2 Грудня 2022

Гребінка, про яку ви не знали: сучасне місто, що виросло з невеликої станції

Related

Камера в тринадцятих iPhone: 7 цікавих фішок

Незважаючи на появу нової чотирнадцятої лінійки, iPhone 13 залишається...

Як морили голодом людей у селах на Решетилівщині

Кількість жертв “у війні” голодомором проти українського селянства перевищила...

Горбанівська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

У храмах Полтавщини знаходиться кілька чудотворних ікон. Одна з...

Найцікавіші та “найсвіжіші”археологічні знахідки на Полтавщині

Полтавська земля завжди приємно дивувала археологів, даруючи їм чудові...

Share

Історія Гребінки почалася з невеликої залізничної станції, яка була місцем наживи нечесних підприємців та місцем каторжної праці простого люду. Свого часу станція була важливим центром підтримки воєнного фронту, постачальником провіанту, та логістичним центром. Неподалік Гребінки здійснив свій подвиг Костантин Черних, про якого, на жаль, мало хто знає. Попри те, що колись вона була створена як транспортний вузол, сучасна Гребінка вражає культурною, мистецькою та духовною спадщиною. Далі на ipoltavets.

Як станція Гребінка опинилася в руках пронирливих панків

Гребінка – відносно молоде місто, адже час його заснування припадає на 1895 рік. Тоді саме розпочали будувати залізничну лінію Харків — Київ. Неподалік села Городище спершу було споруджено нову залізничну станцію, яку назвали Гребінкою на честь українського письменника, який народився неподалік, в селі Мар’янівка. Біля неї й виросли перші будиночки. Тут переважно жили працівники станції: начальник, стрілочники, касир, ремонтники та сторож. Лише двічі на день сюди прибували поїзди.

Станцією згодом почали цікавитися наймані робітники, які хотіли працювати на розгрузці вагонів, що прибували. Однак цю роботу щастило здобувати не всім. Головним підрядчиком на станції був Йосип Гуревич, який і наймав людей. Однак адміністрація за розвантаження одного вагона платила йому 1 крб. 20 коп, з яких лише 80 коп. він віддавав чоловікам за роботу, а решту лежав собі. 

Ще одним пронирливим підприємцем тут був Федот Козенко. Цей куркуль швидко зметикував, що станція може стати гарним місцем заробітку, і неподалік відкрив крамничку. Спершу орендував квартиру підрядчика Гуревича, і реалізовував там переважно горілку та деякі продукти. Це була єдина розвага вантажників після важкої праці, отже левову частку своїх заробітків вони лишали саме у Козенка.

Як жили в Гребінці робітники

Роботу на станції легкою аж ніяк не можна було назвати. Адже всі розвантаження робітники проводили вручну, серед матеріалів були цемент, вапно, вугілля. Спеціальних механізмів для переносу чи підйому не було. Найважчим розвантаження було у холодну пору року, коли матеріали замерзали, тоді не розвантаження одного вагону могло піти близько 5 годин у 4 вантажників. І це коштувало лише 80 коп. на всіх.

Жили робітники в складних умовах. Для них побудували бараки з шпал. Там працівники лягали на підлогу покотом без будь-яких зручностей. Так відпочивали і чекали наступних вагонів. Загалом на роботу в них йшло по 12 годин на добу. 

Хоч селище розширювалося, з’являлися нові будинки, але виглядало воно дуже погано та бідно. На вулицях постійно стояла грязюка, школи та лікарні не було. Медичну допомогу могли надати лише у Пирятині, а діти змушені були навчатися у сусідньому Городищі в церковнопарафіяльній школі, де 50 учнів навчав один єдиний педагог. Але в більшості простолюдин та робітників не мали змоги відправити туди своїх дітей на навчання.

Початок революційної діяльності містян

У 1904 році у Городищі місцева вчителька О. Жигадло організувала нелегальні гурток, куди належали залізничники та селяни. Допомагали в організації студенти з Прилук та Лубен. Вони ж надавали листівки, брошури для поширення серед жителів села і станції Гребінки. А при місцевій школі в бібліотеці часто збиралися жителі на нелегальні читання та заборонені виступи. Наступного року у Городищенському лісі пройшов мітинг, де з палкими промовами виступали агітатори. І навіть поліція не змогла розігнати акцію.

Працівники станції теж не змогли довго терпіти знущання Гуревича і влаштували мітинг. Щоб його придушити він разом з владою викликав солдат 35-го Брянського полку. Але вони були безсилі перед мітингарями. І саме солдатів змусили розвантажувати вагони замість них. Згодом підрядчик Гуревич просив тюремне начальство, щоб для роботи прислали в’язнів з полтавських виправних колоній. На станції почали працювати представники дешевої робочої сили, збільшуючи тим статки Гуревича. 

Але серед залізничників періодично розгорталися страйки. На початку ХХ століття станція Гребінка почала розширюватися. Саме тоді збудували ширококолійну магістраль. У 1910 році в Гребінці налічувалося уже 540 місцевих мешканців. У селищі запрацювало 2 парові млини.

Однак попри все тут жилося дуже непросто. Багато місцевих йшли на заробітки, не бажаючи миритися з самодержавством місцевих панів. І хоч Гребінка була важливим залізничним вузлом, про населення тут думали мало. Вона використовувалася як склади з продовольством, боєприпасами. В роки Першої світової війни сами звідси на фронт відправляли хліб, обмундирування тощо. Тому пізніше під час Другої світової станція стала ареною жорстоких боїв.

Прихід радянських порядків

У 1918 році до Гребінки прийшла радянська влада. Після того як зі станції вигнали німців, владу на деякий час прибрали петлюрівці. Але згодом їх витіснила червона армія. Розгорнули діяльність радянські органи. 

Згодом прихід денікінців призвів до масових страт, зокрема на подвір’ї куркуля Козенка вони влаштували шибеницю, на якій відбувалися страти чи не кожного дня. Після остаточного утвердження тут радянської влади почалося відновлення залізничного пункту, на станції працювали агітатори, читали лекції, організовували мітинги, роздавали пропагандистські брошури. 

Місцеві молодь почала культурно-освітню роботу. Організувала клуб, біля якого був облаштований сад та побудований літній театр. На базі клубу працювало кілька гуртків художньої самодіяльності, серед яких виділявся драматичний гурток, іноді актори виїжджали навіть в сусідні Лубни, Яготин, Ромодан, Прилуки тощо. З 1926 року в місцевому клубі проводили періодичні кінопокази. 

До спорудження у 1928 році електростанції місцеві жителі користувалися газовими лампами і каганцями, що було надзвичайно незручно. Трохи згодом з’явилося радіо. Важливою перемогою стало відкриття першої семирічної школи у 1929 році, місцеві жителі власноруч організовували суботники, обладнували навчальні класи та бібліотеку. 

Невдовзі у Гребінці запрацювала машинно-тракторна станція, де був 71 трактор, 18 автомашин, комбайни, двигуни тощо. У 1930 році Гребінка стала центром району, а за 3 роки її віднесли до селища міського типу. Напередодні Другої світової війни в смт проживало 3200 осіб. 

Історія героїчного гребінківського бронепоїзда

У 1941 році німецькі війська уже були на околицях Гребінки. А радянська армія, що стояла на захисті, опинилися в оточенні. Коли гітлерівці зрозуміли, що їм нічого не заважає вони почали просуватися в глибину селища і одна така колона розтяглася вздовж залізничної колії Гребінка — Лазірки. 

У цей момент неочікувано перед ними з’явився броньований вагон з гарматами і кулеметами. Німці встигли лише почути залп. По дорозі бронепоїзд розстріляв ще одну колону нацистів та кілька десятків машин. Так кілька разів здійснив свої поїздки бронепоїзд вздовж лінії, залишаючи після себе лише німецькі уламки. 

Командиром цього відважного поїзда був Костантин Черних. У минулому був сапером, з боями відступив від Дніпра і перейшов на оборону земель поблизу Гребінки. Під його керівництвом з паротяга зробили бронепоїзд, обрали близько двох десятків кращих кулеметників та артилеристів. Однак операції не судилося довге життя, адже німці згодом задіяли артилерію та авіацію, щоб пошкодити колію та унеможливити рух бронепоїзда. У цей момент командир Черних приймає героїчне рішення. Висаджує на колії команду, щоб вони змогли добратися до своїх, а сам на величезній швидкості розігнався і полетів разом з бронепоїздом, прямісінько з насипу, щоб не залишити його ворогові. Це сталося 24 вересня 1941 року неподалік Гребінки. 

Після перемоги над німецько-фашистськими загарбниками жителі Гребінки відновили підприємства свого залізничного вузла. У 1958 році до складу міста було приєднано село Городище. За переписом другої половини ХХ століття у Гребінці проживало 10 295 людей. 

.,.,.,.