28 Вересня 2022

Де взяти донати на саперні лопати?

Related

Він забудував половину Полтави – геніальний Лев Вайнгорт

Протягом 30 повоєнних років Полтава мала одного з кращих...

Як полтавський чиновник став зачинателем нової української літератури – Іван Котляревський

Теза російської пропаганди про відсутність української нації (мова це...

Магія поза Хогвартсом чи ефект плацебо: народна медицина на Полтавщині

Значна частина народної медицини практикується на Полтавщині простими людьми....

Як полтавець заснував вищу медичну школу України: міністр УНР Оксентій Корчак-Чепурківський 

Засновником національної вищої медичної школи і медичної науки вважається,...

Share

Полтавка Дарина Назаренко переконана, що сьогодні кожен українець, маючи бажання, може допомагати Збройним Силам України наближати нашу спільну перемогу. Про чудову волонтерську ініціативу вчительки-активістки розповімо на ipoltavets.com.

Волонтерить на повну

Вона волонтерить, як сама каже, “по повній програмі і де лише можна”. Ще відтоді, коли навчалася у старшій школі, не оминула жодного благодійного проекту, який трапився на її шляху. Певно, Дарина Назаренко успадкувала вдачу тата й мами, бо як і вони ніколи не була байдужою до людського горя і негараздів. Та й не лише людського, бо Дарина не раз рятувала й тварин… 

Ефективно працювати на результат у волонтерському напрямку вона навчилася ще школяркою і студенткою при Полтавському соціальному центрі сім’ї, дітей і молоді. А нещодавно успішно втілила власну волонтерську ініціативу, спрямовану на допомогу колишньому наставнику-педагогу, а нині бійцю ЗСУ Михайлу Тітіку з Решетилівки. 

“Михайло Сергійович і Євгенія Василівна Тітіки — дуже хороші люди. Це мої колишні вчителі однієї із полтавських шкіл. У нас склалися доволі теплі стосунки. Вони багато чому навчили мене, моїх однокласників: і по предмету, і життєвим істинам, — починає розповідь пані Дарина. — Так склалася доля, що подружжя педагогів перестало працювати в нашій школі і вони повернулися на малу батьківщину Михайла Сергійовича у Решетилівку. Для учнів школи це стало справжнім “апокаліпсисом”. Але життя є життя. Нині Михайло Сергійович очолює відділ культури,  молоді, спорту та туризму Решетилівської міської ради, дружина теж працює у виконавчому комітеті згаданої міської ради, у них чудові дітки… Та нещодавно я дізналася, що мій наставник пішов на фронт, захищати нашу Батьківщину. І я вирішила допомогти найнеобхіднішим на той момент”.

За словами Дарини, до неї дійшла інформація, що пану Михайлу та його побратимам потрібна допомога щодо придбання комплекту спеціальних саперних лопат. І волонтерка вирішила, що обов’язково зможе підтримати людину, яку дуже поважає.

“Вийшло дуже імпровізовано і дуже круто!”

Дарина вже давно не школярка. Вона вже сама вісім років як у педагогіці. Сьогодні Дарина Назаренко працює вчителем англійської мови у одній із приватних шкіл міста Полтави та проводить приватні уроки. Вона щирим серцем загорілася допомогти людині, за її словами сильній і самодостатній, яка ніколи ні в кого нічого не попросила. 

Учителька розмістила у соцмережах оголошення, де пропонувала п’ять міні-онлайн занять з англійської мови у приватному інстаграм-акаунті з теорією і поясненнями, основний акцент яких матиме спрямування на збільшення словникового запасу слухачів і покращення навиків їхнього мовлення. Ефіри були передбачені для збереження, а тому користувачі отримували до них доступ у будь-який зручний час. А ще — до можливості виконувати практичні завдання і задавати запитання. А взамін викладачка  пропонувала усім бажаючим задонатити на благородну справу, тобто на придбання десятка саперних лопат для підрозділу свого наставника і його побратимів. 

Мінімальний розмір донату був фіксований. А саме від 200 гривень. До слова, ця сума — менша, ніж середня ціна приватного уроку англійської мови на сьогодні у місті Полтава. 

На заклик учительки-волонтерки почали відгукуватися небайдужі. Чимало людей надсилали значно більше пропонованої суми. Надходили донати і по 500, і по 1000 гривень. Загалом участь у курсі англійської мови взяли близько 20 осіб, а донати надіслали набагато більше людей.

“Відгукнулися небайдужі з Полтави, Решетилівки, Краснограда, Курахового, навіть постраждалі харків’яни, які самі були у досить складній ситуації. А найдалі задонатили з міста Хуст, що на Закарпатті! Це на моє здивування були зовсім різні люди. Які знають мене. Які знають родину Тітіків. Які взагалі нікого з нас не знають! Були ті, хто просто донатив, навіть не маючи на меті відвідувати заняття. Або такі, хто сплатив благодійний внесок, а на заняття запросив дитину чи ще когось із рідні. Вийшло дуже імпровізовано і дуже круто! — розповідає пані Дарина. — Під час занять ми обговорили різні теми. Перший урок був вступним, вивчали лексику вітань і взаємоспілкування. На другому говорили про нації, національності, особливості різних країн світу. Під час третього описували англійською людську зовнішність. Тема четвертого заняття — характер людини, а пятого — актуальна нині військова тематика. А ще під час останнього заняття розіграли між учасниками іще один безкоштовний урок на будь-яку тему у будь-який час”.

А кошти на лопати… не знадобилися

Завдяки своїй ініціативі і добрим людям волонтерка зібрала 11 тисяч 859 гривень на придбання необхідних саперних лопат. Але сталося так, що лопати з’явилися, а от кошти на них не знадобилися…

“Про мою ініціативу випадково дізналася ще одна чудова людина, яка, на щастя, стрілася мені по життю. Це керівник “Укргазвидобування-Сервіс” Ігор Мохній. Людина світла, чудова, яка уже багато років робить чимало добра для фронту і для нашої перемоги. І як керівник згаданого підприємства, і особисто як громадянин-патріот. Я мала честь колись навчати цю людину англійської мови… І ось так напланувала доля, що він у потрібний час відгукнувся і придбав нам необхідні лопати”, — з хвилюванням говорить співрозмовниця. 

Тож десять безкоштовно наданих якісних лопат незабаром поїхали з Полтави до Решетилівки, а звідти дістануться фронту. Зібрані за рахунок надання приватних уроків кошти волонтерка ж перевела на рахунок свого педагога. Мовляв, у такі непрості часи вже незабаром може виникнути нова потреба для підрозділу, а запас коштів для її покриття вже буде. 

“Я б хотіла звернутися до всіх людей, які прочитають цю історію у соцмережі. Не зупиняйтеся у вірі в нашу з вами перемогу! Усю свою злість, усю свою агресію по відношенню до ворога “конвертуйте” в допомогу українській армії, — радить дівчина. — Кожен з нас важливий на своєму фронті. І якщо ти хочеш допомогти ЗСУ, це зробити зовсім не важко. Дивлюся, як дітки плетуть і продають браслети, щоб допомогти армії. Як сливи рве на продаж дітвора в садку, щоб кошти для солдат зібрати… Ну, як таку націю можна подолати? Нереально!!!”.  

“Щиро вдячні за допомогу, за креативність її реалізації Дарині і усім-усім, хто донатив кошти. Дарина завжди була і лишається активною, яскравою, такою собі “запальничкою”, — говорить дружина бійця Михайла Тітіка Євгенія. — Ця допомога надзвичайно важлива не лише у фінансовому плані, а для підтримки бойового духу. Для розуміння, що у наших захисників є така підтримка в тилу”.

Фото: Дарина Назаренко з родиною Михайла і Євгенії Тітіків у Решетилівці. 

Між тим, пані Дарина знову націлена волонтерити. Адже за її словами, допомоги сьогодні потребує не лише армія, а й переселенці, важкохворі люди. Активістка вже звернулася у мережі до підписників, щоб разом визначитися, яким шляхом підуть у наступному благодійному напрямку. Ось що вона пропонує: “Можу намалювати картину і розіграти її за донати. Можу розмовні клуби українською чи англійською мовами організувати. Я відкрита до акцій і співпраці у плані благодійності на 100 відсотків. Ну, ми ж люди! Кому ж допомагати, як не нам? Та й допомога це ж не завжди фінанси. Іноді один лише репост у соцмережі може принести величезну користь. А яка важлива боротьба на інформаційному фронті! Тому й розповіді про волонтерів у ЗМІ дуже важливі. Коли ми діємо спільно, перемога обов’язково буде за нами. По-іншому ніяк!”.

.,.,.,.