28 Березня 2024

Основи спокою полтавцям від землячки-психологині

Related

Історія славнозвісного полтавського стадіону “Ворскла”

Футбольна історія Полтави розпочалась у 1913 році, коли на...

Як вибрати стильну чоловічу сорочку та футболку: що мають знати жителі Полтави?

Зручні футболки та стильні сорочки є невіднятною частиною чоловічого...

Як підтримувати фізичну форму у Полтаві?

Розвиток IT-сфери значно вплинув на життєвий ритм сучасного суспільства:...

Кінно-спортивна школа “Фаворит” у Кременчуці

Верхова їзда – це один із найцікавіших та досить...

“Running club Poltava” – спортивна ініціатива для полтавців

У 21 столітті, коли значно зросла кількість професій, які...

Share

“Так важко на душі”, “душа болить”, “важкі думки” — все більше і більше подібних висловів чуємо ми довкола. Складні переживання, спровоковані війною, нестабільністю і скрутним становищем українців, стали невід’ємними супутниками нашого сьогодення.  Психологиня Вікторія Кузьменко фахово поділилася настановами як нам зберігати спокій у важкі часи. Детальніше про це у ексклюзивному матеріалі на сайті ipoltavets.

Витоки особистого досвіду

Вікторія Кузьменко народилася у м. Решетилівка на Полтавщині. Пані Вікторія — спеціаліст практикуючий психоаналіз, авторка проектів  у сфері психології та упорядниця двох оригінальних книг,  які з’явилися внаслідок досвіду волонтерства з авторським проектом творча майстерня “Зелений ключ” у спеціалізованій школі м. Києва. 

Вікторія Кузьменко — учасниця першої україно-французької конференції по психоаналізу дітей і підлітків  “За зачиненими дверима. Психоаналітик і юний суб’єкт в координатах соціального закладу”, а ще ряду фахових семінарів, міжнародних консультацій, теоретичних курсів, міжнародних конгресів у Бельгії та Франції. Опанувала курс “Психоаналітична терапія подружніх пар. Французька школа” і завершила “Міжнародний інститут глибинної психології” та пройшла програму за спеціальністю “Практична психологія, спеціалізація: Психоаналіз”. 

Сьогодні Вікторія працює практичним психологом у двох навчальних закладах. А у спілкуванні з нашим сайтом вона фахово радить як громадянам, зокрема і її землякам-полтавцям, зберігати спокій у складних життєвих ситуаціях.

А спокій — це взагалі що?

Щоб знайти дієві поради для спокою, пані Вікторія спочатку радить зрозуміти, а що, власне, таке цей спокій?

“Якщо ми говоримо про нього, як про стан, до якого людина прагне, бо тікає від реальності, як від повсякденної рутини, обов’язків, нездійснених очікувань, тоді ми маємо справу з її несвідомим бажанням… втекти від самої себе. А це неможливо, — пояснює фахівчиня. — Людина, намагаючись звільнитись від пут реального життя, опиняється, наче в пастці власної безпорадності, постійно потрапляє в одні й ті самі життєві ситуації, з яких сама не в силах вийти. Тоді спеціаліст психоаналізу, займаючи позицію того, хто слухає, виступає ніби проектором, на який людина, аналізант, проектує шаблони своєї поведінки, звички, задає питання, відігрує життєві ситуації і проблеми. Все це вона робить через слово, звернене до психоаналітика. З цих слів згодом у аналітичному кадрі можна відстежити динамічні процеси, побачити схему психіки цієї конкретної людини”.

Далі в такому випадку людина приймає рішення, що лишити у своєму житті, а від чого варто відмовитись. Що змінам підлягає, а що потрібно навчитися приймати. Виявляється, що цей процес не є приємним, якщо ми дійсно говоримо про роботу над собою, а не про замилювання очей.

Психоаналіз, він не для всіх, наголошує пані Вікторія. Багато людей, які одного дня прийняли рішення прийти в кабінет психоаналітика, лишають його через декілька сесій назавжди. Але, звісно, є і ті, хто усвідомлює відповідальність перед самим собою й тому працює, й крок за кроком наближається до своїх бажань та цілей.

“Якщо ж ми говоримо про спокій, як про основу фундаменту нормального функціонування будь якої людини, мені відразу згадуються роботи психоаналітика З. Фрейда: «Психологія мас і аналіз Я” та «Невпокій в культурі», де він говорить, що “Людське щастя не міститься у плані Творіння”, бо там, так би мовити, відсутній намір зробити людину щасливою. Але як би там не було, усі ми кажемо, що прагнемо щастя? І в будь якій стресовій ситуації, особливо у воєнній як нині, більшість людей, потребує, на мою думку, в першу чергу того, хто б зміг вислухати, “підсвітити” словом і допомогти з’ясувати тому, хто в складній ситуації, «а де я зараз знаходжусь?», «що зі мною відбувається?», «чого я зараз потребую?»… Тоді ми зможемо окреслити декілька порад, опираючись на які, суб’єкт (людина — авт.) зможе сконструювати для себе те, що потрібне їй сьогодні, зараз… Якщо людина, втратила житло, сім’ю, роботу, вона пережила колосальний стрес і потребує допомоги. Я не люблю давати порад, адже все дуже індивідуально, кожен клінічний випадок має свою історію, але про якість загальні основи все ж сказати можна”, — наголошує психоаналітик.

Згадайте про “психологічну шкіру”

Фахівчиня наводить до прикладу дитину, яка вперше опиняється в дитячому садку і є по суті відірваною від своєї сім’ї. Прийшовши у нове для себе місце зі своєю іграшкою, вона, таким чином, отримує спокій, безпеку. Так само і дорослі шукають собі такі об’єкти, які Д.Віннікот, британський психоаналітик, називає перехідними, які б допомогли вибудувати не стільки нове, як змогти вистояти зараз в сьогоденні. І це того варто.

Ми бачимо й розуміємо, що війна пронизала весь інформаційний простір: смерті, катастрофи, вбивства, вибухи і т.д. Післявоєнний період є високим навантаженням для психіки, для сприйняття реальності, а коли ми всі знаходимось в активній її фазі, і ти не знаєш де буде наступний вибух й що робити для того аби вберегтися, то мова про спокій є абсолютно нормальним, зрозумілим бажанням кожного. Тому психологиня нагадує про так звану «психічну шкіру», про яку детально пише французький психоаналітик, клініцист  Дід‘є Анзьйо. Це так званий кордон між внутрішнім та зовнішнім, захисний бар’єр проти зовнішніх стимулів, комунікація і обмін з навколишнім середовищем. 

Тож, за її словами, перелік порад для спокою чимось нагадує бусини на нитці майбутнього намиста повноцінного психологічного життя, які може нанизувати для себе кожна людина окремо, щоби мати можливість жити й працювати далі. Найефективнішими, на думку фахівчині будуть дуже прості повсякденні речі та дії: від чищення зубів і приготування сніданку до читання книг та переглядів фільмів. Не потрібно від себе зараз вимагати багато. Не варто ставити перед собою цілі, які ми всі ставили до війни. Зараз важливим є зберегти те, що є. Психічний ресурс не видно. Але він точно є й потребує догляду й навіть лікування. Варто пам’ятати про це й не нехтувати допомогою спеціаліста у випадку, коли поради вже не діють.

Щоб вистояти в сьогоденні…

А поки що оперативні поради від психологині, щоб вистояти в сьогоденні:

Дихання. Людина, коли хвилюється, то збивається її дихання. Тож найпершим, щоб заспокоїтися у будь якій ситуації, потрібно врівноважити своє дихання, наприклад порахувати до 10 і в зворотньому порядку. Це заспокоїть.

 Обійми. Наступним кроком, який може допомогти заспокоїтися, як дорослим так і дітям — це обійми. Обіймаючи когось, ми відчуваємо не тільки психологічну підтримку, а і тілесну присутність іншого поруч. Коли людина не одна — це вже краще, ніж бути самому.

 Розмова. У будь якій ситуації важливо говорити, а не замовчувати про свої почуття, про те, що турбує, болить. Іноді деколькохвилинна розмова суттєво покращує настрій й звісно що заспокоює.

 Спорт. Якщо в житті людини є можливість фізичних вправ, це завжди покращує не тільки настрій, а й загальний стан здоров’я. Тож вранішня зарядка хвилин на 10-15 варта вашої уваги.

 Хобі. У будь якій ситуації завжди є корисним наповнювати себе інтелектуальною їжею. Тож читання книг, перегляд та обговорення фільмів, малювання, настільні ігри, садоводство, в’язання – це все дає змогу не тільки приємно провести час, а й корисно.

 Усамітнення. Іноді людині навпаки хочеться побути наодинці із собою, щоб зрозуміти куди рухатись по життю далі. Тож не варто ігнорувати такі сигнали, прислухайтеся до себе.

 Подорожі. Так, війна внесла суттєві зміни в наші життя, перешкоди до того аби ми мали можливість безперебійного подорожування світом. Але можливість подорожі по Україні частково лишається. А якщо немає й такої можливості, то прогулянки на свіжому повітрі у парках несуть не менш життєствердну функцію.

 Тварини. Так, ми відповідальні за тих, кого приручили. Тому, догляд за братами нашими меншими вмикає в людині того, хто може й хоче турбуватися про ще когось крім себе. Якщо ви маєте можливість завести домашню тваринку або взяти її з притулку, то від цього добре та спокійно буде всім.

 Відкриття нового. Не бійтеся робити щось зовсім нове. Таким чином ви перемикаєте потік своїх думок з хвилювання на інше, отримуєте новий досвід, знайомства. Тобто формується можливість нового життя або його частини.

 Посмішка. Життя продовжується й завжди лишається те, заради чого можна посміхнутися. Так ви робите не тільки собі приємно, а й навколишнім людям. Так формуються колективні процеси, звичаї, традиції. А ми точно варті життя, продовження та посмішки.

Тож, дбайте про себе, максимально дотримуйтеся порад фахівця і живіть, як то кажуть з легкою душею!

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.