“Собор” у творчості Олеся Гончара: слобожансько-полтавський стиль українського бароко

28. April 2021 Lilia Solodka

Образ собору - то святиня, втілення високих помислів, життєвих орієнтирів та духовних цінностей. Собор синтезує в собі плин віків, єдність поколінь, невпинність духовного існування людей. Тож до поданої теми зверталися письменники з різних країн, не оминув теми собору у своїй творчості Олесь Гончар (письменник, який своє дитинство провів на Полтавщині: мати померла, батько вдруге одружився, тож хлопчик залишився на вихованні у бабусі), пише ipoltavets.com.

Олесь Гончар і Полтавщина

Дитячі роки свого життя Олесь Гончар провів на Полтавщині у бабусі (Слобода Суха). Тож полтавські мотиви були притаманні для творчості митця. Він плекав, примножував, вивищував українську мову, огранюючи її золотими обладунками та возвеличуючи її милозвучність та поетичність. Полтавська манера письма відчувається у творчості митця, його слово соковите, барвисте, свіже, торкається найглибинніших порухів душі та серця.

“Собор” як святиня та духовний орієнтир

Мова і віра були головними атрибутами у творчості Олеся Гончара, тож митець не міг не торкнутися святої теми - духовності.

Собор, який красується на сторінках роману митця найбільше дотичний до Свято-Троїцького собору XVIII ст. У Новомосковську, до речі, архітектурна пам’ятка містить у собі слобожансько-полтавський стиль українського бароко, що вельми актуально для нас, полтавців.

Змінюється час, смаки, уподобання, орієнтири, та незмінним лишається гуманізм, світлість душі та моральної чистоти, світлості помислів, дій та 

Подвійний вплив твору на реципієнтів викликаний тим, що синтез архітектурного та літературного мистецтва подвійно виформовує у людини розуміння гуманістичних устремлінь.

Собор як свідок подій

Саме собор був свідком усіх подій: радості, горя, смерті, війни, революції, голоду. Тому він відіграє роль живої істоти, яка споглядає за людськими діями, дає прихисток нужденним, захищає від смерті, засуджує невігластво, ницість, зло, насильство, лицемірство. Гуманізм, естетика превалює над злом, убивством, ницістю. Ці злободенні й високі теми синтезують у суміжжі людського круговороту подій. 

«Собор» О. Гончара – твір для всіх поколінь, який проповідує лишень гуманізм, віру, надію, любов. Автор закликає до високого, вічного, небуденного, світлого та щирого. Це духовна аура, царина святині, яка здатна змінити людину, її позиції у правильне русло.