Наші діти – продовження кожного з нас. Вони – наше теперішнє і майбутнє. Вони є джерелом безмежної любові, ніжності, натхнення. З початком війни в Україні найбільшого психологічного болю зазнали саме діти. Їм найважче приймати події сьогодення, миритися з тим, що їхнє щасливе дитинство летить шкереберть, вчитися проживати реальні, а не вигадані чи навіяні страхи.
Найстрашніший ворог, якого не можна побачити, але можна добре відчути – це тривога. В умовах війни джерелом її виникнення для дитини може бути будь-що: активні бойові дії, необхідність довгий час проводити в укритті, звуки сирени, розлука з членами родини, виїзд з рідної домівки тощо. Психологиня з Полтави Вікторія Нєженцева на своїй сторінці в Інстаграм розповідає, як розмовляти з дитиною про війну та як позбутися почуття тривожності і допомогти впоратися з цим дитині. Більш детально про це у нашому матеріалі на сайті ipoltavets.com.
Розмовляємо про війну правильно
Для того щоб максимально зберегти психологічне здоров’я дитини, треба спочатку пояснити їй, що таке війна, адаптувавши інформацію до вікової категорії. Не потрібно замовчувати, прикрашати або ще гірше – ігнорувати події, що відбуваються та пов’язані з ними почуття. Пам’ятаємо, що війна – це не нормально, але дитячі сльози, агресія, злість і відчай – цілком нормальні реакції психіки в контексті даних подій.
Завданням батьків чи інших дорослих – спокійно та стримано реагувати на емоції дітей, дозволяти прожити іх та навчити справлятися з тривогою, страхами. Не з емоціями – це важливо. А саме з джерелом, що їх викликає.
Декілька порад для дорослих, як поговорити з дитиною про війну:
- Збалансуйте власний емоційний стан. Заспокойтесь і почніть відверту розмову. Пояснюйте складне простими словами, відповідайте на запитання. Не бійтесь висловлювати свої переживання, спокійно і послідовно, підкріплюючи їх надією, що все буде добре.
- Говоріть правду виходячи з наявної ситуації. Не треба казати, що війна закінчиться завтра чи через тиждень, бо ви не можете цього знати, і це буде або відвертий обман, або суб’єктивне сприйняття, але аж ніяк не правда. Замість цього скажіть, що будете захищати свою дитину і робити все, що від вас залежить у цій ситуації, щоб їй було максимально комфортно.
- Розповідайте про армію, про наших захисників, про міжнародну допомогу, щоб дитина усвідомлювала, що її життя важливе, що у кожного з нас є підтримка і захист.
- Обов’язково попередьте про гучні несподівані звуки, завірте, що ви будете поруч і разом усе подолаєте.
Запам’ятайте, що дуже важливо давати дитині можливість говорити і ставити запитання. Не перешкоджайте виливу емоцій назовні через сльози, крик, агресивну поведінку та не засуджуйте дитину – допоможіть заспокоїтися і запропонуйте поговорити і проаналізувати свої почуття.
Спокій дорослого – це спокій дитини
Дуже важливо розуміти головний момент в боротьбі з дитячою тривожністю і страхами – дитина віддзеркалює поведінку дорослого. Якщо ви дозволяєте собі істерики, панікуєте і не можете впоратися з власними емоціями, не чекайте, що це під силу зробити дитині. Для того, щоб дітки почувалися максимально комфортно в жахливих умовах, створюйте для них теплу атмосферу та боріться з тривогою через звичні повсякденні речі:
- Забезпечте дитині тілесний та емоційний контакт. Обіймайте, цілуйте, беріть на руки, грайте. Ваше тепло та спокій – головна психологічна зброя.
- Грайте, майструйте, досліджуйте, читайте книжки. Якщо у вас є можливість, займайте дитину творчістю. Через ліплення, малювання можна вивільнити накопичені емоції, розслабити психіку, відволіктись і провести час з користю.
- Розмовляйте. Багато і про все на світі. Розповідайте цікаві історії з власного життя, аналізуйте вчинки і робіть висновки. Паралельно навчайте дитину, як себе поводити у різних небезпечних ситуаціях, до кого можна звернутися за допомогою. Поясніть, чого робити не слід.
- Потурбуйтеся про те, щоб з дитиною завжди була улюблена іграшка та невеликий набір корисних речей, які можуть стати в нагоді.
Не забувайте випромінювати віру та надію на краще, заряджайте цим ваших дітей. Наше майбутнє в наших руках – це наші діти. Наближаємо перемогу разом. І все буде Україна!
