Його життя схоже на кардіограму, постійні стрибки вгору-вниз, та відсутність щонайменшої стабільності. Від бідної сім’ї до всесвітньої слави та багатства, від банкрутства до виживання надголодь у роки війни та продажу своїх дорогоцінних медалей. Яким було насичене, але неоднозначне життя полтавського спортсмена Івана Піддубного — далі у матеріалі на ipoltavets.
Як починав всесвітньо відомий циркач
Іван Максимович Піддубний народився у 1871 році. Він виходець з багатодітної селянської сім’ї, що проживала в с. Красенівка на Полтавщині.
Від батька він отримав гарну статуру та богатирську силу. Від мами — музичний хист та селянську кмітливість. Змалку хлопчик був привчений допомагати по господарству, в 12 років пішов у найми. Вже підлітком у боротьбі на поясах він дивував неабиякою силою.
Згодом хлопець закохується у дочку місцевого багатія, в якого працював пастухом. Хоч почуття і були взаємні, парі через соціальну нерівність не судилося бути разом. І щоб хлопець не наробив дурниці, батько послав його подалі від села.
Так І. М. Піддубний 20-річним юнаком змушений був відправитися на заробітки і кілька років працював вантажником у Феодосійському та Севастопольському портах. Щовечора після тяжкої роботи юнак боровся на кулаках із побратимами. Чутки про силу вантажника сарафанним радіо рознеслися по всьому узбережжі.
У 1897 році до Феодосії прибув мандрівний цирк, на арені якого проводився чемпіонат борців. Молодий вантажник попросив включити його до складу учасників змагань і переміг усіх професіоналів, закінчивши всього один бій внічию.
Перше визнання та розчарування
Протягом 5 років з різними цирковими трупами І. М. Піддубний об’їхав майже всю країну і не зазнав у змаганнях жодної поразки. У 1903 році Піддубний вперше виїхав за кордон, до Парижа, де взяв участь у І міжнародних змаганнях з французької боротьби і одержав 11 перемог і одну поразку – першу і останню в його спортивній кар’єрі.
Саме ця поразка ледь не поставила хрест на кар’єрі. Тоді на змаганнях він поклав на лопатки з десяток суперників. А коли черга дійшла до Рауля де Буша з його дивною тактикою та упередженістю суддів він переміг Івана. Що розлютила бійця і той навіть хотів закінчити свою кар’єру. Однак друзі вмовили дочекатися реваншу і уже на спарингу у Петербурзі він з такою силою скрутив француза, що в того не було жодних шансів.
У 1905 році він вдруге брав участь у міжнародних змаганнях з боротьби в Парижі й завоював звання чемпіона світу, яке утримував за собою в п’яти наступних розіграшах світової першості. Закордонна преса називала його «чемпіоном чемпіонів». Піддубний багато разів виступав у різних країнах Європи (Франції, Італії, Німеччині, Англії, Бельгії, Голландії, Румунії) та Африки (Алжирі і Тунісі) і всюди виходив переможцем, примножуючи славу вітчизняного спорту.
Його коронний номер — фокус із телеграфним стовпом. Стовп клали спортсмену на плечі, знизу чіплялися 20 людей. Під вагою стовп ламався на частини, але Іван витримував його.
У 1910 році він уже був досить заможною людиною і вирішив змінити спосіб життя. Іван вирушає у село і заводить господарство. Однак за відсутності бізнес жилки, постійних забаганок дружини, його господарство збанкрутіло.
Його дружиною була Антоніна квітку. Яка розтринькали капітал чоловіка і на початку війни втекла з країни прихопивши кілька його нагород. У 1922 році Іван уклав другий щасливий шлюб з матір’ю підопічного атлета.
Під час Другої світової війни Іван через необізнаність у політиці або недалекоглядність, переїжджає до Німеччини де працює вибивалою в барі. У 1945 році отримує заслуженого майстра спорту. А останній бій проводять у 70 років. Після закінчення кар’єри переїхав до Азовського моря і прожив до смерті — 77 років.
