Володимир Іванович Вернадський — видатний учений і мислитель, чиї відкриття та ідеї справили величезний вплив на розвиток науки кінця ХІХ — початку XX століття. Попри те, що його ім’я асоціюється з провідними науковими центрами світу, небагато хто знає про його тісні зв’язки з Полтавою — містом із багатою історією та унікальним природним середовищем. З’ясуємо, які події та обставини пов’язували Вернадського з Полтавщиною й чому саме наш регіон відіграв важливу роль у формуванні його наукового світогляду. Далі на ipoltavets.
Хто такий Володимир Вернадський?
Володимир Іванович Вернадський — один із найвидатніших учених і мислителів України, Росії та СРСР, вплив якого на науку важко переоцінити. Він був природознавцем, філософом, засновником геохімії, біогеохімії, радіогеології, а також творцем учень про біосферу, ноосферу та космізм. Саме Вернадський запропонував ідеї, що стали підґрунтям новітніх напрямів сучасної мінералогії, геології, та гідрогеології. Він першим визначив роль організмів у геохімічних процесах.
Майбутній учений народився 28 лютого 1863 року в Санкт-Петербурзі у родині економіста Івана Васильовича Вернадського та викладачки музики Анни Петрівни Вернадської. Дитинство Володимир провів в Україні. Найчастіше мешкав у Полтаві та Харкові, а також часто відвідував Київ, де проживав у бабусі в будинку на Липках. У 1873 році він вступив до Харківської гімназії, де навчався три роки.
Великий вплив на формування поглядів майбутнього вченого справив його батько Іван Васильович. Саме він послідовно займався вихованням і освітою сина, прищепив йому інтерес до та любов до українського народу, його культури та історії. Вернадський згадував, як перед переїздом із Харкова до Петербурга вони з батьком були у Мілані. У той час у газеті «Вперед» з’явилася публікація про циркуляр, що забороняв друкувати твори українською мовою в Російській імперії.
Ці розмови справили на юного Вернадського глибоке враження. Іван Васильович розповідав історію України, що суттєво відрізнялася від офіційної, яку викладали в гімназії. Він казав, що Петербург збудували на кістках українців. Після повернення до столиці Володимир почав вивчати українську літературу, буквально дістаючи видання з антикварних крамниць. У віці 15 років він занотував у щоденнику думки про жахливе утискання українців, зазначаючи, що навіть в Австрії Михайлу Драгоманову не дозволили видавати газету українською мовою.
Свою вищу освіту Вернадський здобув у Санкт-Петербурзькому університеті, де вивчав мінералогію та геологію. Згодом він став засновником нової наукової дисципліни — біогеохімії, яка досліджує взаємозв’язки між живими організмами та геохімічними процесами на планеті. Його наукові праці заклали основи для сучасного розуміння ролі життя у формуванні хімічного складу Землі.
Одним із ключових понять, введених Вернадським, стала ноосфера — сфера, що приходить на зміну біосфері й на яку активно впливає людська діяльність. Ця концепція отримала широке визнання та досі впливає на сучасні підходи до сталого розвитку та екології.
Окрім наукової, Вернадський вів також активну громадську діяльність. Він брав участь у створенні Української академії наук і займався просвітництвом. Його спадщина — це поєднання глибоких наукових відкриттів і філософських ідей, які залишаються актуальними навіть у XXI сторіччі.
Рід Вернадських
Варто зазначити, що рід Вернадських має глибоке українське коріння. Його предки, відомі під прізвищем Верна, брали участь у визвольній війні українського народу 1648–1654 років. Причому вони виступали на боці козаків. Дід Володимира — Василь — був дворянином. Саме він почав носити прізвище Вернадський.
Батько Володимира Івановича народився у Києві. Він очолював кафедру в Київському університеті. Після переїзду до Москви почав працювати у Московському університеті. Через чотири роки після народження сина родина переїхала до Харкова. Водночас вони дуже часто відвідували родичів на Полтавщині.
Якою була Полтава наприкінці ХІХ — на початку XX століття?
Наприкінці ХІХ — на початку XX століття Полтава була важливим культурним, адміністративним і просвітницьким центром Лівобережної України. Місто зберігало риси провінційного, але при цьому активно розвивалося як губернський центр Російської імперії. У 1802 році Полтава стала головним містом Полтавської губернії, і до кінця ХІХ століття тут вже функціонували губернські установи, школи, бібліотеки, друкарні та наукові товариства.
У цей період відбулися значні зміни у міській інфраструктурі: з’явилися мощені вулиці, розвивалося залізничне сполучення, будувалися нові навчальні заклади та культурні установи. Одними з найважливіших освітніх осередків того часу були Полтавський інститут шляхетних дівчат і Полтавська духовна семінарія, де викладали високоосвічені педагоги.
Полтава славилася як культурний та інтелектуальний центр. Тут діяли просвітницькі товариства, збиралися відомі українські письменники, науковці та громадські діячі — зокрема Панас Мирний, Іван Котляревський, Михайло Драгоманов та інші. Близькість до сільськогосподарських районів робила місто також важливим науковим і аграрним осередком.
Вернадський і Полтава
Володимир Іванович був пов’язаний із Полтавщиною, як, мабуть, ні з одним іншим регіоном України. Полтава й Кременчук, Градизьк і Лубни, Шишаки й Нові Санжари, Гонці і Яреськи — всі ці місця стали частиною його життя та наукової діяльності. У дитинстві та юності Вернадський часто бував у Полтаві, а згодом приїжджав сюди майже щороку. Це не дивно, адже в місті мешкала численна родина його дружини Наталії Старицької. Наукову діяльність на Полтавщині Вернадський почав ще у 1883–1884 роках у складі експедиції відомого ґрунтознавця Василя Васильовича Докучаєва.
У 1890 році експедиційні маршрути дісталися Полтавського й Кременчуцького повітів, а фінансування досліджень забезпечило Полтавське губернське земство. Вернадський із великим завзяттям досліджував ґрунти Кременчуцького повіту. Водночас продовжив роботу навіть після припинення офіційного фінансування. Ба більше, він самостійно розширив програму досліджень: почав наносити на карту не лише зразки ґрунтів, а й кургани. Згодом цю карту вчений передав Полтавському музею. Окрім цього, він подарував музею близько 4000 зразків ґрунтів, 500 зразків гірських порід і 800 аркушів гербарію.
З 1890 року Вернадський працював приват-доцентом Московського університету, а у 1898 році став професором цього ж вишу. Увесь цей час він брав участь у численних експедиціях, зокрема і за межами Російської імперії. Проте щороку відвідував Полтавщину. Під час цих поїздок учений мешкав у Полтаві, здійснював екскурсії околицями міста та у віддалені райони. Він підтримував тісні зв’язки з Полтавським земством і Природничо-історичним музеєм.
У 1901 році за завданням Полтавського земства вчений здійснив кілька експедицій, зокрема до Кременчука та Лубен. Він вивчав геологічну будову Ісачнівського узгір’я. У травні 1904 року Вернадський вирушив до Полтавської та Житомирської губерній, де також проводив наукові дослідження.
Будівництво дому у Великих Сорочинцях і життя у Полтаві
У 1916 році Володимир Вернадський придбав 12 десятин садибної землі на березі Псла, на Бутовій горі, за 25 верст від Великих Сорочинців. Тут він розпочав будівництво будинку в українському стилі за проєктом Василя Кричевського. Безпосередньо будівництвом займався селянин Сердюк із Шишак. Уже влітку родина Вернадських поспішила заселитися в ще не завершене житло. Наприкінці Громадянської війни будинок було розграбовано та спалено.
Саме тут учений взявся за написання праці про роль живих організмів у геологічній історії Землі під назвою «Жива речовина в земній корі та її геохімічне значення». Ця робота була опублікована лише у 1978 році. У серпні 1917 року Вернадського викликали до Петрограда, а 22 листопада фізико-математичне відділення Академії наук направило його на південь через погіршення стану здоров’я — там він продовжив свої дослідження живої речовини.
Згодом учений оселився у Полтаві, де проживав до осені 1918 року. Про цей період він багато писав у своєму щоденнику, відзначаючи, що час був неспокійним та тривожним.
Восени 1918 року Вернадського запросили до Києва для участі в створенні Української академії наук. Учений займався теоретичною роботою, поєднуючи її з польовими дослідженнями та просвітницькою діяльністю. У 1918 році він організував у Полтаві Товариство любителів природи, а також був активним членом Полтавського товариства «Просвітництво». Зв’язків із Полтавщиною учений не втрачав і надалі. Він допомагав місцевому музею, що підтверджується листами, адресованими завідувачу відділу природи Гавриленку. Ці листи зберігаються у Полтавському краєзнавчому музеї.
Вернадський і Кременчуцька аномалія
Одним із ключових напрямів геологічних інтересів Володимира Івановича Вернадського була мінералогія й вивчення рудних корисних копалин. У цьому контексті його увагу неминуче привернула Кременчуцька магнітна аномалія — один із найбільших залізорудних районів Європи, розташований у Полтавській області.
Кременчуцька аномалія — це частина так званої Дніпровсько-Донецької геологічної западини, у межах якої приховані багаті родовища залізної руди. Уже наприкінці XIX століття геологи, зокрема й Вернадський, розпочали дослідження цього регіону з наукової та практичної думки. Основна мета полягала в оцінці масштабів покладів, складу руд і можливостей їхньої промислової розробки.
У березні 1897 року в журналі «Хуторянин» вийшла стаття вченого про Кременчуцьку магнітну аномалію. У ній він зазначав, що Полтавська губернія, за своїм геологічним устроєм, належить до числа місцевостей, де можна очікувати відкриття залізних руд. І в цьому дослідник не помилився.
Внесок Вернадського полягав не лише в безпосередній участі у дослідженнях, а й у розробці теоретичних основ рудоутворення. Він був одним із перших, хто розглядав мінералоутворення процеси як частину широкої геохімічної картини Землі, а залізорудні аномалії — як результат взаємодії літосфери та біосфери впродовж мільйонів років.
Крім того, його експедиції та аналітична робота значною мірою сприяли визначенню завдання комплексного вивчення рудних районів України — не як ізольованих геологічних об’єктів, а як систем, залучених до колообігу речовини у природі. У цьому сенсі Кременчуцька аномалія стала для Вернадського не лише об’єктом конкретного дослідження, а й підставою для ширших роздумів про Землю як «живе» тіло.
Також варто зазначити, що праця Вернадського мала не лише наукове, а й значне економічне значення. Його дослідження стали підґрунтям для майбутніх проєктів промислової розробки залізорудних родовищ Кременчуцького регіону у XX столітті — особливо у радянський період, коли тут активно розгорнувся видобуток руди.
Як у Полтаві вшановують пам’ять великого вченого?
Зв’язок Володимира Івановича Вернадського з Полтавою не забутий і донині. Місто дбайливо зберігає пам’ять про людину, яка тут жила, працювала, проводила наукові дослідження та формувала основи тих ідей, що вважаються класикою світової науки.
У Полтаві встановлено пам’ятники Вернадському. Перший розташований на території Полтавської державної аграрної академії — навчального закладу, наукові традиції якого значною мірою перегукуються з працями вченого. Пам’ятник було відкрито у 2003 році до 140-річчя від дня його народження. Другий монумент з’явився у 2013 році біля Полтавського національного технічного університету під час проведення міжнародної конференції, присвяченої спадщині Вернадського. Ці пам’ятні знаки стали не лише символами вшанування, а й осередками наукової пам’яті. Тут часто збираються студенти, викладачі й науковці.
Під час своїх візитів до Полтави Вернадський зазвичай зупинявся у брата своєї дружини в будинку №8 на вулиці Миколи Дмитрієва. На цій будівлі на честь ученого у 1988 році встановлено меморіальну дошку.
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського — ще одне важливе місце, де можна побачити експозиції, пов’язані з епохою, коли Вернадський працював на Полтавщині. Тут зберігаються документи та предмети, що дають уявлення про діяльність Полтавського земства — структури, яка фінансувала наукові дослідження вченого. Завдяки експонатам музею можна відчути атмосферу того часу, коли Вернадський збирав зразки ґрунтів, створював геологічні описи та розробляв свої перші геохімічні концепції.
Крім цього, у Полтаві продовжується наукова робота в дусі Вернадського. Зокрема, наукові установи регіону, включно з гравіметричною обсерваторією та закладами вищої освіти, підтримують дослідницькі ініціативи у сферах геофізики, ґрунтознавства, екології. Проводяться конференції, публікуються збірники наукових праць, натхненних його вченням про біосферу та ноосферу.
Джерела:
- http://poltavahistory.inf.ua/hisp_r_134.html
- https://core.ac.uk/download/pdf/287841902.pdf
- https://dralexandra.livejournal.com/42596.html
- https://day.kyiv.ua/ru/article/istoriya-i-ya/neozhidannyy-vernadskiy-poltavskiy-period-gody-1917-1918
- http://monuments.top/pamyatnik-v-i-vernadskomu-v-poltave-u-agrarnoy-akademii/
- http://monuments.top/pamyatnik-v-i-vernadskomu-v-poltave-u-tehnitcheskogo-universiteta/