брат Прохір був професором терапії в Академії в Петербурзі, саме він написав створив одну з перших в Росії праць про аускультацію — вислуховування звукових явищ, що відбуваються в організмі.

Микола Васильович Скліфосовський, мабуть, один з найвідоміших полтавських лікарів та науковців. Його ім’я відоме далеко за межі нашої країни. Попри те, що майбутній геній народився у бідній сім’ї, згодом ріс у притулку для сиріт. Він здобув ступінь доктора з медицини. Досліджував військово-польову хірургію, травматологію, хірургію органів черевної порожнини. 

Саме він розробив основи антисептики у хірургічні практиці, чим врятував тисячі життів. Адже смертність від заражень під час операцій була надзвичайно великою. Скліфосовський обстоював жіночу медичну освіту та організував медичний факультет при Одеському університеті.

Скромний полтавський професор, що отримав світову славу: успіх Георгія Вороного

0

Георгій Теодосійович Вороний відомий внеском у теорію чисел, головним чином тим, що стосується квадратичних форм і мозаїк Вороного. Він народився і виріс в невеликому селі на Полтавщині. За свою кар’єру він опублікував шість великих мемуарів і шість коротких статей, кожна з яких була настільки глибокою і важливою, що залишила глибокий слід у сучасній теорії чисел. Разом з німецьким професором Мінковським його можна вважати основоположником геометрії чисел. Далі на ipoltavets.

Як предки Вороного заснували поселення

Георгій Теодосійович Вороний народився 28 квітня 1868 року в селі Журавка Полтавської губернії. Мальовничий пагорб над річкою Удай у Журавці привернув увагу одного з предків Георгія, можливо, його прадіда, який був чумаком. Заробивши достатньо грошей, він купив клаптик землі й оселився там із сім’єю. 

За родинною легендою, Вороні отримали своє прізвище від далекого предка, козацького сотника – українського військового, коменданта Воронівської фортеці. Є кілька населених пунктів, які носять таку назву. На карті Де Боплана середини XVII ст. укріплене місто Воронівка знаходилося на правому березі Дніпра. Про Вороне та його фортецю згадуються з 1545 по 1674 роки, коли наступ турків спустошив значну частину Уманщини і змусив місцеве населення масово переселятися на Лівобережжя. Можливо, з часів цього переселення хтось із предків перебрався туди.

Батько-інтелігент, що мав повагу Шевченка та Олени Пчілки

Батько Георгія, Теодосій Якович Вороний був сином оберофіцера Якова Тарасовича Вороного, здобув освіту в Київському університеті на історико-філологічному факультеті. 

Після навчання працював у Немирівській гімназії та Ніжинському ліцеї професором російської словесності. Згодом він був директором гімназії в Кишиневі, потім гімназії в Бердянську і, нарешті, гімназії в Прилуках, десь за 18 кілометрів від Журавки. Георгій народився, коли його батько працював у Ніжині, а дитинство провів у містах Ніжин, Кишинів, Бердянськ, Прилуки, Журавка. Феодосій був людиною прогресивних переконань і прихильником народної освіти.

Ще в студентські роки в Київському університеті Феодосій Вороний займався організацією безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді, викладав історію в Києво-Подільській недільній школі.. Проводив також студентські літературні вечори. Його ініціатива щодо створення недільної школи знайшла підтримку в прогресивних колах української інтелігенції. У 1859 році цю школу відвідав відомий поет Тарас Шевченко, який подарував школі 50 примірників свого «Кобзаря». Пізніше, описуючи події загальнодержавного значення в Київському університеті кінця 1850-х — початку 1860-х років, Олена Пчілка особливий акцент зробила на почесних діях студента Теодосія.

Теодосій Вороний залишив рукопис на 15 сторінках (1861 рік), в якому виклав свої погляди на навчання і виховання в недільній школі. Зокрема, він вважав, що «будь-який успіх у політичному і суспільному житті неможливий без освіченості людей моральними науками». Наголошував на необхідності поширення історичних знань серед народу. Він вважав, що це прояснює інтелект людини, забезпечує їй краще розуміння її соціального статусу в житті та часто вказує на найкращі шляхи використання своїх здібностей”.

Вороні оселяються та відбудовують Журавку

У 1887 році Теодосій Вороний вийшов у відставку. Сам зайнявся городництвом у Журавці, брав активну участь у роботі Прилуцького сільськогосподарського товариства. Свої ідеї народної освіти Феодосій реалізовував у Журавці. За власні кошти збудував школу для сільських дітей. Школа також стала місцем, де проводилися лекції, концерти та вистави. Зібрані кошти пішли на розширення публічної бібліотеки в Журавці, відкритої завдяки допомозі родини Вороних.

Феодосій мав дочку і трьох синів. Старший син Леонід став лікарем, син Михайло – агрономом. Георгію судилося стати відомим ученим.

Михайло успадкував від батька захоплення садівництвом і брав участь у створенні невеликого товариства з вирощування та обробки трав у Журавці (1885). Це була одна з перших (якщо не перша) подібних компаній в Росії. Завдяки родині Вороних Журавка відігравала роль своєрідного регіонального культурного центру.

У 1885 році Георгій Вороний вступив на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету, де вивчав математику протягом 1885-1889 років.

За математичною освітою це був на той час найкращий університет Росії: там викладання математичних дисциплін йшло на тому високому рівні.

В університеті Вороний слухав лекції А.А. Маркова, А.Н. Коркіна та Ю.В. Сохоцького. 

Його особливо приваблювала алгебра, і він вважав курс Сохоцького найкращим м з усіх. У своєму щоденнику він писав: «Лекції чистої математики захоплюють мене все більше і більше. Я віддаю перевагу лекціям професора Сохоцького зі спецкурсу вищої алгебри імені Георгія Вороного перед усіма іншими. …Мене хвилює головне, чи вистачить у мене таланту».

Брак коштів, складні умови, але величезний запал в очах

Немає сумніву, що Вороний мав неабиякий талант, і його наступні досягнення дуже чітко це свідчать. Незважаючи на це, студентські роки були для нього дуже важкими. Зокрема фінансово Георгію було нелегко. Попри те, що його батько займав значні посади, перебуваючи на пенсії, він не міг повністю утримувати сина. Георгію доводилося заробляти на життя приватним репетиторством з математики, часто за досить невеликі гроші. Ставлячись до такої роботи дуже серйозно і докладаючи до неї багато зусиль, він вважав уроки виснажливими. Оскільки він хотів витрачати якомога більше часу на власні дослідження та математичні дослідження, довелося обмежити

репетиторство до рівня найнеобхіднішого. 

Георгію також важко було жити в студентському гуртожитку, оскільки йому доводилося жити в холодній сирій кімнаті. У своєму щоденнику він часто пише про труднощі звикання до роботи в напружених умовах. Постійний гучний шум, який створюють його сусіди по кімнаті, часті студентські вечірки та робота вночі не полегшували його життя. Лише коли він навчався на останньому курсі, Вороному запропонували мізерну студентську стипендію.

Наукова кар’єра та визнання

Після закінчення Санкт-Петербурга в 1889 році, написавши дисертацію про числа Бернуллі, Вороний вирішив залишитися там і працювати, щоб отримати звання викладача. У 1894 році він здобув ступінь магістра за дисертацію про цілі алгебраїчні числа, пов’язані з коренями незвідного кубічного рівняння.

Вороний читав лекції у Варшавському університеті, отримавши там посаду професора математики в 1894 році. Він написав свою докторську дисертацію про алгоритми для неперервних дробів  яку представив в університеті Санкт-Петербурга. 

Насправді як магістерська дисертація Вороного, так і його докторська дисертація були настільки високої якості, що вони були нагороджені Буняковською премією Санкт-Петербурзької академії наук.

Пізніше Вороний працював над теорією чисел, зокрема працював над алгебраїчними числами та геометрією чисел. Він продовжив роботу Золотарьова, і його робота була відправною точкою для досліджень Виноградова.

У 1904 році Вороний брав участь у Третьому міжнародному конгресі математиків у Гейдельберзі. Там він познайомився з німецьким математиком Мінковським.

Його здоров’я погіршилося через жовчнокам’яну хворобу. Помер у Варшаві, похоронений в рідному селі біля сім’ї.

Чим Новосанжарський санаторій заслужив увагу російської пропаганди: історія закладу

0

У нових Санжарах з 30-х років ХХ століття функціонує один з найкращих санаторних закладів для військовослужбовців. Тут знаходять одужання та відкривають нове дихання тисячі бійців, які пережили події про, які і розповідати важко. Його славна історія та важлива місія не дає спокою російській пропаганді. Далі на ipoltavets.

Історичний шлях санаторію

Санаторій в Нових Санжарах бере свій початок у далекому 1933 році. Тоді він був Будинком відпочинку Харківського облздороввідділу для військовослужбовців. Розташовувався на мальовничому лівому березі річки Ворскли, в колишній садибі поміщика Перцоввича. 

За 2 роки поруч з будинком відпочинку було відкрито піонерський табір, де могли відпочивати діти Дзержинського району міста Харкова.  З 1939 року будинок перейшов у розпорядження Калінінського військового округу. Напередодні Другої світової війни тут було організовано евакогоспіталь, в якому проходили лікування Американські пілоти. А наприкінці 1945 року на його базі створено санаторій ВПС Міністерства оборони СРСР. А з кінця 1961 року санаторій належав до Київського військового округу. 

Санаторний комплекс мав неабиякий попит, адже мав 45 га мальовничого лісопарку. Там розміщувався новий спальний корпус на 265 місць, був клуб, їдальня, бібліотека та кінозал. У санаторії лікували переважно захворювання шлунково-кишкового тракту. 

Для лікування використовували Новосанжарську мінеральну воду, а також торфомолові грязі. Властивості місцевих вод відкрили ще наприкінці ХІХ століття. Тутешні лікарі помітили, що населення, яка вживає цю воду набагато менше, порівняно з іншими, хворіє на сечокамяну хворобу.

Санаторій всю історію існування обслуговує військовослужбовців. У ХХ столітті він був перейменований на Військовий санаторій Міністерства оборони України, згодом був віднесений до Міністерства внутрішніх справ України. А з 2014 року носить назву медичного центру національної гвардії України. 

Тут проходять реабілітацію військовослужбовці за спеціально розробленими програмами. Останніми роками матеріально-технічна база закладу значно розширилися та покращилася, це пов’язано з виділенням фінансування на устаткування санаторію. Психологи, що працюють тут розповідають, крім фізичної реабілітації, військовослужбовці отримують психологічну допомогу, працюють з спеціалістами та позбуваються психологічних травм, які були отримані внаслідок, зокрема, російської агресії з 2014 року. 

Оздоровчий напрямок включає профілактику та лікування захворювань серцево-судинної системи, наслідки перенесеного інфаркту міокарда, захворювань ендокринної системи, нервової системи, органів опорно-рухового апарату та хвороб сечостатевої системи, урологічних захворювань.

Чорний піар теж піар?

У 2020 році санаторій в нових Санжарах став відомим на всю Україну, адже саме туди уряд вирішив привезти та ізолювати українців з Уханю, який тоді був місцем розповсюдження коронавірусної хвороби. Напередодні невідомі створили групу у вайбері, куди додали усіх жителів селища. Досі невідомо яким незаконним шляхом в них з’явилися контакти містян. Тоді в групі працювало 20 російських ботів, які підбурювали і без того налякане місцеве населення до дикої реакції на переміщених з Уханя. 

У день, коли їх доставили у санаторій, новосанжарці вийшли на ганебний протест, палили шини, кидали каміння у автобус та скандували образливі лозунги. 

У 2022 році російська пропаганда знову не залишила санаторій в Нових Санжарах без уваги. На місцевих ЗМІ оприлюднили інформацію, що нібито на території санаторію знаходяться бійці полку Азов, які попередню цинічно вигнали усіх відпочивальників та персонал. І готують провокації на місці відпочинку. 

Попри все санаторний комплекс продовжує успішно функціонувати, приймає на лікування та реабілітацію військовослужбовців. Новосанжарський санаторій оснащений сучасними апаратами, серед яких ванна для гальванізації, апарат для комплексного витягування гідромасажу хребта, ультразвукова система та інші.

Небезпечніше піти на війну чи народити дитину: історія пологів на Полтавщині

0

У сучасному світі пологи майже те саме, що профілактика грипу. У нас є найкращі лікарі, які знають та можуть все. Але до такого сучасного комфорту історія акушерства пройшла довгий і тернистий шлях. Коли жінки були змушені писати передсмертні записки, кесарів розтин вважався смертельним, а баба-повитуха в суспільстві виконувала роль ледь не Ісуса Христа. Як ще кілька століть тому народжували жінки на Полтавщині – в нашому матеріалі далі на ipoltavets

Чому тисячі років тому жінки фермерів народжували важче

Пологи – це надзвичайно болісний і важкий досвід для жінки. Особливості нашої еволюції та розвитку роблять пологи більш небезпечними для нас, ніж для будь-яких інших ссавців, навіть для наших  “двоюрідних” мавп.

Люди походять від мавпоподібних істот, які ходили на чотирьох лапах. І коли ми еволюціонували, щоб ходити прямо на двох ногах, наш таз став меншим. Пізніше ми знову змінилися — наш мозок ставав все більшим і більшим. Саме таке співвідношення розмірів голови та тазу робить наші пологи такими складними та несхожими на пологи інших тварин.

Інша гіпотеза полягає в тому, що пологи ускладнилися після того, як люди почали займатися землеробством. Археологи вперше запідозрили це, коли знайшли кілька скелетів немовлят у похованнях мисливців-збирачів, але знайшли їх багато в фермерських громадах. Багата вуглеводами дієта робила фермерів нижчими та товстішими, ніж мисливці-збирачі, чиє харчування було більш поживним. Це означало, що жінки мали ще менші тази, а діти ставали товстішими в утробі матері, що ускладнювало пологи та призводило до більшої кількості смертельних випадків для матерів і немовлят.

Скульптурні зображення вагітних жінок зустрічаються в багатьох доісторичних культурах. Можливо, вважалося, що ці статуетки містили духа, який, окрім сприяння родючості, керував іншими важливими аспектами життя, такими як тварини, земля, дім чи полювання. Деякі вчені припускають, що їх носили жінки як амулети або талісмани для захисту під час вагітності та пологів.

Акушерство і народна медицина

Протягом більшої частини історії, попри те, що чоловіки-філософи та лікарі часто розповідали про вагітність і пологи, чоловіки в основному не брали участі в самих пологах. У цей час на Полтавщині чоловікам заборонялося брати участь у пологах або навіть спостерігати за ними. Замість лікарів і медсестер до жінок приходили родичі та баби-повитухи, які підтримували їх під час пологів і приймали пологи як їх навчили в сім’ї, у кожного були різні стратегії та переконання.

Знання про акушерство передавалися членами громади від покоління до покоління. Згодом на цю тему вийшли книжки. На Полтавщині була практика вчитися у бабки-повитухи. 

Якщо не брати до уваги поради досвідчених жінок, пологи, та й медицина в цілому, довгий час були чимось диким та забобонним. Жінкам казали, наприклад, не думати ні про що дивне. Вважалося, що якби вони думали про мавп, скажімо, їх діти народжувалися б волохатими.

Баба-повитуха як голова сім’ї

Пізніше з появою більш розгалуженої системи медичних закладів, якщо виникали ускладнення, викликали дільничного лікаря, який допомагав своїм медичним інструментарієм. Іноді повитухи несли дитину на хрещення, поки мати відпочивала. Вони також відігравали юридичну роль у документуванні, коли народжувалися діти та ким були батьки. Повитуха на Полтавщині грала дуже важливу роль, часто її брали хрещеною, або родичалися з нею все життя.

Повитухи знали про лікарські трави, які могли допомогти вагітним жінкам із багатьма проблемами. Вони знали, як облаштувати кімнату та покласти жінку для пологів. Якщо дитина займала неправильне положення, баби-повитухи знали, як їх повернути. Вони перевіряли положення дитини, обмацуючи живіт жінки, і перевіряли, наскільки жінка готова до пологів. Використовуючи змащені маслом руки, вони допомагали б розтягувати органи жінки перед пологами. Після народження дитини вони часто навідувались у сім’ю протягом місяця, щоб допомогти матері у таких навичках, як годування грудьми.

Повитух також іноді звинувачували в чаклунстві, якщо щось йшло не так з вагітністю. Протягом всієї історії повитухи належали до будь-якого соціального прошарку, від вищої верстви суспільства до нижчого робітничого класу. 

Всупереч зусиллям повитух, пологи були ризикованими як для матері, так і для дитини. У ще кілька століть тому на Полтавські землі кожна третя жінка помирала в дітородному віці. Це було настільки небезпечно, що молоді жінки писали заповіт, коли дізнавалися, що вагітні. Інфекція, післяпологова кровотеча, недосвідчені повитухи та ускладнені пологи були поширеними причинами смерті.

Медичні розробки та перший акушег-гінеколог з Полтавщини

У XVIII  столітті в Україні було неможливо здобути медичну освіту. Син полтавського священника Нестор Максимович Амбодик для того, щоб отримати медичну кваліфікацію їде до Страсбурзького університету і навчається на «Голіцинівській» стипендії, яку започаткувала Катерина Голіцина, що була хвора на жіночу хворобу, і хотіла вберегти інших жінок від подібних страждань. Нестор Максимович став основоположником наукового акушерства і першим створив підручник російською мовою, про особливості дітонародження та сповивання. 

На початку ХІХ століття відкривається університет в Харкові, в якому з’являється перша в Україні можливість навчання на кафедрі акушерства та гінекології. Через кілька десятків років, у Київському університеті святого Володимира відкривається аналогічна кафедра, та приклінічна школа для акушерок. Там навчалися і лікарі з Полтавщини, які поверталися на рідну землю і продовжували роботу у лікарнях. Зазначається, що силами лікарів-організаторів медичної допомоги у 50-ті роки на Полтавщині було охоплено майже усіх жінок у містах і більшу частину у селах. У кожному селі були відкриті пологові будинки, а згодом відбулося укрупнення, сільські будинки закривалися, натомість їх роботу перебирали фельдшерсько-акушерські пункти у містах, а сільська місцевість обслуговувалися у дільничних лікарнях та центральних районних.

Удосконалення методів та інструментів акушерства

Щипці були винайдені у вісімнадцятому столітті. Інструмент все ще використовується сьогодні, щоб переміщати дітей через родові шляхи, коли вони застрягли. Незабаром були реалізовані інші медичні розробки, які зробили вагітність легшою та безпечнішою. До середини-кінця дев’ятнадцятого століття почали використовувати анестетики. 

Хоча анестезія була легко адаптована медичними працівниками для інших цілей, полегшення болю під час вагітності спочатку сприймалося несхвально. У Біблії Божа кара Єві після того, як вона з’їсть заборонений плід, полягає в тому, що вона зазнає сильного болю, коли народить дітей. Тому в нашій культурі вважалося обов’язком жінки перед Богом відчувати біль під час пологів.

Лікарі розробили антисептику та гігієнічні методи, які різко зменшили смертність від хірургічних процедур. Це дозволило жінкам робити кесарів розтин без подальшої неминучої смерті від інфекції. Раніше кесарів розтин застосовувався лише в ситуаціях, коли у матері не було шансів вижити. 

До 1950-х років на Полтавщині 88% пологів відбувалися в лікарні за участю лікаря. Жінок лікували медсестри та лікарі, а під час пологів вони лежали горизонтально замість того, щоб стояти чи стояти на колінах. 

Полтавець, який провів першу в світі операцію з пересадки нирки – Юрій Вороний

0

Це був час, коли трансплантація вважалася ледь не сьомим чудом світу, а брати відповідальність за її наслідки не наважувався практично ніхто. Вороний врятував сотні життів на фронті Другої світової війни ат в мирний час в лікарнях по всій Україні. Увесь світ нині асоціює операцію з пересадки нирки з його ім’ям. Далі на ipoltavets.

Йому судилося стати медиком

Юрій Вороний народився 1895 року на Полтавщині в селі Журавка, у родині професора математики. Освіту отримав у Варшавській та Прилуцькій гімназіях. У 18 років вступив до медичного факультету Київського університету імені Святого Володимира. Під час Першої Світової Війни працював медиком перев’язувального загону. 1918  року брав участь у бою під Крутами. Після отримання медичного диплома 1921 року вступив до аспірантури кафедри хірургії під керівництвом професора М. М. Волковича, а згодом – професора Є. Г. Черняхівського. В 1926 році Юрія Вороного призначено асистентом кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту під керівництвом професора В. М. Шамова. Звідси Ю. Ю. Вороний починає серію публікацій про трансплантацію яєчка і нирки.

У 1931 році за ініціативи професора В. М. Шамова створено Інститут гематології та переливання крові з філіями у різних кутках країни. Тоді ж Юрія Вороного призначають керівником Виробничого медичного інституту у Херсоні. Поряд із завідуванням кафедри топографічної анатомії і оперативної хірургії, викладацькою та повсякденною лікарською діяльністю, Юрій Вороний удосконалює методику пересадки нирки.

Як пройшла перша в світі операція з трансплантації нирки

Уперше в світі, 3 квітня 1933 року, Юрій Вороний проводить операцію з пересадки трупної нирки людині. Хоча були деякі ранні спроби ксеногенної трансплантації нирок від мавп або овець людині, а також були деякі експерименти з алотрансплантатом нирок у тварин без імуносупресії, жоден пацієнт не отримав людський алотрансплантат раніше. 

Реципієнтом стала 26-річна жінка, отруєна сулемою, а донором – 60-річний чоловік, який помер за 6 годин до операції від черепно-мозкової травми. Згідно з протоколом операції, під місцевою анестезією хворій виділили стегнову артерію та вену. Після цього з серединної лапаротомії виділена трупна нирка. Після перетискання стегнових артерії та вени виконана артеріо- і венесекція. Сечовід був виведений через окремий отвір на стегні. Затискачі з судин були зняті і хірурги побачили кровонаповнення нирки, перистальтику сечівника та появу сечі. Донорська нирка продукувала до 4-5 мл сечі на годину, а на наступний день після операції виникла протеїнурія (збільшення вмісту білка в сечі. Стан хворої погіршав, на другу добу наступила смерть. Препарат цієї нирки зберігається на кафедрі патологічної анатомії Харківського національного медичного університету.

Реплантація відірваної руки

До Другої Світової Війни професор Юрій Вороний працює завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту. Під час Другої Світової Війни перебував на окупованій території, працював у 12-ій лікарні на Холодній горі. У 1942 році Юрій Вороний провів унікальну операцію – реплантацію відірваної вибухом руки. В 1956 році хірург отримав від пацієнтки вдячного листа, який починався зі слів «Пишу Вашей правой рукой…». 

Юрій Вороний виконує обов’язки головного уролога та травматолога Житомирської області в 1944-1950 роках. Протягом 1950-1953 років працює у відділенні експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології і патології імені акад. О. О. Богомольця в Києві, з 1953 по 1961 роки – у Київському інституті гематології та переливання крові. Помер Юрій Вороний 1961 року, поховано його на Байковому цвинтарі в Києві.

.,.,.,.