Ми всі чудово пам’ятаємо як вже на четвертий день війни з’явилися перші патріотичні білборди, там де раніше висіла реклама. В них чи не вперше в історії реклами Полтавщини ми побачили відверту лайку та сміливі висловлювання. Це було безпрецедентно, адже раніше ніхто не міг собі дозволити такого. Регіони, які не потерпали напряму від російської агресії, показати свою небайдужість і підтримку бойового духу всієї України. Лозунги та влучні вислови, які були у всіх на вустах, прикрашали вулиці міста і вселяли віру, що тут ми всі разом всі за одну ідею. Далі на ipoltavets.
Як виникла ідея виставки
Війна ще досі не стала частиною історії, на жаль, вона продовжуються. Але в музеях вже починають з’являтися виставки й експонати присвячені боротьбі України за свою територіальну цілісність. У травні в Музеї військової історії пройшла виставка «Історії супротиву Кременчука». Директор музею Володимир Поляков каже, що з перших днів працівники збирають артефакти сучасної війни, як свідчення нашого шляху до перемоги.
Ідея створення експозиції виникла з вуличних кременчуцьких білбордів, які надихали гостей та жителів міста патріотичними гаслами. І тут вони вперше зібрані всі разом у зменшеному форматі. Голова Асоціації зовнішньої реклами міста Сергій Каптан одразу підтримав таку ідею. Він ділився, що досвід написання нецензурної лексики на рекламних постерах був у нього вперше. Але каже без цього вони не могли, це те, що відображало дух часу.
Найяскравіші експонати “Історії спротиву”
Це було дуже ризиковано, зізнаються члени асоціації. Адже ніхто не знав що буде завтра, а після такої реклами асоціація точно потрапить до розстріляних списків. Але, на щастя, російські окупанти не дійшли до Кременчука.
Так почався другий етап патріотичних постарів. Вони вже зображували подяку збройним силам та волонтерам, змальовували кохання та сім’ї під час війни. Були навіть заклики берегти екологію: «Не паліть сухостій — паліть окупантів».
Тут є і незвичайні дерев’яні постери, які виготовляє Кременчуцька фірма WoodPosters, Їх на початку російського вторгнення роздавали на блокпостах, у волонтерських організаціях та військових частинах. Директор фірми, Петро Снітко розказує, що в лютому були всі співробітники розгублені. Але разом вирішили прикрашати офіси та вулиці постерами з жартівливими чи мотивуючими написами.
Крім рекламної продукції тут розміщені експонати бойових дій. Частини форми, сухпайку, речі армії окупантів, є навіть уламок ракети, яку випустили на нашу землю.
Тут є і виготовлені власноруч волонтерами предмети. І виготовляли студенти, викладачі Вищого професійного училища №7, на базі якого й зорганізована виставка. Тут є вишиті прапори, військова амуніція, частини зброї, прапори, записки, портрети військових.
Одним з провідних лозунгів виставки став вислів Григорія Сковороди: «За Україну треба не вмирати, а вбивати». Сергій Каптан з командою, крім підняття бойового духу, мав на меті також і позбутися ідеологічного ярма українців, та образу страждальців. Він підкреслює, що сльози та відчай не допоможуть перемогти. Тільки щира боротьба, згуртованість та незламний патріотичний дух – ось що потрібно нині українцям найбільше.