Історія ефективної клінічної медицини на Полтавщині розпочалася після тисяч смертей від антисанітарії, не кваліфікованості медичних працівників, урізання бюджету на цю галузь та неможливості навчання медицині на території України. Але і в таких умовах з’являлися ентузіасти, які поклали своє життя на те, щоб домогтися позитивних зрушень хоча б в одній з галузей. Влада неохоче фінансувала медичні заклади, а про відкриття навчальних установ, годі було і мріяти. Попри це саме уродженці Полтавщини стали основоположниками ряду медичних розробок, які впровадженні у світову практику. Далі на ipoltavets.
Чому перші лікарні були створені завдяки небайдужим лікарям, а ініціативою влади
На початку ХІХ століття місто Полтава стає центром губернії, де функціонували навчальні заклади, серед яких кадетський корпус, школа садівництва, духовне училище, чоловіча гімназія та інститут шляхетних дівчат.
За п’ять років до цього в Полтаві була відкрита перша лікарня для бідних. Організована Іваном Тишевським — штабслікарем на власні кошти. Спочатку вона розташовувалася у його будинку, де надавалася допомога безпритульним та бідним верствам населення. За кілька років повністю за власний кошт Тишевський збудував поруч приміщення для лікарні та аптеки, він був там головним лікарем та спонсором, усі витрати по забезпеченню ліками та устаткуванням лягали на його плечі. Але згодом благодійність Тишевського призвела до банкрутства, він змушений передати її на державне утримання.
Так у 1802 році на казенні кошти у місті була відкрита перша лікарня на 20 осіб.
Трохи згодом 1805 році у Полтаві був відкритий так званий «родильний гошпиталь», де було всього 6 ліжок для бідних породіль. Крім однієї кімнати на 6 ліжок, тут була приймальня, сіни, комора, кухня та кімната для повитух. Цей пологовий заклад був відкритий завдяки благодійності та стягненню великих податків із селян.
Трохи краще справи пішли після скасування кріпосного права у 1861 році. Почала розвиватися земська медицина. В місті Кременчуці працював земський хірург Овксентій Богаєвський. Тут було створено у 1881 році щось на кшталт стаціонарного відділення та приймальні. Медицина тоді не була безкоштовною, а консультацію чи медичну допомогу стягувалося 20 коп. Навіть ця, здавалося б, невелика оплата за медичну роботу зупиняла багатьох відвідувати заклад. А у цей час містом ширилася епідемія тифу, від захворювань пневмонії помирав кожен третій хворий, крім того, була проблема із дифтерією, венеричними захворюваннями та туберкульозом, на нього хворіла молодь віком 20-30 років.
Де полтавці навчалися медичній справі
Довгий час у Полтаві навчатися медицині було ніде. Лише у 1870 році відкрилась фельдшерська школа коштом Полтавського земства. Навчальний заклад готував спеціалістів для повітових та губернських лікарень. Школа функціонувала на базі губернської земської лікарні. Навчання тут тривало 4 роки і спочатку знання, отримані тут були дуже мізерними. Ця школа реорганізувалася сім разів і дуже повільно удосконалювали свою медичну базу та устаткування.
У ХІХ столітті постала на Полтавщині проблема із зубною медициною. Банально не було кваліфікованих кадрів, які б могли надавати таку допомогу, адже їх не готували ні в Росії, ні в Україні. Тому Скліфосовський, який на той час працював в Полтаві наполягав на необхідності відкрити спеціальність з підготовки зубних лікарів при університетах. Але лише після перемоги у Першій світовій війні влада та правлячі кола зацікавилися цим всерйоз, і почалися певні зрушення. Тоді існувало упередження, що гарними зубниками можуть стати лише ті, хто з самого початку отримав відповідного світу, відкидалися думка про перекваліфікацію.
Перше в Україні навчання стоматології
Перший такий факультет був створений на базі Харківської медичної академії у 1921 році. Так був закладений фундамент вищої стоматологічної освіти в Україні, нарешті її визнали важливою галузі клінічної медицини. З Харкова рішення ради міністрів УРСР стоматологічний інститут було переведено до Полтави. Згодом навчання стоматології вже проводилися у Полтавському медичному стоматологічному інституті — з 1967 року.
Уже з набуттям Україною незалежності у 1992 році відбувся перший набір іноземних студентів до інституту. А через 2 роки він отримав найвищий рівень акредитації. Його перейменували на Українську медичну стоматологічну академію. Підготовка спеціалістів відбувалася по двох напрямках: на зуботехнічному та медицинському факультетах.
Імена полтавців, які назавжди вкарбовано в історію всесвітньої медицини
У Гадяцькому полку, в селі Веприк, народився основоположник наукового акушерства на території пострадянського простору Нестор Максимович Амбодик. Він перший, хто почав викладати акушерство російською мовою та створив відповідний підручник, де описав жіночі хвороби та основи акушерства. На своїх лекціях використовував наочний матеріал у вигляді муляжу жіночого тазу та ляльку-дитину. Саме він розробив гінекологічні щипці, срібний катетер. Описав та систематизував багато жіночих хвороб, які супроводжують їх впродовж вагітності.
В Гадячі також народився лікар та біолог Тереховський Мартин Матвійович, медичну освіту отримав у Київській академії та в Школі при Петербурзькому шпиталі. Він був радше теоретиком-науковцем, ніж практиком.
Олександр Шумлянський — уродженець села малі Будища, написав та захистив дисертацію на базі Страсбурзького університету, якась описувала будову нирок. Бо досі в науці вважалося, що нирки є залозою, а не повноцінним органом. Його брат Павло Шумлянський відомий тим, що був першим в Україні професором хірургії, працював в Харківському університеті.
На Полтавщині народився також військовий лікар Данило Самойлович. Навчався у Лейдені. Після цього переїхав працювати в Україні, відомий своєю боротьбою з чумними епідеміями. Зокрема, саме він довів, що міазми не переносять чому, вона передається у безпосередньому контакті. Розробив щеплення для медичних працівників, як профілактику чуми. Він став основоположником нових методів ізоляції та дезінфекції при подібних епідеміях. Метою всієї його наукової роботи було знайти збудника чуми.
Брати Чаруківські та Микола Скліфосовський
Відомими науковцями та медиками з Полтавщини є брати Чаруківські. Яким Чаруківський написав працю про військово-похідну медицину, вів дослідження з воєнно-польової хірургії, основні результати яких опублікував, крім того, досліджував народну медицину. Його брат Прохір був професором терапії в Академії в Петербурзі, саме він написав створив одну з перших в Росії праць про аускультацію — вислуховування звукових явищ, що відбуваються в організмі.
Микола Васильович Скліфосовський, мабуть, один з найвідоміших полтавських лікарів та науковців. Його ім’я відоме далеко за межі нашої країни. Попри те, що майбутній геній народився у бідній сім’ї, згодом ріс у притулку для сиріт. Він здобув ступінь доктора з медицини. Досліджував військово-польову хірургію, травматологію, хірургію органів черевної порожнини.
Саме він розробив основи антисептики у хірургічні практиці, чим врятував тисячі життів. Адже смертність від заражень під час операцій була надзвичайно великою. Скліфосовський обстоював жіночу медичну освіту та організував медичний факультет при Одеському університеті.
