9 Лютого 2026

Яку техніку розробляли та випускали у Полтаві?

Related

Радіатор охолодження двигуна: експертний посібник з вибору

Система охолодження — це «щит» вашого автомобіля, що захищає...

Мистецтво вдячності: як створити незабутнє свято для освітян

Осінь завжди приносить із собою особливе свято, просякнуте запахом...

Промокоди казино України: як отримати бездепозитний бонус казино

Промокоди — це зручний спосіб для гравців отримати додаткові...

Короткі вірші для СМС: як нагадати про свої почуття

У сучасному ритмі життя, коли кожна хвилина на рахунку,...

Share

Полтава — не лише культурний та історичний центр України, а й важливий промисловий вузол, де протягом десятиліть велися розробка та виробництво різноманітної техніки. Місто відігравало помітну роль у машинобудівній галузі як за часів Радянського Союзу, так і в незалежній Україні. Тут працювали підприємства, які виготовляли сільськогосподарську, транспортну, компресорну та навіть авіаційну техніку. Багато полтавських розробок експортували за кордон і активно використовували в промисловості, будівництві та транспорті. Розгляньмо ключові підприємства Полтави й дізнаємося, яку техніку вони створювали та випускали. Далі на ipoltavets.

ПААЗ: гальмівні системи та комплектуючі для транспорту

Полтавський автоагрегатний завод (ПААЗ) був одним із флагманів машинобудівної галузі міста. Заснований у середині XX століття, він спеціалізувався на виробництві компонентів для гальмівних систем, які використовувалися у вантажних автомобілях, автобусах і причіпній техніці.

Основна продукція заводу — пневматичні та гідравлічні гальмівні механізми, а також окремі вузли гальмівних систем, зокрема регулятори гальмівного зусилля, гальмівні камери, клапани та з’єднувальні елементи. Ці комплектувальні вироби встановлювали на техніку провідних виробників СРСР, зокрема КрАЗ, КамАЗ, МАЗ, ЗІЛ, Урал і БелАЗ. У 1965 році на заводі було створено конструкторський відділ, який взяв на себе роль головного в галузі з проєктування пневматичних гальмівних приводів для вантажівок.

Окрім гальмівної апаратури, ПААЗ розробляв і виробляв випробувальні стенди — обладнання для контролю якості та надійності гальмівних систем, що давало змогу підприємствам проводити комплексну перевірку готової продукції. Завод також випускав товари народного вжитку — помпи, автомобільні домкрати та інші побутові пристрої, які мали попит у господарстві.

У радянську епоху продукція ПААЗ активно експортувалася до країн соціалістичного табору та за межі СРСР. Завод був відомий як стабільний виробник із високим рівнем технологічної культури та автоматизації процесів.

Протягом десятиліть Полтавський автоагрегатний завод залишався одним із найважливіших постачальників вузлів і деталей для автотранспорту, роблячи вагомий внесок у розвиток машинобудування регіону та всього Радянського Союзу.

Завод «Легмаш»: техніка для легкої промисловості

Завод «Легмаш» був одним із провідних підприємств Полтави, яке спеціалізувалося на виробництві обладнання для легкої та текстильної промисловості. Його продукція широко використовувалася як на підприємствах СРСР, так і за кордоном, а сам завод відігравав важливу роль у забезпеченні промислового сектору високотехнологічними машинами для обробки тканин і пошиття виробів. Виробництво було засноване у 1947 році. Цехи розміщувалися у двоповерховій цегляній будівлі на вулиці Шевченка, 44. У 1965 році завод освоїв випуск складних вишивальних машин МВ-50 та швейних машин класу 10-Б.

До початку 1989 року на п’ять видів виробів, розроблених працівниками підприємства, було отримано авторські свідоцтва. На той момент завод, окрім машин для зшивання хутра, джутових і паперових мішків, випускав краєобметувальні приставки для швейних машин, а також автомати для розкрою матеріалів і друку навісних торгівельних ярликів.

Експортна географія заводу вражала: його продукція постачалася не лише до союзних республік, а й експортувалася до 26 країн світу, включно з країнами Східної Європи, Азії та навіть Латинської Америки. Це свідчило про високий рівень інженерних розробок і конкурентоспроможність обладнання на міжнародному ринку.

Після проголошення незалежності України «Легмаш» залишився єдиним виробником обладнання для легкої промисловості в країні. У 1995 році підприємство було включено до переліку об’єктів, що підлягали приватизації. Через рік його перетворили на відкрите акціонерне товариство. У 1997 році завод отримав статус стратегічного підприємства, однак уже у 2002 році був визнаний банкрутом. Частину обладнання демонтували й продали. До 2008 року виробничі цехи частково перепрофілювали на торгівельні приміщення.

Полтавський завод штучних алмазів та алмазного інструменту

Постанову про будівництво на території УРСР алмазного заводу було ухвалено Радою Міністрів СРСР у серпні 1958 року. Перший проєкт передбачав, що підприємство працюватиме на привізній сировині — природних алмазах із Якутії. Але ситуація змінилася незадовго до початку будівництва. У 1960 році група науковців Інституту фізики високих тисків АН СРСР здійснила синтез алмазів. На його основі в листопаді того ж року професор Бакулєв в Інституті надтвердих матеріалів АН УРСР розробив промислову технологію отримання штучних алмазів.

У 1961 році розпочалося будівництво Полтавського заводу штучних алмазів та алмазного інструменту. На цій будові працювали фахівці з усіх куточків Радянського Союзу. У травні 1964 року на південно-західній околиці Полтави було закладено перший бетон. Вже у квітні 1966 року підприємство ввели в експлуатацію. Полтавський завод став частиною науково-виробничого комплексу, що співпрацював з інститутами АН СРСР і військово-промисловим сектором. Тут розробляли унікальні технології синтезу кристалів і спікання алмазних матеріалів.

На початку 1980-х років фахівці заводу опанували технологію металізації алмазів та виготовлення алмазних кругів із розподільчою термофіксацією. На підприємстві було встановлено автоматизовані лінії з виробництва алмазних кругів на металевих і органічних зв’язках.

Після 1991 року підприємство було реорганізовано і продовжило роботу як ПАТ «Алмазний інструмент». Попри загальні труднощі в промисловості, завод частково зберіг виробничі потужності й продовжує випускати обмежений асортимент продукції як на експорт, так і для внутрішнього ринку.

Яку техніку розробляв і виготовляв Полтавський турбомеханічний завод?

Полтавський турбомеханічний завод є одним із найстаріших промислових підприємств Полтави. Його історія бере початок ще у далекому 1889 році, коли в місті заснували чавуноливарний завод, що спеціалізувався на виробництві сільськогосподарського інвентарю. У 1925 році підприємство освоїло випуск машин для трикотажної промисловості. Саме тут була розроблена і випущена перша у Радянському Союзі в’язальна машина під назвою «Полтавчанка».

У 1927 році підприємство модернізували й перейменували на Полтавський ремонтно-механічний завод «Метал». Воно почало займатися ремонтом сільськогосподарської техніки, тракторів і автомобілів. У 1931 році завод став першим в СРСР, який налагодив виробництво поліграфічних машин. Після Другої світової війни підприємство зайнялося розробкою і випуском запасних частин до парових і газових турбін. У 1958 році завод отримав сучасну назву — Полтавський турбомеханічний завод.

На момент розпаду Радянського Союзу ПТМЗ був одним із провідних підприємств СРСР. Він випускав комплектувальні вироби до парових турбін вітчизняного та іноземного виробництва. Продукція експортувалася до понад 30 країн світу. У 1995 році підприємство було приватизовано. А вже у 2002 році АТ «ПТМЗ» першим в Україні освоїло виробництво гвинтових компресорів.

Яку техніку випускає Полтавський машинобудівний завод?

Полтавський машинобудівний завод (ПрАТ «Полтавамаш») — це не просто виробниче підприємство, а сучасний центр інженерних рішень, який активно розробляє й впроваджує інновації для агропромислового комплексу, енергетики та інших галузей. Завдяки більш ніж 50-річному досвіду фахівці заводу створюють продукцію, що поєднує високу якість, надійність і відповідність сучасним стандартам.

Одним із ключових напрямів діяльності заводу є проєктування та виготовлення модульних м’ясопереробних цехів і пересувних забійних комплексів. Такі рішення дозволяють замовникам уникати значних витрат на капітальне будівництво, забезпечуючи при цьому мобільність і ефективність виробничих процесів.

У сфері енергетичного машинобудування фахівці підприємства займаються розробкою і виготовленням запасних частин та комплектувальних виробів для парових турбін — зокрема, робочих і напрямних лопаток, діафрагм, деталей систем регулювання. Завдяки використанню сучасного обладнання та технологій завод суттєво підвищує якість і надійність своєї продукції.

Крім того, «Полтавамаш» активно здійснює модернізацію та реконструкцію наявного обладнання, пропонуючи замовникам рішення, що відповідають актуальним вимогам і технічним стандартам.

«Полтавамаш» — це не просто завод, а інженерно-виробничий центр, де народжуються сучасні рішення для розвитку промисловості. Професіоналізм і досвід команди дають змогу створювати продукцію, яка поєднує в собі якість, інноваційність та ефективність.

Що розробляв і випускав Полтавський завод хімічного машинобудування?

Полтавський завод хімічного машинобудування («Полтавхіммаш») — підприємство, яке спеціалізувалося на виробництві складного обладнання для потреб хімічної, нафтохімічної, газової та енергетичної галузей. Завод, заснований у середині XX століття, був важливою частиною промислової кооперації СРСР. Він виконував замовлення як для внутрішнього ринку, так і на експорт до країн соціалістичного табору та держав, що розвиваються.

Фахівці заводу розробляли й виготовляли широкий спектр техніки, призначеної для роботи у складних умовах та агресивних середовищах: апарати високого тиску, місткісне обладнання, теплотехнічні установки, а також обладнання для нафтопереробних і хімічних виробництв — зокрема, елементи установок каталітичного крекінгу, гідроочищення та синтезу.

На заводі діяло власне конструкторсько-технологічне бюро, де інженери розробляли нові моделі обладнання, адаптовані до потреб конкретних підприємств. Особлива увага приділялася стійкості матеріалів до корозії, надійності зварних з’єднань і точності розрахунків для роботи під високим тиском.

Продукція «Полтавхіммашу» використовувалася на нафтопереробних заводах, хімічних комбінатах, підприємствах чорної та кольорової металургії по всьому Радянському Союзу. Багато виробів експортувалися до Індії, В’єтнаму, Болгарії та Куби.

Як і багато інших підприємств важкого машинобудування, в 1990–2000-х роках Полтавський завод хімічного машинобудування зіткнувся з кризою. Скорочення державного замовлення, втрата ринків СНД, технологічне відставання та відсутність інвестицій призвели до поступового занепаду. Завод припинив повноцінну діяльність, частину обладнання було розпродано, а приміщення перепрофілювали для оренди.

КБ «Аерокоптер»: українські гелікоптери, створені у Полтаві

Конструкторське бюро «Аерокоптер» було засноване у Полтаві наприкінці 1990-х років. Це одне з небагатьох підприємств в Україні, яке займається розробкою та виробництвом легких вертольотів. Команда інженерів і льотчиків-конструкторів поставила перед собою амбітну мету — створити доступний, універсальний і надійний гвинтокрилий апарат, здатний конкурувати на міжнародному ринку. Так з’явився АК1-3 — гелікоптер, що став візитівкою бюро.

Йдеться про легкий двомісний вертоліт, який поєднує простоту конструкції, економічність і широкі можливості застосування. Він розрахований на використання у цивільній авіації: від приватних польотів і навчання пілотів до патрулювання, моніторингу та виконання сільськогосподарських завдань.

Апарат обладнаний поршневим двигуном Subaru EJ25 потужністю 156 кінських сил, що дозволяє йому впевнено триматися у повітрі з корисним навантаженням і долати значні відстані. Завдяки компактним розмірам і малій масі, АК1-3 може експлуатуватися навіть на обмежених майданчиках, що особливо зручно для фермерських господарств, охоронних служб, рятувальників та авіаентузіастів.

Варто зазначити, що КБ «Аерокоптер» орієнтується не лише на збірку, а й на повний цикл розробки — від проєктної документації до льотних випробувань. Усі елементи конструкції — гвинтова система, шасі, кабіна, панель приладів — створюються за участю власних інженерних груп. Модернізація триває постійно: спеціалісти вдосконалюють аеродинаміку, підвищують паливну ефективність, оновлюють систему керування та покращують огляд з кабіни.

Попри скромні масштаби підприємства, гелікоптери «Аерокоптера» літають далеко за межами України. АК1-3 експлуатуються в Австралії, Канаді, Об’єднаних Арабських Еміратах і низці африканських країн. Завдяки сертифікації відповідно до норм льотної придатності український вертоліт упевнено займає свою нішу в сегменті легкого вертольотобудування.

Джерела:

....... . Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.