Архітектурне розмаїття заснованої, згідно з прийнятою істориками версією, у 889 році Полтави часом вражає уяву: у місті можна знайти й хрестоматійні зразки давньоруського зодчества (Спаська церква), і химерний бароко, і розкішний як хвіст павича класицизм-ампір (архітектурний ансамбль Круглої площі), і російський модерн (Будинок Дворянського та Селянського банку), і модерн український (Будинок Полтавського губернського земства), і навіть еклектику (Успенський собор). Настільки строкатий архітектурний ансамбль «культурної столиці України» є ні чим іншим, як всебічним зліпком багатовікової історії цього вкрай самобутнього наддніпрянського міста, що формувався століттями. У цьому сенсі Полтава чимось нагадує Прагу – головне місто Чеської Республіки, яке століттями випробовувало на собі різноманітні архітектурні віяння історичних епох, що змінювали одна одну, і охоче підлаштовувалося під забаганки іноземних правителів, додаючи до них свій неповторний чеський колорит. У результаті чеська столиця перетворилася на приголомшливий архітектурний заповідник, який анітрохи не втратив своєї національної ідентичності. Те саме можна сказати й про Полтаву, яка не раз опинялася в центрі різнопланових військово-політичних зіткнень; сьогодні вона є справжнім осередком української культури. Одним із найбільш яскраво виявлених у місті архітектурних стилів є так зване козацьке бароко і його не менш витончений «нащадок» – рококо. Далі на ipoltavets.
Полтавський Хрестовоздвиженський жіночий монастир
Історія Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря розпочалася у 1650 році, коли на його місці за активної участі місцевого козацького полковника Мартина Пушкаря, інших членів козацької старшини та деяких міщан було засновано чоловічий монастир, який на той момент став найпівденнішим полковим монастирем Гетьманщини. Згодом він не раз брав на себе функції оборонного рубежу під час татарських та козацьких набігів, а у травні 1709 року, напередодні Полтавської битви, що прославила однойменне місто на всю Європу, Хрестовоздвиженський монастир служив резиденцією шведського короля Карла XII.
Монастир був закритий радянською владою в 1923 році, але вже за 19 років його діяльність була поновлена в якості жіночого монастиря. Повторне закриття відбулося у 1960 році, після чого церковна обитель не функціонувала до 1991 року.
Будівництво собору почалося в 1699 році, і тривало, за різними даними, від 10 до 57 років, на кошти представників козацького старшинського роду Кочубеїв, генерального писаря та судді Війська Запорозького В. Л. Кочубея та його сина В. В. Кочубея.
Головною особливістю собору є його 7-куповність, що робить його одним з небагатьох в Україні храмів з такою кількістю куполів, що збереглися до наших днів. Поруч із ним розташована побудована в 1786 році в стилі рококо 47-метрова чотириярусна дзвіниця, що стала другою за висотою в Російській імперії дзвіницею після Києво-Печерської.
Свято-Успенський кафедральний собор
Рішення про будівництво Свято-Успенського собору, на місці якого раніше знаходилася дерев’яна Успенська церква, так званий «градський собор», було прийнято в далекому 1748 році. Однак саме будівництво почалося лише в 1751 році, і завершилося через 19 років. Двоповерхова будівля собору була виконана у стилі візантійської базиліки.
Надалі храмовий комплекс неодноразово добудовувався; 1801 року на території монастиря після 27 років будівництва з’явилася дзвіниця, яка збереглася до нашого часу. Що стосується будівлі собору, то на початку ХХ століття її площу значно розширили, проте у 1924 році, згідно з рішенням місцевої комуністичної влади, будівлю Свято-Успенського собору було зруйновано.
На сьогодні Свято-Успенський храмовий комплекс є сумішшю класицизму (дзвіниця), бароко (екстер’єр та внутрішній декор собору) та еклектики (храм). Будівля собору, зруйнована більшовиками, була заново збудована у 2000-2004 роках.
Стрітенська церква
Історія нині неіснуючої Стрітенської церкви у Полтаві не може не вражати; немов птах Фенікс цей храм кілька разів відбудовувався, поки не був остаточно зруйнований радянською владою у 1937-1938 роках.
Спочатку церква була дерев’яною, і, ймовірно, була розграбована та спалена під час татарського набігу у 1695 році. Через 14 років Стрітенська церква знов зазнала пограбування напередодні славнозвісної Полтавської битви шведською армією, що цього разу вторглася на територію України з півночі, на чолі з Карлом XII.
Відновлення діяльності храму відбулося вже наступного року. В результаті проведеної капітальної реконструкції церква отримала третій поверх. Також у храмі було встановлено другий вівтар на честь Іоанна Богослова. Поруч із церквою з’явилася триярусна дзвіниця.
У 1781 році будівля церкви через свою ветхість обрушилася. У результаті за наступні п’ять років (1782-1787) на цьому місці було побудовано нову кубічної форми церкву в стилі пізнього бароко. У 1794 році в південній частині храму було встановлено третій за рахунком вівтар, присвячений архідиякону Стефану Першомученику. А більш ніж за півстоліття, в 1853 році, до західної частини храму було прибудовано триярусну чотиригранну дзвіницю. Ось так поступово Стрітенська церква стала однією з архітектурних перлин Полтави того часу.
Воскресенська церква
Перша версія Воскресенської церкви була збудована у Полтаві у другій половині XVII століття. Її триповерховий дерев’яний будинок розташовувався на території Полтавської фортеці на базарній площі.
У 1773-1775 роках коштом полтавського полковника і мецената Павла Руденка на її місці було збудовано нову кам’яну церкву. Новозбудований храм був прикрашений трьома вівтарями: на честь Воскресіння Господнього, Василія Великого та Св. Сампсонія. Фасади церкви, що закінчуються напівкруглими фронтонами, були рівномірно прикрашені у стилі козацького бароко.
На початку XIX століття у північній частині храму було збудовано кам’яну дзвіницю. Дещо пізніше по периметру території Воскресенської церкви було зведено цегляну огорожу.
Храмовий комплекс був повністю зруйнований у 1936 році. Лише у 2002 році громаду Воскресенської церкви було нарешті відновлено.
