27 Листопада 2022

Полтавський атлет-циркач з нелюдською силою – Іван Піддубний 

Related

Як морили голодом людей у селах на Решетилівщині

Кількість жертв “у війні” голодомором проти українського селянства перевищила...

Горбанівська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

У храмах Полтавщини знаходиться кілька чудотворних ікон. Одна з...

Найцікавіші та “найсвіжіші”археологічні знахідки на Полтавщині

Полтавська земля завжди приємно дивувала археологів, даруючи їм чудові...

Share

Його життя схоже на кардіограму, постійні стрибки вгору-вниз, та відсутність щонайменшої стабільності. Від бідної сім’ї до всесвітньої слави та багатства, від банкрутства до виживання надголодь у роки війни та продажу своїх дорогоцінних медалей. Яким було насичене, але неоднозначне життя полтавського спортсмена Івана Піддубного — далі у матеріалі на ipoltavets.

Як починав всесвітньо відомий циркач

Іван Максимович Піддубний народився у 1871 році. Він виходець з багатодітної селянської сім’ї, що проживала в с. Красенівка на Полтавщині.

Від батька він отримав гарну статуру та богатирську силу. Від мами — музичний хист та селянську кмітливість. Змалку хлопчик був привчений допомагати по господарству, в 12 років пішов у найми. Вже підлітком у боротьбі на поясах він дивував неабиякою силою. 

Згодом хлопець закохується у дочку місцевого багатія, в якого працював пастухом. Хоч почуття і були взаємні, парі через соціальну нерівність не судилося бути разом. І щоб хлопець не наробив дурниці, батько послав його подалі від села.

Так І. М. Піддубний 20-річним юнаком змушений був відправитися на заробітки і кілька років працював вантажником у Феодосійському та Севастопольському портах. Щовечора після тяжкої роботи юнак боровся на кулаках із побратимами. Чутки про силу вантажника сарафанним радіо рознеслися по всьому узбережжі.

У 1897 році до Феодосії прибув мандрівний цирк, на арені якого проводився чемпіонат борців. Молодий вантажник попросив включити його до складу учасників змагань і переміг усіх професіоналів, закінчивши всього один бій внічию. 

Перше визнання та розчарування

Протягом 5 років з різними цирковими трупами І. М. Піддубний об’їхав майже всю країну і не зазнав у змаганнях жодної поразки. У 1903 році Піддубний вперше виїхав за кордон, до Парижа, де взяв участь у І міжнародних змаганнях з французької боротьби і одержав 11 перемог і одну поразку – першу і останню в його спортивній кар’єрі. 

Саме ця поразка ледь не поставила хрест на кар’єрі. Тоді на змаганнях він поклав на лопатки з десяток суперників. А коли черга дійшла до Рауля де Буша з його дивною тактикою та упередженістю суддів він переміг Івана. Що розлютила бійця і той навіть хотів закінчити свою кар’єру. Однак друзі вмовили дочекатися реваншу і уже на спарингу у Петербурзі він з такою силою скрутив француза, що в того не було жодних шансів.

У 1905 році він вдруге брав участь у міжнародних змаганнях з боротьби в Парижі й завоював звання чемпіона світу, яке утримував за собою в п’яти наступних розіграшах світової першості. Закордонна преса називала його «чемпіоном чемпіонів». Піддубний багато разів виступав у різних країнах Європи (Франції, Італії, Німеччині, Англії, Бельгії, Голландії, Румунії) та Африки (Алжирі і Тунісі) і всюди виходив переможцем, примножуючи славу вітчизняного спорту. 

Його коронний номер — фокус із телеграфним стовпом. Стовп клали спортсмену на плечі, знизу чіплялися 20 людей. Під вагою стовп ламався на частини, але Іван витримував його.

У 1910 році він уже був досить заможною людиною і вирішив змінити спосіб життя. Іван вирушає у село і заводить господарство. Однак за відсутності бізнес жилки, постійних забаганок дружини, його господарство збанкрутіло. 

Його дружиною була Антоніна квітку. Яка розтринькали капітал чоловіка і на початку війни втекла з країни прихопивши кілька його нагород. У 1922 році Іван уклав другий щасливий шлюб з матір’ю підопічного атлета. 

Під час Другої світової війни Іван через необізнаність у політиці або недалекоглядність, переїжджає до Німеччини де працює вибивалою в барі. У 1945 році отримує заслуженого майстра спорту. А останній бій проводять у 70 років. Після закінчення кар’єри переїхав до Азовського моря і прожив до смерті — 77 років.

.,.,.,.