15 Серпня 2022

Зіньків: історія міста, що народжувало українських митців… і першокласних кравців

Related

Що змусило полтавців проміняти рідні землі на “Сибір неісходиму”: історія переселенців

За  підрахунками, якби два століття полтавців насильно не відправляли...

Як селище Опішня стало відомим на весь світ

Опішня - найтуристичніше селище Полтавщини. Музей-заповідник на 7 га,...

«Лариса і команда» або чому у волонтерстві без гумору ніяк

Заходимо на кухню місцевої школи, чути голосний жіночий сміх,...

Share

Нині Зіньків невелике аграрне місто з населенням близько 11 тисяч осіб. Місто відоме видобутком нафти і газу, виготовленням цегли, і професійно-технічним училищем №25, на базі якого готують представників творчих професій: кравців, перукарів-модельєрів, взуттьовиків тощо. Свого часу Зіньків був колискою українських митців та центром козацької відваги. Тут, повідомляє сайт ipoltavets.com, кипіло господарство, жителі мали змогу отримувати професійну освіту, діяв навіть власний кінотеатр.

Зіньків за доби козацтва

Перші згадки про Зіньків відносяться до 1576 і 1604 років. Місто позначено на карті  XVII століття Гійома Левассера де Боплана. Тоді ж  було засновано Зіньківську фортецю. З 1648 року Зіньків став сотенним містечком Гадяцького полку, а згодом Полтавського. У 1662 — 1672 був центром Зіньківського полку. Потім знову сотенним містечком Полтавського полку.

У 1654 році тут жили: сотник, два отамани, осавул, два писарі, війт, бурмістр, 400 козаків, селяни і міщани. 

У середині XVIII століття імператриця Єлизавета віддала гетьманові Кирилу Розумовському на булаву 203 зіньківські селянські господарства. Після остаточної ліквідації полкового устрою Зіньків стає повітовим містечком Чернігівського намісництва з 1781 року. Тоді ж дістає міське положення і право, герб і печатку.

Герб Зінькова зображав блакитне поле, на яку був розміщений срібний місяць рогами вгору. На срібному місяці золотий хрест, у верхніх кутах щита — 2 срібні зірки. Існував до 1917 року. Його зображення було на великих печатках Зіньківського сотенного правління та Зіньківської ратуші. 

Суспільне та господарське життя Зінькова 

У кінці XVIII століття у місті налічувалося 1089 дворів і 7212 жителів. Діяло сім церковнопарафіяльних шкіл. У 1768 році в районі Зінькова діяли гайдамаки. На початку ХІХ століття місто входило до Полтавської губернії, а число жителів зменшилося до 6707. 

У 1863 році налічувалося 1712 дворів та 9810 мешканців. Діяли 9 церков (усі дерев’яні), повітове училище, жіноча гімназія, два жіночі пансіони, поштова станція. Щороку проходило по 5 ярмарок. 

У 1910 році в місті працювали заводи штучних мінеральних вод, просушка, олійниця, миловарний завод, вальцовий млин і ковбасний цех, на яких було зайнято 86 робітників. У 1912 році відкрито чоловічу, а 1915 — жіночу  гімназії.

Зіньківська жіноча прогімназія та гімназія

У 1874 році у Зінькові була відкрита жіноча прогімназія у складі 4 основних і 1 підготовчого класів. На початку ХХ століття тут навчалися 157 учениць, діти різних за станом та віросповіданням батьків. Плата за навчання складала 9 карбованців у підготовчому та 12 карбованців у 3-4 класах. За рахунок процентів капіталу статського радника Івана Петровського виплачувалися кілька стипендій. 

Містилася гімназія спочатку в найманому, а з 1890 — власному будинку, спорудженому коштом земством. Мала 8 учнівських квартир, педагогічний склад -15 осіб. Тут на початку ХХ століття викладав природознавство Костантин Зеров — батько українського поета, літературознавця та перекладача Миколи Зерова. Діяли попечительська і педагогічна рада.

Жіноча гімназія була відкрита 1915 року на базі місцевої жіночої прогімназії. Мала 7-річний курс навчання з підготовчим класом. До гімназії приймалися дівчата усіх станів і віросповідань.1916 року у гімназії навчалися 252 учениці, через рік — 341. Це були діти селян, міщан і цехових, козаків, почесних громадян і купців, духовенства, чиновників та родових дворян. Плата за навчання починалася від 30 карбованців у підготовчому, аж до 60 карбованців у 6 класі. Гімназія утримувалася коштом держави, міста, земства і плати за навчання. Містилися у власному будинку і мала 12 квартир. У гімназії працювали 19 вчителів, які були випускниками Полтавського інституту шляхетних дівчат і духовної семінарії, Московський жіночих курсів тощо.

Зіньківська чоловіча гімназія

У 1912 році була створена Зіньківська чоловіча гімназія, п’ятикласна з одним підготовчим класом. У 1914 році в гімназії навчався 141 учень, через 3 роки кількість вихованці зросла до 284. Хлопці були вихідцями із селянських, козацьких, купецьких родин, діти дворян і чиновників. Плата за навчання була 40 карбованців у підготовчому і 50 в основному класі. 

Містилися гімназія у власному, земством спеціально спорудженому будинку. Працювало 20 вчителів — випускники Ніжинського історико-філологічного інституту, Київського, Харківського і Московського університетів, Полтавської духовної семінарії, вчительських інститутів та інше.

Зіньків за радянської влади

У 1918 році у місті проголошено радянську владу. А на середину 20-х років тут налічувалося 2332 господарства, 10905 жителів. У 1920 році засновано комуну «Іскра Леніна», яка об’єднала 320 осіб. Навесні 1931 року створено 12 сільськогосподарських артілей, до яких залучено 850 селянських господарств. 

Під час німецько-фашистської окупації у місті діяли підпільний райком партії і партизанська група. Гітлерівці розстріляли 185 жителів міста і повісили 12 військовополонених. 

Станом на 1991 рік на території Зіньківської міської ради діють 2 колгоспи, які спеціалізуються на виробництві свинини та вирощуванні молодої великої рогатої худоби. Функціонує міжгосподарські комбікормовий і консервний заводи, райсільгоспхімія, філіал Полтавського електромеханічного заводу, комбінат побутового та комунального обслуговування, райспоживспілки. 

Дозвілля організовувалося на базі будинку культури (600 місць), кінотеатру, центральної районної бібліотеки з 58 тис. одиниць збірників. У Зінькові діяла центральна районна лікарня на 375 ліжок, дві середні та одна неповна середня школа, дитяча спортивна школа, два СПТУ, в яких готували кравців і механізаторів сільськогосподарського виробництва. Виходили газета «Зеньковец» та «Голос Зіньківщини». 

Історичний музей

У 1967 році створений Зіньківський історичний музей, який розміщувався в шести кімнатах будинку, де розташовувалася також дитяча музична школа. Має 18 розділів та налічує близько 4000 експонатів, що відтворюють історію району від найдавніших часів до сьогодення. Містить речі з археологічних розкопок городища 8-13 століття у селі Глинському, фотографії, документи, особисті речі земляків — учасників Другої світової війни. Матеріали розповідають про відомих земляків, діячів науки, літератури, життя та діяльність яких пов’язані з краєм.

Зіньків та видатні постаті 

Уродженцями Зінькова є український композитор Петро Батюк, український поет 2 половини XVIII століття Інок Яків, український поет і літературознавець, перекладач, професор Київського університету Микола Зеров, етнограф, літературознавець, археолог Олександр Терещенко. 

Тут народилися члени Кирило-Мефодіївського товариства: український педагог Іван Посада та Микола Савич. Український актор і режисер Дмитро Ровинський, маляри Іван Григорович Ігнат Кравчук. З містом пов’язані юнацькі роки письменника Остапа Вишні.

У Зінькові навчалися письменники Василь Вражливий, Степан Гаєвський, Петро Захарченко, Григір та Григорій Тютюнники, Марія Романівська. Тривалий час жив і працював лікар і громадський діяч Іван Петровський.

.