Їх прізвище назавжди внесено в історію світової медицини завдяки відкриттю важливого елемента нирки, який названий «капсулою Шумлянського». Це науковці, які реформували вітчизняну медичну освіту, а Павло був одним з небагатьох професорів університетів, який наважився викладати українською мовою. Далі на ipoltavets.
Олександр Шумлянський та його внесок у вітчизняну медицину
Родина видатних лікарів була досить бідною. Нестатки переслідували братів Олександра і Павла майже протягом всього життя. Проте це не завадило їм, як і решті козацьких дітей, вступити до Києво-Могилянської духовної академії: Олександру — в 1758 році, а Павлу — на два роки пізніше. Тут їх фінансово підтримував викладач філософії, а потім ректор С.Г.Миславський. Вони були відмінниками навчання, а після закінчення, вирішили стати медиками.
Закінчивши Київську академію Олександр, вивчив медицину, але працював спочатку перекладачем у Московському державному архіві. Однак у 1766 році став лікарем в Санкт-Петербурзькому генеральному госпіталі, а через рік відправлений до Страсбурга вивчати акушерську справу. Прослухавши курс акушерства в Марбурзі і склавши іспит у медичній колегії, отримав право практикувати в Росії і був призначений професором в Санкт-Петербурзький медико-хірургічний інститут.
Однак його головні інтереси, як з’ясувалося, були в іншій галузі. Пройшовши ще один курс наук, цього разу в Страсбурзі, там же в 1782 році захистив дисертацію «Про будову нирок». Прекрасно освоївши мікроскоп, Шумлянський першим докладно описав будову нирки та її головну функціональну частину: судинний клубочок, що відфільтровувує сечу з крові – відтоді іменований «капсулою Шумлянського».
Заняття акушерською справою Олександр не залишив. Саме їй була присвячена дисертація Шумлянського, за яку він у 1783 році все в тому ж Страсбурзі був удостоєний ступеня доктора медицини та хірургії. Протягом усієї першої половини ХХ століття вона кілька разів перевидавалася в Європі та цитувалася у багатьох наукових працях європейських медиків.
У 1785-1786 роках Шумлянський вивчав за кордоном організацію медичної освіти, повернувшись на батьківщину, брав участь у розробці проєкту перетворення в Росії госпітальних шкіл на медико-хірургічні училища. Потім викладав акушерство, патологію та терапію у низці навчальних медичних закладів у Москві. Одним словом, зробив для медицини чимало, але, в історії залишився насамперед як лікар, який уперше описав «капсули Шумлянського», це було справжнє наукове відкриття.
Щоправда, за кілька десятиліть у нього з’явився, своєрідний співавтор. Через 60 років «клубочки» вдруге «перевідкрив» європейський лікар Боумен і примудрився так оприлюднити наукові доробки, що за кордоном досі називають клубочки «капсулами Шумлянського-Боумена».
Павло Шумлянський
Шумлянський Павло Михайлович навчався у філософському та словесному класах Києво-Могилянської академії. Після того освоював медичну справу у Петербурзькій медичній школі при генеральному сухопутному госпіталі, де провчився 6 років та отримав звання лікаря. Працював військовим медиком.
У 1789 році здобув ступінь доктора медицини із дисертацією у Страсбурзькому Університеті, досі ця наукова робота є одним із кращих зразків з хірургії, видана пізніше в Лейпцизі. Повернувшись до Росії Павло працював у сухопутному госпіталі в місті Петербург, згодом викладав у Кронштадського училищі на посаді професора. Пізніше розробив власний проєкт організації медичної освіти.
Працював у Московській медико-хірургічній академії, згодом у Харківському університеті, який тільки-но відкрився. Там він очолив кафедру теоретичної хірургії і героїчної патології. Павло Шумлянський навіть читав лекції українською мовою. Неодноразово був призначений деканом медичного факультету цього інституту. Коли була відкриттям клініка при факультеті, був її керівником.
