У більшості людей слово “масони” асоціюється з різноманітними теоріями змови, легендами про таємничі вбивства та бажанням підкорити увесь світ. Історія масонів тягнеться близько чотирьох століть і налічує тисячі впливових історичних постатей. Але увесь цей час діяльність масонських лож була забороненою, а її члени зазнавали постійних переслідувань. Чому їх переслідували та чим займалася масонська ложа на території Полтавщини з’ясовуємо у нашому матеріалі на сайті ipoltavets.com.
Як була започаткована перша масонська ложа в Україні
У Полтаві діяла відома масонська ложа “Любов до істини”. Діяльність її була недовгою: з вересня 1818 року до березня 1819 року. Загалом масонство — це течія в суспільному русі, що ставила перед собою етичні завдання вдосконалення людства. Методи та способи цього вдосконалення були вкрай різними та іноді носили контроверсійний характер.
Зародилося масонство у XVII столітті, а популярності набуло у XVIII. У той час стало однією з організаційних форм опозиційної дворянської громадської діяльності.
У Полтаві масонську ложу заснував Михайло Миколайович Новиков. Поміж ініціаторів також був Іларіон Михайлович Бібиков – морський офіцер. За весь час діяльності ложе організувало 21 засідання.
Перша зустріч відбулася 26 травня 1818 року. На ній було обрано чиновників в ложі. На установчому засіданні було присутні 6 осіб — Михайло Новіков, Семен Кочубей, Василь Терновський, Леонід Діаков, Іван Котляревський та Степан Левенець — вони складали керівництво ложі. Однак у період засідань у склад ложі входило практично все оточення генерал-губернатора Миколи Григоровича Рєпніна. Серед них були Олексій Імберг — чиновник для окремих доручень, Антон Панін — ад’ютант генерал-губернатора, Григорій Шафонський — чиновник канцелярії та інші. До членів належали і офіцери розквартированих на Полтавщині полків. Всього “Любов до істини” налічувала близько 40 членів. Усі вони представляли українською інтелектуальну еліту.
Часто засідання відбувалися у маєтку Семена Кочубея, який був збудований на кошти ложі. Гостем “Любові до істини” був Матвій Муравйов-Апостол. В останньому засіданні 25 листопада 1819 року взяв участь «брат-відвідувач» Сергій Волконський – генерал-майор, декабрист, брат Семена Кочубея.
Основні прагнення членів ложі
Заможні люди, дворянського походження були небайдужими до соціальних питань і свободи селян. Вони виступали проти кріпосництва та за реформацію задля більш модерних відносин у селі. Їх дискусії були справжнім трендом у тогочасному інтелектуальному суспільстві.
Чиновники, які входили до ложі пропонували мінімальні, але цілком реальні заходи з проведення майбутніх реформ. Хоча більшість учасників були космополітичними, все ж деяка частина відстоювала українську національну ідентичність та пропагувала незалежне українське суспільство.
У Полтавській ложі переважно обговорювали можливі реформи Олександра І і те, як вони вплинуть на Полтавську губернію.Члени ложі на засіданнях дискутували на тему повернення селян до прав козаків, характер політичних економічних зв’язків Полтави з іншими регіонами Росії.
Звичайно, інформація про тему бесід не могла оминути царя, який запідозрив членів ложі в пропагуванні ідеології, яка сприяла вияву сепаратистських устремлінь, характерних для певної частини українського дворянства. Розлючений Олександр І наказав закрити всі масонські ложі в Україні, хоча насправді мав на увазі лише одну — полтавську. Проте ніяких акцій і покарань щодо членів ложі “Любов до істини” застосовано не було.
