Кам’яні баби — це стародавні кам’яні антропоморфні стели та статуї. Вони були першими образами людини у монументальному мистецтві. На території Полтавщини знайдено близько 20 половецьких кам’яних баб. Всі вони мають свою історію та символізм. Досліджуючи такі пам’ятки архітектури, повідомляє сайт ipoltavets, можна багато дізнатися про людей, які населяли нашій землі раніше. Їх побут, вірування та упередження.
Історія кам’яних баб
Кам’яні баби – статуї, котрі тривалий час вважалися надгробними монументами заможних кочівників. Сучасними дослідниками доведено, що жодна з цих скульптур не встановлювалася над похованнями конкретних осіб.
Кам’яні баби на території Полтавської області належить до доби міді — бронзи (4-1 тис. до н. е.), є залишені скіфсько-сарматськими племенами (7 ст. до н. е. – 4 ст. н. е.), і половцями (6-13 ст.). Знайдені як в курганах – в насипах і самих похованнях, так і на їх поверхні.
Є свідчення, що у 17-18 столітті населення цього регіону навіть поклонялися знайденим скульптура та приносили дари їм.
У 1845 році за завданням Київською археографічної комісії Тарас Шевченко відвідав Новосанжарський район, де створив відомий малюнок «Краєвид з кам’яними бабами». Він замалював дві половецькі стели на кургані край схилу правого корінного берега р. Оріль у с. Шедієве сучасного Новосанжарського району, в маєтку А. Ф. Лук’яновича. Цей вівтар складали дві встановлені вертикально скульптури – жіноча та більш масивна чоловіча, звернені лицем на захід.
Біля села Федорівка Карлівського району у 1973 році була знайдена кам’яна баба кінця 3 тис. до н. е. ери. Названа Федорівським ідолом та експонується у Полтавському краєзнавчому музеї.
У 1971 році в зруйнованому кургані біля села Бурти Полтавського району була виявлена архаїчна стела ямної культури початку 2 тис. до н. е. з виділеним виступом — головою. Нині, на жаль, втрачена.
У 60-х роках минулого століття у кар’єрі поблизу річки Ворскла у Диканському районі знайдено скульптуру 1 тисячоліття нашої ери висотою 18 сантиметрів. Заглибленим лініями передано обличчя людини, яка усміхається. Зараз розміщена у Диканському історико-краєзнавчому музеї.
Половецькі кам’яні баби
Половецькі стели були пов’язані з поминальним ритуалом та культом предків і служили своєрідними жертовниками та місцями відправлення обрядів заможними представниками верхівки кочівницького суспільства.
Половецькі кам’яні баби 11-13 століття зустрічаються на Полтавщині порівняно рідко, здебільшого неподалік річки Ворскла. Вони встановлювалися на вершинах курганів чи підвищеннях. Баби зображали постаті як чоловічі, оздоблені шолом, захисним обладунком, поясом та зброєю, так і жіночі з вишуканими головними уборами, багато прикрашеним одягом.
Половецькі кам’яні баби стояли на вершинах курганів біля сіл Білухівка та Федорівка, неподалік Шедієвого, Бугаївки та в околицях Полтави.
До наших днів збереглася тільки знахідка — голова половчанки, орієнтовно 12 ст. Виявлена 1983 року у селі Ландарі Диканського району. Це пересувний вівтар який пристосований для транспортування на дерев’яному стовпі. Експонується в Диканському історико-краєзнавчому музеї.
Велика частина половецьких статуй, до 20 одиниць, була привезена поміщиками з Катеринославщини та Харківщини у 18-19 ст. Вони прикрашали парки маєтків, зокрема у Великих Будищах, Диканьці, Кибинцях та Яреськах.
Більшість кам’яних баб, які знайшли території Полтавщини не уціліли. А ті, які дійшли до наших днів, можна побачити у Полтавському краєзнавчому музею.
