На честь відомих наукових постатей Полтавщини названі кратери на Місяці, астероїди, а їх праці стали фундаментальними для створення підручників. Майже кожного століття Полтава викохувала своїх унікальних талановитих вчених, які масштабно впливали на розвиток науки різних часів. Галузеві відкриття торкалися і небесного простору, і земної краси полтавської флори та фауни, і надскладних математичних обчислень. Люди, що народилися під зірковим небом мальовничої Полтавщини стали унікальними на весь світ. Для більшості з них Дні пам‘яті та шани проводяться й донині. Далі на ipoltavets.
Засядько Олександр Дмитрович
Засновник сучасної ракетної зброї народився у селі Лютенька Гадяцького повіту в 1779 році. Був вихідцем зі старовинного козацького роду. Він першим сконструював і втілив у реальність ракетну пускову установку. Розробив і створив кілька типів порохових ракет та пусковий пристрій, що одночасно дає змогу вистрілювати шістьма ракетами – прообраз сучасної реактивної системи залпового вогню. Дальність влучання реактивних апаратів сягала до 2 670 метрів, що на той час прирівнювалась до високотехнологічних англійських ракет, які вражали ціль на відстані 2700 метрів. Відкриття в галузі військової техніки спонукали вченого до створення осередку, де він би міг ділитися своїм досвідом. Таким чином Засядько став засновником Вищого артилерійського училища і першого ракетного заводу в Петербурзі, що згодом був переведений до Миколаєва. Додатково Олександр Дмитрович працював над розробкою лафета із гарматою для оборони фортифікаційних споруд. Вивчав природу поведінки пороху та намагався запобігати раннім вибухам при його виробництві. Саме на честь Засядька названо один із кратерів на Місяці.
Остроградський Михайло Васильович
Полтавський хлопчина із села Пашенівка 1801 року народження став видатним математиком світу, якого визнала ЮНЕСКО. Михайло Васильович – автор понад 40 праць, наукових робіт та видань. Результати його досліджень увійшли в підручники й навчальні посібники. Тематика досліджень в рамках математичної галузі була доволі широкою та багатогранною: математичний аналіз, математична фізика, теорія механіки. Остроградський вивів рівняння руху снаряда, працював у напрямку теорій щодо опору повітря, дію пострілу на лафет гармати. Вченому вдалося розв‘язати питання гідромеханіки щодо рівноваги сферичного шару рідини. Остроградський Михайло Васильович став членом Туринської, Петербурзької, Римської, Американської та Французької Академій Наук. Його визнано одним із кращих математиків світу ХІХ століття. У рідній Полтаві його іменем названий Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти та Кременчуцький національний університет.
Помер Михайло Остроградський 1 січня 1862 року.
Кондратюк Юрій Васильович
Справжнє ім‘я полтавця – Олександр Гнатович Шаргей. Народився 1897 року в родині викладачки французької мови та “вічного студента”.
Юрій Кондратюк − один із перших вчених-винахідників, який працював у галузі ракетної техніки та розробив теорію космічних польотів. “Траса Кондратюка” – масштабний маршрут, яким подорожували на Місяць космічні кораблі “Аполлон”. У його авторській книзі “Завоювання міжпланетних просторів” 1929 року випуску описана та сама “траса равлика”, якою здійснювали подорожі до Місяця навіть американські астронавти.
Вчений першим обґрунтував доцільність вертикального злету ракет, методи гальмування в верхніх шарах атмосфери. Тематика досліджень також стосувалася питань створення проміжних баз під час польотів та користі сонячної енергії для космічних кораблів.
Точної дати смерті науковця світова історія не визначає, бо під час Другої світової війни він добровільно пішов на фронт і зник безвісти. Іменем Юрія Кондратюка названо астероїд та кратер на Місяці. Полтавець занесений до Міжнародної космічної Зали Слави Музею історії космосу в американському Нью-Мексико.
Байрак Олена Миколаївна
Серед відомих наукових постатей Полтави є й жінки, які займалися більш приземленими дослідженнями, але посіли вагоме місце в історії. Олена Миколаївна Байрак народилася в 1957 році в колоритній Полтаві, де зазнала слави як український біолог, доктор біологічних наук, професорка. Любов дівчини до природи починалася з пісень та віршів, які вона присвячувала рідним просторам, а далі все вийшло на більш серйозний науковий рівень. Жінка брала участь у створенні понад 150 заповідних об‘єктів Полтавського краю, що призвело до збільшення площі охоронних зон майже в 10 разів. Ідейна засновниця проєкту регіонального ландшафтного парку “Нижньоворсклянський”. У реалізацію цього задуму Олена вклала всю душу. Місією проєкту було привернення уваги і влади, і пересічного населення до заповідних об’єктів та поля їх перспектив. На базі парку вчена проводила наукові експедиції, виставки, фотопроєкти. Авторка понад 300 наукових та 50 методичних публікацій, в тому числі розробниця близько 15 підручників “Біологія” для українських вищих навчальних закладів. Колеги Олени відверто стверджували, що вона на практиці найбільший знавець рослинного світу Полтавщини. Завдяки старанням біологині площі заповідних об‘єктів зросли майже у 20 разів від початку її наукових досліджень та спостережень. Померла Олена Байрак у трагічній автокатастрофі на Івано-Франківщині у 2018 році.
Орловський Віталій Миколайович
Український вчений в галузі нафтопереробної інженерії народився 25 вересня 1954 року в селі Супрунівка, що на Полтавщині. У 1972 році став випускником Супрунівської середньої школи. Після навчання здобував військову науку у збройних силах окупаційних військ. Вища освіта дослідника задала вектор руху його подальших галузевих відкриттів. Студент Віталій закінчив Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум за спеціальністю “Буріння нафтових і газових свердловин”. За цим же фахом здобув другу вищу освіту в Московському інституті нафти та газу ім. І.М. Губкіна. Віталій Миколайович був членом Полтавської георозвідувальної експедиції та працював інженером виробничо-технічного відділу. Багато років докладав зусиль до виходу вищої освіти в галузі нафтопереробної інженерії на новий рівень. Шляхи полтавських науковців різних часів переплелись і з 2010 року Орловський обійняв посаду доцента кафедри “Обладнання нафтових і газових промислів” Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка. Пізніше став завідувачем вищезгаданої кафедри. Віталій Миколайович має понад 125 наукових робіт та навчально-методичних видань з напряму нафтопереробної інженерії та історії рідного краю. Коло наукових інтересів та відповідних друкованих видань пов‘язані з тематиками в‘язких тампонажних матеріалів та цементування свердловин. Віталій Миколайович має цікаві хобі, які теж розкривають широту його поглядів на наукові дослідження: туризм, історія Полтавщини, етнічна віра українців, а саме – язичництво. Вчений є членом Національного товариства імені Тараса Шевченка. З 2018 року активно ділиться досвідом наукових досліджень на посаді доцента кафедри “Нафтогазової інженерії та технологій” у Харківському університеті міського господарства.