28 Травня 2023

Полтавський батько: Іван Котляревський

Related

Бігові кросівки

Наш світ розвивається надзвичайно швидко, завдяки чому ми маємо...

Де у Полтаві придбати ефективні таблетки від алергії?

Найпоширенішою реакцією людського організму на ті чи інші збудники...

Здоров’я жінки важливе не лише для неї, а й для благополуччя всієї родини

  Онкоогляд це – процедура, яка обов'язкова для всіх жінок....

Кров донора з Решетилівки може врятувати людину в будь-якому регіоні нашої країни

Донорська кров, її компоненти і препарати на її основі...

Чому миргородська мінеральна – вода корисна й унікальна?

Полтавщина має щедрі природні водні ресурси. В основі цього...

Share

Український батько, титан словесності Іван Петрович Котляревський по-особливому оживив народну мову, внісши в її резерви живу мову, що на той час було літературним проривом. Іван Котляревський у своїх творах висвітлив ту мову, яка була близька народові, збагатив її багатогранним та святим українським словом. Загалом роль зачинателя української літератури неоціненна, оскільки він пропагував не лише українську мову, проте і її культурну традицію, зокрема кухню, пісню, танок, ігри, забави, національний костюм тощо. Це було унікальне явище: показати світові неосяжні резерви української мови та культури, до того ж показати освіченість, перелицювавши твір всесвітньо відомого письменника Вергілія. Звісно, що така літературна новизна викликала небачений резонанс поміж інтелігенції та простого люду, бо з’явився рідний батько для всіх верств українського населення: бідних, багатих, головне – для кожного українця на всі покоління, пише ipoltavets.com.

Військова справа і культурна ніша

Унікальне поєднання постаті І. Котляревського: штабс-капітан із нотами творчого ремесла, зокрема хисту до писемності та акторської майстерності: поет, драматург. Людина, за сприяння якої було викуплено талановитого актора М. Щепкіна із кріпацтва. І. Котляревський бачив таланти, примножував та розвивав їх, плекав українську літературу, драматургію, займався, крім того, благодійністю. Не так багато творів за життя, проте який неосяжний внесок в українську скарбницю!

Пам’ять і пошанування

Пошанування славного Котляревського відбулося на достойному рівні, зокрема відкрито перший у світі пам’ятник у Полтаві (1903), на відкриття якого з’їхалася неосяжна кількість інтелігенції (бо безмежно шанували майстра живонародної української мови за його талант та меценатські справи!)

У Полтаві є музей-садиба та літературно меморіальний музей майстра, у багатьох містах України є вулиці, парки, сквери, які носять ім’я І. Котляревського.

Зокрема у Полтаві, заклади освіти почесно носять ім’я І. Котляревського: Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 ім. І. П. Котляревського, Гадяцьке училище культури імені І. П. Котляревського та інші, також обласна бібліотека у Полтаві удостоєна носити славне ім’я майстра слова.

Різноманітні літературні премії, конференції, семінари свідчать про полум’яне захоплення до майстра і в наш час звертаються до життя та творчості зачинателя української літератури. По-новому сьогодні літературознавці та мовознавці відкривають письменника, досліджуючи у його творах нові підтексти, алюзії, ремінісценції, певні філософські візії тощо. Тож розуміємо, що зацікавлення є, отже, говоримо, що творчість Івана Котляревського актуальна для всіх часів, не важливо, у якому столітті ми зараз перебуваємо, важливо, що ми – українці, отже, ментальний код, про який писав автор, назавжди і з самого народження закладений у наших серцях та душах.

Світоч українського письма

Іван Петрович Котляревський – світоч українського письменства, культури. Завдяки його високоякісним творам, і сьогодні ми можемо смакувати на сценах театру прекрасні драматичні зразки: “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник”, сміятися і плакати, радіти і сумувати, любити і ненавидіти, мріяти і розчаровуватися. Той скарб, який залишив для нас полтавський батько – неоціненний. А ми, нащадки, мусимо підтримувати свою національну ідею, примножувати культурні, літературні орієнтири і по-новому, по-особливому, із особливим пієтетом ставитися до спадщини наших письменників, надто письменників-краян!

.,.,.,.