Якщо науковці чоловіки прагнуть пізнавати щось далеке, іноді абстрактне, часто високотехнологічне та створювати інноваційний продукт, то жінки розкривають суть і красу всього, що їх оточує. Саме такою приземленою природознавицею, українським біологом, доктором наук та професором була Олена Миколаївна Байрак. Далі на ipoltavets.
Що відомо про біологиню?
Народилася 7 серпня 1957 року у Полтаві. Змалечку любила музику та співи, що згодом переросли в хобi. У 1975 році Олена закінчила середню школу, навчалася у школі мистецтв, а потім самотужки опанувала ще один музичний інструмент, що став її вірним супутником по життю – гітару. 1976-1979 роки працювала керівником вокально-інструментального ансамблю “Емпіреї”. У 1980 році заснувала свій власний ансамбль політичної пісні “Факел”. Паралельно з 1976 року здобувала вищу освіту в Полтавському педагогічному інституті, де й лишилася працювати. Олена Байрак стала студенткою, що пройшла шлях від вступу у виш до визнатної професорської діяльності та доктора біологічних наук.
Любов до природи та навколишнього середовища завжди була в серці дівчини, а наукові дослідження почалися з написання першої кандидатської дисертації у 1987 році “Лишайники Лівобережної Лісостепової України”.
Наукова діяльність
З початку 90-х років плідно працювала з Міжвідомчою комплексною лабораторією наукових основ заповідної справи Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України та Міністерства екобезпеки України. Причетна до створення понад 150 природно-заповідних об’єктів Полтавщини. Проводила моніторинг, дослідження, аналіз та сегментацію рослинного світу в заповідних об‘єктах. Наукові праці Олена присвятила наступним предметам:
- флористика;
- геоботаніка;
- екологія;
- заповідна справа;
- дендрологія;
- екологічна освіта.
Діяльність Олени Байрак щороку виходила на нові рівні пізнання та природознавчих відкриттів. Жінка організувала та створила власну наукову школу. Під крилом вченої виростали справжні професіонали екологічної справи, які успішно захистили вісім кандидатських дисертацій зі спеціальностей “Ботаніка” та “Екологія”. У 2006 році Олена переїхала з Полтави до столиці і стала працювати у серці квітучої флори Києва – Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України. Вчена піклувалася зеленою екосистемою парку бувши провідним науковим співробітником відділу ландшафтного будівництва. Жінка невтомно розвивала природознавчу науку як в рідній Полтаві, так і на столичних просторах. Вкладала всі знання у свої дослідницькі праці, яких налічується понад 300. Вона стала ідейною засновницею та реалізатором проєкту ландшафтного парку “Нижньоворсклянський”. У нього вкладено всю душу та серце науковиці. Тут були розроблені спеціальні туристичні еко-маршрути, проведені нею наукові зібрання, фотовиставки, екскурсії. На території парку створено “Музей природи та мистецтва”. Олена Миколаївна любила кожне зелене насадження, кожну квітку та деревце свого ландшафтного дітища. Колеги стверджували, що Олена знає рослинний світ Полтавщини краще за будь-кого з цієї місцевості. Унікальність природознавчого таланту жінки полягає у невтомній праці як на сторінках друкованих видань, так і на просторах Батьківщини, де заповідний фонд під час наукової діяльності Байрак збільшився майже у 20 разів. До останніх днів професорка очолювала кафедру заповідної справи навчально-наукового інституту економіки та екології природокористування Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління. Померла Олена Миколаївна Байрак раптово та трагічно в автокатастрофі на Івано-Франківщині у 2018 році. На базі Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського створений науковий фонд Олени Байрак, що нараховує близько 500 одиниць зборів, робіт, альбомів, особистих речей та ін.
