Кобеляки досі пригадують, як опівночі сотні людей вишиковувались перед будинком Миколи Касьяна, який відводив для кожного кілька хвилин на прийом і не забував додати влучний жарт на прощання. Його дружина Андріана Касьян жартує, що кожного дня на їхньому дворі відбувалися справжні паломництва. Він товаришував із зірками, президентами України та людьми світової величини, адже мав гострий на слівце язик, був своєю людиною і завжди знаходив про що поговорити. Його справу продовжує син Ян, а Кобеляках на честь костоправа названо вулицю, стоїть пам’ятник, до якого з’їжджаються з усієї України аби покласти квіти та вшанувати пам’ять геніального лікаря. Далі на ipoltavets.
Перший в СРСР Центр мануальної терапії
У 1972 році вперше в СРСР був створений Центр мануальної терапії, на території міста Кобеляки. Офіційно його визнали лише в 1985 році. Організатором і головним лікарем Центру став народний депутат СРСР від фонду здоров’я і милосердя, народний лікар СРСР та заслужений лікар УРСР, кандидат медичних наук Микола Андрійович Касьян.
Микола Андрійович лікував суглоби, дискогенні радикуліти, міжхребетні дискові грижі, остеохондрози та вроджені аномалії хребта. Серед його пацієнтів були десятки тисяч хворих із України та із-за кордону. Його методика так повпливала на традиційну медицину місті, що у 1987 році в Кобилянській районній централізованій лікарні було відкрито кабінет і госпрозрахункову поліклініку мануальної терапії — у 1989 році. Згодом філіал поліклініки навіть був створений у Якутську. Свого часу Микола Андрійович Касьян стажувався сотні лікарів з усієї України. Наприкінці ХХ століття було споруджено медичний комплекс: лікувальний корпус-стаціонар на 120 ліжок, амбулаторія на 250 осіб, пансіонат, басейн, їдальня тощо.
Серед напрямків роботи центру мануальної терапії лікування захворювань опорно-рухового апарату, лікування ускладнень у спині при вагітності, остеохондроз, кіфоз, сколіоз, хондропатія, грижі Шморля та інші захворювання.
Хто такий Микола Касьян
Микола Касьян народився 1937 року неподалік Кобеляк у селі Бережнівка. Освіту отримав у Харківському державному медичному інституті, згодом працював заступником головного лікаря Товстенського району у Тернопільській області, згодом служив у армії. Працював в різних українських лікарнях, санепідемстанціях.
З 1971 року і до смерті працював лікарем Ліщинського психоневрологічного дому-інтернату Кобеляцького району. Наприкінці ХХ століття отримав звання ”Заслужений лікар України”, звання підполковника медичної служби запасу. Крім фахової літератури видав кілька книг художньої з поезіями, оповіданнями та нарисами.
Його дружина згадувала, що навіть у свята їхній будинок приймав гостей з усіх усюд, які потребували фахової допомоги костоправа. У домі Касьянів були всі зірки, політики, спортсмени тощо. Андріана Касьян — дружина пишалася, що прожила життя з генієм. Однак у своєму бажанні допомогти оточуючим, Микола Андрійович часто забував про себе, його переслідувала хронічна перевтома, часто набрякали руки, до останнього дня він їздив у виснажливі відрядження за кордон. І навіть коли вже вкрай важливо було організувати собі відпочинок, лікар не міг відмовити пацієнтам, і нехтував відпочинком із сім’єю.
Стажування в нього прийшли більше ніж пів тисячі людей, Але особливий талант він визнав лише у трьох продовжувачів своєї справи, а четвертим став його сім’я. Серед них Джалал Саїдбегов — який працює в італійській клініці імені Касьяна, Рашид – працює в Узбекистані та Олексій Чигрин, який займається мануальною терапією у Кобеляках.
Микола Андрійович помер у 2009 році, незадовго до цього він разом із приятелем Героєм України та знаним хліборобом Семеном Антонцем відкрили у Кобеляках капличку Всіх святих, загальним коштом понад 220 тис. грн. Біля каплички похоронено народного цілителя.
