2 Грудня 2022

На фронті несолодко, але герої чекають домашніх смаколиків

Related

Камера в тринадцятих iPhone: 7 цікавих фішок

Незважаючи на появу нової чотирнадцятої лінійки, iPhone 13 залишається...

Як морили голодом людей у селах на Решетилівщині

Кількість жертв “у війні” голодомором проти українського селянства перевищила...

Горбанівська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

У храмах Полтавщини знаходиться кілька чудотворних ікон. Одна з...

Найцікавіші та “найсвіжіші”археологічні знахідки на Полтавщині

Полтавська земля завжди приємно дивувала археологів, даруючи їм чудові...

Share

Ой, як несолодко українським захисникам на пекельному фронті! Але численні небайдужі волонтери з дня на день, не покладаючи рук, роблять усе, щоб будні наших героїв якось підсолодити, зокрема і в буквальному сенсі. Далі на ipoltavets.

Ця історія про одну з таких волонтерок на ім’я Сніжана Зінчук з Решетилівки.  Жінка вже кілька місяців як постійно виготовляє партії різноманітних солодощів для фронту і з допомогою волонтерських осередків передає смаколики бійцям. 

Смаколики для захисників

“Солодощі, зокрема і напродаж, я почала виготовляти років з пять тому. Ніколи особливо не робила собі якоїсь реклами. Вийшло так, що ті, хто мої вироби куштував, із вдячності самі мене рекламували, — говорить, усміхаючись, пані Сніжана. — Але війна конкретно змінила формат мого захоплення. Зі сльозами на очах пригадую, як дізналася, що знайомі в нещасному Харкові під час постійних бомбардувань сиділи днями без хліба. Так я вирішила випікати хліб, згодом паски і солодощі (кекси, мазані пряники та інше, що має тривалі терміни зберігання) для постраждалого цивільного населення Харкова та передавати все це з допомогою місцевих волонтерів. Коли ситуація з постачанням харків’ян більш менш налагодилася, я взялася виготовляти солодощі для наших Героїв. Завдяки “Спілці учасників АТО Решетилівщини” та Благодійному фонду “Полтава-Україна єдина 2022”, наші передачі надходять на Авдіївський, Ізюмський та інші напрямки”.

На старті свого волонтерства (хоч волонтеркою себе Сніжана скромно не називає) жінка придбавала інгредієнти для виробів за власні кошти. А коли решетилівці із розмов та з соцмереж дізналися про її добрі справи, самі почали допомагати фінансово та приносити продукти. 

Енергетичні батончики — чудове кулінарне рішення для підтримки фронту

Щоразу Сніжана передає волонтерам не менше 10 кілограмів смаколиків. Для випічки це об’єми чималі, адже печиво, кекси і подібні солодощі поштучно мають незначну вагу, часто не дотягуючи  й до 100 грамів. Тісто для булочок, пирогів і пиріжків застосовувала коровайне, яке зберігається близько десяти днів. Але згодом стало зрозуміло, що можливості фронтової логістики вимагають виготовляти солодощі з іще більшим терміном зберігання і більш поживні. 

“Передачі доходять на фронт не завжди швидко. Особливо в гарячі точки. І ми з друзями-волонтерами вирішили, що я спробую робити енергетичні батончики. Вони тривалий час придатні до вживання, їх солдату зручно вкинути у кишені, ще й енергії надають”, — каже співрозмовниця.

Для виготовлення таких батончиків Сніжана використовує злакові крупи, горіхи, насіння соняшника, гарбуза, чіа, кунжут, мак та інше (яке необхідно підсмажити). Також додає родзинки, в’ялені вишні, курагу, дрібно нарізані вручну. У рецепті і обсмажена перлова крупа та вівсяні пластівці. Усе це кулінарка заливає карамеллю, попередньо розклавши у форми. А коли батончики застигнуть, загортає їх у харчову плівку. Термін зберігання таких смаколиків десь пів року. Далі на ipoltavets.

Коли працювала в екстреній медицині, багато надивилася

У Сніжани хист до кухарювання віднедавна. Навіть диплом кондитера отримала, так їй ця справа припала до душі. Хоча останні п’ять років до декрету вона працювала фельдшером “швидкої” допомоги. А потім стала мамою і якось заодно почала пекти смаколики. Як каже, спершу для себе, а незабаром уже й для людей. Сьогодні донечці Сніжани Саші вже шість рочків і вона із задоволення доповнює мамині коробки зі смаколиками щемливими листівками для захисників…

У відповідь на питання: “Навіщо вам потрібно допомагати фронту?”, жінка дивується. “Я — патріот… Люблю Україну свою… Коли працювала в екстреній медицині, багато надивилася. Ти бачиш страшні аварії, рани, смерть і тоді формується не такий як в усіх світогляд. Інше розуміння екстрених ситуацій. Звичайна людина, коли по телевізору чує, що якийсь регіон обстріляли чи бомбили, здебільшого сприймає, що там уже на даний момент усе минулося. Як ж починаю уявляти супутні наслідки: що можуть бути поранені, загиблі, аналізую це і беру до серця саме як медик. Тому, коли я зрозуміла, що у цивільних чи на фронті є потреба у тому, чим можу допомогти саме я, не змогла стояти осторонь. Тому і не називаю себе волонтеркою. А ще я не роблю це для “галочки” у Фейсбуці. Просто людей шкода і все…”, — пояснює жінка.   

У кондитерській справі насамперед необхідне терпіння, переконана вона.

“Я рада, що народилася прискіпливою сама до себе, до поняття точності, скрупульозності. У мене без вагів на кухні ніколи нічого не відбувається. Та звикла, що ніколи не пробую при готуванні креми, інші якісь там начинки або наповнювачі, бо завжди роблю все по стандарту, згідно рецептури, і це надає у роботі особливої впевненості. Талановитість і творчість це одне, але без вимогливості до самої себе в кулінарії точно ніяк!”, — зазначає жінка.

До слова, сама вона не занадто полюбляє солоденьке і жартує, що всі смаколики, окрім згущенки, шоколадки з горішками і зефіру, легко поміняє на…шматок м’яса. 

Бійці радіють солодощам, наче малі діти

Пані Сніжана зазначає, що поки існує потреба у солодощах для фронту, доки й не зникає необхідність у продуктах для їх виготовлення. Насамперед це маргарин, олія, борошно і цукор. Чимало затрат іде й на придбання горіхів. Так на одну партію енергетичних батончиків (а це близько 5 кілограмів готової продукції) необхідно придбати лише горіхів на 500-600 гривень. Тому, вона дуже радіє допомозі небайдужих. Люди скидають на рахунок, хто скільки може. І це не бізнесмени чи підприємці, а насамперед прості решетилівці, у яких скромні статки… 

“Усі разом ми робимо хорошу справу. Наші захисники фото і відгуки нам надсилають, які вони задоволені від наших передач. Іще просять солоденького, саме домашнього, бійці радіють солодощам, наче малі діти”, — з усмішкою на устах і відрадою на серці підсумовує волонтерка.

.,.,.,.