15 Серпня 2022

Де взяти донати на саперні лопати?

Related

Що змусило полтавців проміняти рідні землі на “Сибір неісходиму”: історія переселенців

За  підрахунками, якби два століття полтавців насильно не відправляли...

Як селище Опішня стало відомим на весь світ

Опішня - найтуристичніше селище Полтавщини. Музей-заповідник на 7 га,...

«Лариса і команда» або чому у волонтерстві без гумору ніяк

Заходимо на кухню місцевої школи, чути голосний жіночий сміх,...

Share

Полтавка Дарина Назаренко переконана, що сьогодні кожен українець, маючи бажання, може допомагати Збройним Силам України наближати нашу спільну перемогу. Про чудову волонтерську ініціативу вчительки-активістки розповімо на ipoltavets.com.

Волонтерить на повну

Вона волонтерить, як сама каже, “по повній програмі і де лише можна”. Ще відтоді, коли навчалася у старшій школі, не оминула жодного благодійного проекту, який трапився на її шляху. Певно, Дарина Назаренко успадкувала вдачу тата й мами, бо як і вони ніколи не була байдужою до людського горя і негараздів. Та й не лише людського, бо Дарина не раз рятувала й тварин… 

Ефективно працювати на результат у волонтерському напрямку вона навчилася ще школяркою і студенткою при Полтавському соціальному центрі сім’ї, дітей і молоді. А нещодавно успішно втілила власну волонтерську ініціативу, спрямовану на допомогу колишньому наставнику-педагогу, а нині бійцю ЗСУ Михайлу Тітіку з Решетилівки. 

“Михайло Сергійович і Євгенія Василівна Тітіки — дуже хороші люди. Це мої колишні вчителі однієї із полтавських шкіл. У нас склалися доволі теплі стосунки. Вони багато чому навчили мене, моїх однокласників: і по предмету, і життєвим істинам, — починає розповідь пані Дарина. — Так склалася доля, що подружжя педагогів перестало працювати в нашій школі і вони повернулися на малу батьківщину Михайла Сергійовича у Решетилівку. Для учнів школи це стало справжнім “апокаліпсисом”. Але життя є життя. Нині Михайло Сергійович очолює відділ культури,  молоді, спорту та туризму Решетилівської міської ради, дружина теж працює у виконавчому комітеті згаданої міської ради, у них чудові дітки… Та нещодавно я дізналася, що мій наставник пішов на фронт, захищати нашу Батьківщину. І я вирішила допомогти найнеобхіднішим на той момент”.

За словами Дарини, до неї дійшла інформація, що пану Михайлу та його побратимам потрібна допомога щодо придбання комплекту спеціальних саперних лопат. І волонтерка вирішила, що обов’язково зможе підтримати людину, яку дуже поважає.

“Вийшло дуже імпровізовано і дуже круто!”

Дарина вже давно не школярка. Вона вже сама вісім років як у педагогіці. Сьогодні Дарина Назаренко працює вчителем англійської мови у одній із приватних шкіл міста Полтави та проводить приватні уроки. Вона щирим серцем загорілася допомогти людині, за її словами сильній і самодостатній, яка ніколи ні в кого нічого не попросила. 

Учителька розмістила у соцмережах оголошення, де пропонувала п’ять міні-онлайн занять з англійської мови у приватному інстаграм-акаунті з теорією і поясненнями, основний акцент яких матиме спрямування на збільшення словникового запасу слухачів і покращення навиків їхнього мовлення. Ефіри були передбачені для збереження, а тому користувачі отримували до них доступ у будь-який зручний час. А ще — до можливості виконувати практичні завдання і задавати запитання. А взамін викладачка  пропонувала усім бажаючим задонатити на благородну справу, тобто на придбання десятка саперних лопат для підрозділу свого наставника і його побратимів. 

Мінімальний розмір донату був фіксований. А саме від 200 гривень. До слова, ця сума — менша, ніж середня ціна приватного уроку англійської мови на сьогодні у місті Полтава. 

На заклик учительки-волонтерки почали відгукуватися небайдужі. Чимало людей надсилали значно більше пропонованої суми. Надходили донати і по 500, і по 1000 гривень. Загалом участь у курсі англійської мови взяли близько 20 осіб, а донати надіслали набагато більше людей.

“Відгукнулися небайдужі з Полтави, Решетилівки, Краснограда, Курахового, навіть постраждалі харків’яни, які самі були у досить складній ситуації. А найдалі задонатили з міста Хуст, що на Закарпатті! Це на моє здивування були зовсім різні люди. Які знають мене. Які знають родину Тітіків. Які взагалі нікого з нас не знають! Були ті, хто просто донатив, навіть не маючи на меті відвідувати заняття. Або такі, хто сплатив благодійний внесок, а на заняття запросив дитину чи ще когось із рідні. Вийшло дуже імпровізовано і дуже круто! — розповідає пані Дарина. — Під час занять ми обговорили різні теми. Перший урок був вступним, вивчали лексику вітань і взаємоспілкування. На другому говорили про нації, національності, особливості різних країн світу. Під час третього описували англійською людську зовнішність. Тема четвертого заняття — характер людини, а пятого — актуальна нині військова тематика. А ще під час останнього заняття розіграли між учасниками іще один безкоштовний урок на будь-яку тему у будь-який час”.

А кошти на лопати… не знадобилися

Завдяки своїй ініціативі і добрим людям волонтерка зібрала 11 тисяч 859 гривень на придбання необхідних саперних лопат. Але сталося так, що лопати з’явилися, а от кошти на них не знадобилися…

“Про мою ініціативу випадково дізналася ще одна чудова людина, яка, на щастя, стрілася мені по життю. Це керівник “Укргазвидобування-Сервіс” Ігор Мохній. Людина світла, чудова, яка уже багато років робить чимало добра для фронту і для нашої перемоги. І як керівник згаданого підприємства, і особисто як громадянин-патріот. Я мала честь колись навчати цю людину англійської мови… І ось так напланувала доля, що він у потрібний час відгукнувся і придбав нам необхідні лопати”, — з хвилюванням говорить співрозмовниця. 

Тож десять безкоштовно наданих якісних лопат незабаром поїхали з Полтави до Решетилівки, а звідти дістануться фронту. Зібрані за рахунок надання приватних уроків кошти волонтерка ж перевела на рахунок свого педагога. Мовляв, у такі непрості часи вже незабаром може виникнути нова потреба для підрозділу, а запас коштів для її покриття вже буде. 

“Я б хотіла звернутися до всіх людей, які прочитають цю історію у соцмережі. Не зупиняйтеся у вірі в нашу з вами перемогу! Усю свою злість, усю свою агресію по відношенню до ворога “конвертуйте” в допомогу українській армії, — радить дівчина. — Кожен з нас важливий на своєму фронті. І якщо ти хочеш допомогти ЗСУ, це зробити зовсім не важко. Дивлюся, як дітки плетуть і продають браслети, щоб допомогти армії. Як сливи рве на продаж дітвора в садку, щоб кошти для солдат зібрати… Ну, як таку націю можна подолати? Нереально!!!”.  

“Щиро вдячні за допомогу, за креативність її реалізації Дарині і усім-усім, хто донатив кошти. Дарина завжди була і лишається активною, яскравою, такою собі “запальничкою”, — говорить дружина бійця Михайла Тітіка Євгенія. — Ця допомога надзвичайно важлива не лише у фінансовому плані, а для підтримки бойового духу. Для розуміння, що у наших захисників є така підтримка в тилу”.

Фото: Дарина Назаренко з родиною Михайла і Євгенії Тітіків у Решетилівці. 

Між тим, пані Дарина знову націлена волонтерити. Адже за її словами, допомоги сьогодні потребує не лише армія, а й переселенці, важкохворі люди. Активістка вже звернулася у мережі до підписників, щоб разом визначитися, яким шляхом підуть у наступному благодійному напрямку. Ось що вона пропонує: “Можу намалювати картину і розіграти її за донати. Можу розмовні клуби українською чи англійською мовами організувати. Я відкрита до акцій і співпраці у плані благодійності на 100 відсотків. Ну, ми ж люди! Кому ж допомагати, як не нам? Та й допомога це ж не завжди фінанси. Іноді один лише репост у соцмережі може принести величезну користь. А яка важлива боротьба на інформаційному фронті! Тому й розповіді про волонтерів у ЗМІ дуже важливі. Коли ми діємо спільно, перемога обов’язково буде за нами. По-іншому ніяк!”.

.