Полтава – це дивовижне місто, яке “подарувало” світу безліч відомих та талановитих особистостей.
Ipoltavets розповість більше.
Всі ці люди згодом гідно представляли сфери, де вони працювали. Політика, культура, спорт, і звісно, наука – ось ті області, в яких можна зустріти чимало уродженців Полтави. Їхні досягнення свідчать про наявність великих здібностей. Адже практично кожен результат їхньої діяльності ставав справжньою сенсацією у тій чи іншій сфері.
Семен Якович Брауде – один із них. Він є відомим українським радіофізиком та радіоастрономом. Йому належать багато наукових відкриттів і здобутків. Однак радіоокеанографія і декаметрова радіоастрономія, мабуть, являють собою найбільш відомі.
Початок історії
Семен Якович народився 28-го січня 1911-го в місті Полтава.
В 1932-му він закінчив навчання у Харківському фізико-хіміко-математичному інституті.
Після цього наш герой влаштувався працювати у Фізико-технічний інститут Академії наук Української Радянської соціалістичної республіки (АН УРСР). І паралельно із цим він також працював в інших навчальних закладах Харкова.
Так тривало до 1955-го. А потім Брауде обійняв посаду завідувача лабораторії та заступника керівника Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР.
На той момент основні сфери наукових досліджень Семена Яковича були представлені поширенням радіохвиль та надвисокими частотами.
“Дослідницький дебют”
Щодо наукових досліджень Брауде, то вони розпочалися у 1933-му на базі такого закладу, як Харківський фізико-технічний інститут. Тоді вчений працював у лабораторії з електромагнітного випромінювання.
Семен Якович активно намагався розібратися у закономірностях того, як переміщуються електрони в електричному та магнітному полі. При цьому за основу вчений брав просторовий заряд.
Крім цього, приблизно в той же період Брауде був залучений до процесу розробки багаторезонаторних магнетронів надвисокочастотних коливань. Тоді це стало справжнім світовим відкриттям та сенсацією.
Захист дисертації та важлива розробка
1937-й ознаменувався для вченого захистом кандидатської дисертації. Причому варто зазначити, що багато його академічних досліджень з багаторезонаторних магнетронів та їх надвисокочастотних коливань, згодом набули стратегічного значення.
А ще нові магнетронні генератори в 1938-му лягли в основу створення трикоординатного імпульсного радіолокатора. На початку війни Брауде особисто провів бойову перевірку цієї розробки.
Під час активних військових дій радіолокатор сповіщав, що наближається повітряний противник. Пізніше цей пристрій допомагав зенітній артилерії, забезпечуючи її точними цілевказівками.
Флот
Після закінчення війни, вчений, волею долі, опинився на Військово-морському флоті. Там він займався радіолокаційним виявленням плаваючих об’єктів. Цей процес був дещо утруднений через маскувальні віддзеркалення від поверхні води.
Будучи в умовах відкритого штормового моря, вчений на борту флагманського крейсера проводив експерименти з поширення радіохвиль над бурхливою поверхнею води.
Ці дослідження допомогли не лише вирішити низку поставлених завдань, що стосувалися бойового застосування морських радіолокаторів. Також у ході їх проведення з’явився новий напрямок радіофізики. Йдеться про радіоокеанографію.
Згодом праці Семена Яковича стали вважатися справжньою “класикою” цієї сфери. Завдяки ним вчений зміг довести те, що стан водної поверхні можна визначати дистанційно, а також передбачати наближення шторму.
Окрім цього, Брауде зміг завершити вивчення найважливіших проблем таких областей, як морська навігація та зв’язок.
Зокрема, ним було відкрито таке явище, як мале згасання надвисокочастотних радіохвиль тропосфери, що знаходиться в зоні глибокої тіні.
Новий напрямок
1950-ті ознаменувалися заснуванням Брауде нового наукового напряму – радіоокеанографії.
Саме він став керівником перших докладних досліджень щодо того, як поширюються ультракороткі хвилі над морською поверхнею, а також при прямій видимості і за горизонтом.
Крім цього, вчений активно досліджував те, як розсіюється електромагнітне випромінювання через неспокійну морську поверхню.
Ще одне відкриття
Також вченому вдалося виявити та обґрунтувати ефект, пов’язаний з далеким тропосферним поширенням радіохвиль. І це спричинило відкриття такого явища, як атмосферний хвилевід.
За допомогою встановлених закономірностей особливостей електромагнітного поля та властивостей морської поверхні Брауде зміг зайнятися новою розробкою. Йдеться про неконтактний метод, завдяки якому визначаються параметри морського хвилювання на великій відстані.
Створення інституту
В 1955-му Брауде організував Інститут радіофізики та електроніки АН УРСР. Там, до 1980-го, учений перебував на посаді заступника керівника з наукової частини.
Новостворений інститут дозволили продовжити та розширити дослідження у сфері радіоокеанографії. Тоді ж відбулося створення нових наукових напрямів. Зокрема, ми говоримо про радіоастрономію.
Розробка нового напряму
1960-ті стали для вченого періодом визнання. І тоді ж він зайнявся розробкою нового наукового спрямування, яким стала декаметрова радіоастрономія.
Він зміг досягти створення найбільших радіоастрономічних систем декаметрових хвиль. Йдеться про радіотелескоп УТР-2 та радіоінтерферометри УРАН.
Саме вони змогли призвести до отримання грандіозних результатів.
Зокрема ми говоримо про складання першого каталогу космічних джерел декаметрового випромінювання. Також вдалося вивчити особливості, якими відрізняється незворушне та спорадичне сонячне випромінювання.
Крім цього, вчений зміг завершити визначення інтерімпульс, якими відрізняється випромінювання пульсарів.
Значне досягнення
До значних наукових досягнень Брауде також варто віднести виявлення в космічному випромінюванні такої частки, як перша гранична низькочастотна спектральна лінія атомів вуглецю. Завдяки цьому з’явилися нові можливості для діагностики міжзоряного простору.
Ще один інститут
У 1985-му на базі Інституту радіофізики та електроніки Брауде створив Інститут радіоастрономії АН УРСР. Там він став завідувачем відділення. У цей час вчений почав налагоджувати міжнародне співробітництво українських радіоастрономів та їхніх іноземних колег. Саме це згодом допомогло інституту пережити важкий період розбудови. По-справжньому рятувальними стали закордонні гранти та міжнародні програми. Справедливо зазначити, що їхнє значення важко недооцінити. Адже вони стали тією самою “опорою” для того, щоб інститут зміг гідно пройти всі випробування непростим часом.
Про науковий стиль
Варто зазначити, що науковий стиль Брауде відрізняється комплексністю підходу до вирішення того чи іншого завдання. Це значно виділяє його серед інших науковців. Також він активно впроваджував найефективніші експериментальні методики та займався глибоким теоретичним обґрунтуванням проблем. І це призводило до інтерпретації та узагальнення результатів досліджень.
Фото: astronet, wikipedia, nas.gov.ua