20 Березня 2023

Частина Грузії на Полтавщині: військові поселення, що подарували Україні талановитих митців

Related

Здоров’я жінки важливе не лише для неї, а й для благополуччя всієї родини

  Онкоогляд це – процедура, яка обов'язкова для всіх жінок....

Чому миргородська мінеральна – вода корисна й унікальна?

Полтавщина має щедрі природні водні ресурси. В основі цього...

Чудотворець із острова Крит, якого Бог благословив на нетління й чудеса на Полтавщині

Патріарх Константинопольський Афанасій ІІІ Пеларій або Святитель Афанасій Цареградський,...

Деякі факти і легенди про чуму на Полтавщині

Людство періодично випробовують жахливі епідемії. Прикро, та намагання їм...

Share

Полтаву з Грузією пов’язує не лише співоча натура та любов до смачної їжі. Свого часу, повідомляє сайт ipoltavets.com, Полтавська область стала домівкою для багатьох грузинських військових, які згодом стали культурними і громадськими діячами. Їх нащадки досі живуть поруч з нами. 

Передумови “великого грузинського переселення”

 У 1738 році був виданий указ імператриці Анни Іванівни, у якому затверджено поселити на території Полтавського, Миргородського, Лубенського та Прилуцького полків солдатів грузинського Гусарського полку.

Це військові, які служили у складі російської армії, всього до Полтави переїхало 2305 родин. До Росії вони емігрували у 1725 році разом з грузинським царем Вахтангом. 

Це була значна кількість солдат, які у 40-х роках XVIII століття заселили Старі і Нові Санжари, Кобиляки, Великі Будища, Келеберди, Білики, Пирятин, Хорол, Чорнухи, Миргород, Багачку, Устивицю, Лохвицю та інші міста і села. Багато з них так і дожили свого віку тут, тут і залишились їхні діти і внуки. Тут вони працювали над розвитком культури, господарської діяльності, тут закохувалися і проживали свої найкращі роки.

Серед них був Давид Гурамішвілі, який одержав земельні наділи у місті Миргороді та в селі Зубівці.

Давид Гурамішвілі – український поет з грузинською душею

Нині у селі Зубівці Миргородського району встановлена меморіальна дошка Давида Гурамішвілі. Непроста історія його почалася 1727 року, коли лезгіни захопили його у полон, звідки Гурамішвілі тікає до Росії. Відтоді живе у Москві, а через 10 років прийняв російське підданство, одержав невеликі земельні володіння на Полтавщині та вступив на військову службу. Гурамішвілі брав участь у війнах з турками, зокрема у битві під Хотином, у Семилітній війні. 

1760 року вийшов у відставку. Жив і помер у Миргороді.З-під його пера вийшла біографічна збірка «Давітіані», поеми «Лихоліття Грузії», «Весела весна». Творчість поета тісно пов’язана з Україною, у вірші про село Зубівку він створив ліричний образ української дівчини. 

Гурамішвілі похований на міському цвинтарі у Миргороді. Місце поховання встановлено зусиллями українського письменника Дмитра Косарика. У 1949 році на могилі встановлено пам’ятник на постаменті — чотиригранний обеліск з барельєфом поета із білого мармуру.

У 1969 році у Миргороді відкрито літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі. В експозиції та фондах музею зосереджені матеріали про життя і творчість грузинського поета, про сучасну Грузію, Україну, зокрема, Миргородщину. Тут є видання творів поета і книги про нього, речі народного побуту Грузії  й України XVIII століття, зразки зброї, твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, вироби місцевих майстрів, подарунки та інше. 

Експозиція побудована у відповідності до трьох  найбільших періодів життя та діяльності Гурамішвілі: його перебування в Грузії, Росії і Україні. Висвітлено юнацькі роки поети, історичні обставини, за яких формувалися і розвивалась його творчість, оточення, літературні зв’язки в період служби в російській армії. 

Основу експозиції становлять розділи, що розповідають про перебування поета на Миргородщині, про створення ним “Давітіані”, про стосунки з українськими діячами другої половини XVIII століття. Експонуються матеріали про українсько-грузинські літературно-мистецькі зв’язки XVIII-XX століття. 

Біля входу в музей розташований пам’ятник Гурамішвілі, який був відкритий в 1960 році. Це гранітна брила висотою 3,6 м, на якій викарбувано рельєфний портрет поета, автором скульптури є український мистецтвознавець, скульптор та поет Андрій Нименко.

Відомі вихідці з полтавських грузинських поселень

Із грузинських поселень вийшли: грузинський поет XVIII століття Джавахішвілі, видатні військові П. С. Жевахов та І. С. Жевахов.

Нащадками грузинських поселенців були: український письменник Олекса Стороженко, декабристи Микола Лорер, Олександр Гангеблов, етнограф Микола Цертелєв. Крім того, з грузинськими поселеннями пов’язана діяльність поета Дмитра Саакадзе. Це яскрава сторінка Полтавської історії XVIII століття, вона залишила свій слід в найменуваннях населених пунктів, наприклад, Грузинські Хутори, Гуржії, Ревазівка, Грузинівка тощо. 

.,.,.,.