Сьогодні Полтава – це велике сучасне місто, яке славиться доброзичливими людьми та смачною полтавською кухнею. Водночас багато містичних подій, що відбувалися в різні часи на території України, так чи інакше пов’язані з Полтавщиною. Саме тут завжди було чимало різних відьом і знахарок, які наводили порчу, варили зілля, ворожили на картах і заговорювали біль. Загадкові історії про події минулого й досі розповідають гостям Полтави. Причому ці легенди – одна страшніша за іншу. Кажуть, що сам Богдан Хмельницький возив у обозі справжню полтавську відьму, яка не лише передбачала йому підсумки майбутніх битв, а й накликала біду на ворога. Далі на ipoltavets.
Містика зі смертю Гоголя
Містичні явища на Полтавщині описували різни письменники. Так, Микола Васильович Гоголь, якого вважають класиком української та світової літератури, автор відомих «Вечорів на хуторі біля Диканьки» неймовірно боявся бути похованим живцем, тому у своєму заповіті вимагав не віддавати його тіло землі, доки на ньому не з’являться очевидні ознаки розкладу. Цей страх, за словами істориків, виник у письменника після того, як у юності він перехворів на малярійний енцефаліт. Хвороба призвела до того, що він почав втрачати свідомість і впадати в тривалий сон. Письменник був переконаний, що в один із таких моментів його можуть помилково визнати мертвим і поховати. Через це в останні роки свого життя Микола Васильович спав виключно сидячи.
Гоголь помер 3 березня 1852 року, а вже 6 березня його поховали на кладовищі Данилівського монастиря. Майже через 80 років могилу письменника вирішили перенести. За однією з легенд, коли труну витягли з-під землі та відкрили, присутні побачили, що скелет лежить з повернутим у бік черепом. Інша містична історія стверджує, що черепа в могилі взагалі не виявилося. Подейкують, що популяризатором, а можливо, й автором легенди про те, що Гоголя поховали живцем, був письменник Володимир Лідін. Втім, сам він залишив доволі суперечливі свідчення про той день.
Замок «Річарда»
Справжньою містикою оповитий будинок під номером 40 на вулиці Юліана Матвійчука, яка у далекому 1980 році називалася Кузнецькою. Саме тут був збудований один із перших готелів Полтави, відомий в ті часи як «прибутковий будинок». Будівля належала повіреному Петру Перцовичу. Просторі й комфортні кімнати призначалися для заможних орендарів. Як в Полтаві з`явився перший прибутковий будинок.
За однією з легенд, восени 1906 року на порозі готелю з’явився дивний молодий гість, з голови до ніг закутаний у темний плащ. Він винайняв приміщення на верхньому поверсі й відтоді не покидав кімнати, лише зрідка відправляючи у місто свого мовчазного слугу з дорученнями.
Згодом мешканці готелю почали звертати увагу на те, що коні біля замку «Річарда» буквально сходили з розуму. Тим часом із місцевими жителями почали відбуватися різноманітні нещастя. Але справжній жах у полтавців викликали величезні зграї чорних ворон, які безперервно кружляли над дахом цього будинку. Незабаром місцеві мешканці дійшли висновку, що за всіма нещастями стоїть таємничий житель будівлі. Багато хто називав його чаклуном або чорнокнижником.
Історія обростала все неймовірнішими подробицями, поки одного дня мовчазний слуга загадкового постояльця не вибіг на вулицю в пошуках лікаря. Подейкують, що працівники закладу, подолавши страх, зазирнули до кімнати й побачили старого, який корчився від болю на ліжку. Здавалося, сама смерть зволікала, не наважуючись забрати його в інший світ. Лікар виявився безсилим, і лише стара покоївка несподівано вплинула на перебіг подій. Вона розчинила вікно, і щойно свіже повітря проникло до кімнати, а зовні пролунав зловісний воронячий крик, мешканець зробив свій останній подих.
З того часу минуло понад 100 років. У цьому будинку тепер живуть звичайні полтавці. Проте це місце й досі залишається улюбленим для міських ворон, які час від часу збираються на даху величезною зграєю, надаючи йому моторошного чорного забарвлення й наводячи жах на місцевих жителів.
Кадетський корпус
Не менш містична історія пов’язана з престижним дворянським навчальним закладом, що діяв у Полтаві до подій 1917 року. Тут навчалися найкращі з найкращих. За легендою, одного з учнів несправедливо звинуватили у крадіжці. Керівництво поставило його родину перед вибором: відрахування або публічне покарання. Батьки обрали друге. Принижений і зламаний ганьбою, юнак не витримав і кинувся з верхнього поверху. Незабаром після цього у злочині зізнався справжній винуватець.
Подейкують, що душа молодого кадета не знайшла спокою. Його привид і досі з’являється у стінах закладу, де він був несправедливо покараний. Вважається, що дух продовжує блукати Кадетським корпусом, намагаючись довести свою невинуватість.
Полтавські підземелля
Подейкують, що саме в цих катакомбах можуть зберігатися легендарні скарби Мазепи, сховані ним під час Полтавської битви. Вважається, що перші підземні ходи в Полтаві з’явилися ще за часів Київської Русі. Тоді мешканці використовували їх як сховища від половців, печенігів, сарматів, кримських татар та військ Золотої Орди. Перші письмові згадки про ці підземелля датуються 1608 роком. Згідно з переказами, козак Миргородського полку на прізвище Масло прорив підземні ходи для захисту від кримських татар і оселився там разом з іншими козацькими родинами.
Інша легенда розповідає, що катакомби створили шведи, аби здійснити підрив Полтавщини. Проте їхні плани зруйнував Петро І, який дізнався про підземні тунелі та наказав винести з них увесь порох.
Полтавщина й досі оповита міфами про ці таємничі підземелля. Утім, жодна з легенд не знайшла підтвердження в історичних джерелах чи археологічних дослідженнях. Кажуть, що в Полтаві й досі збереглися численні підземні тунелі, у яких час від часу знаходять різні артефакти. Втім, більшість із них настільки зруйновані, що проводити в них наукові дослідження майже неможливо.