28 Березня 2024

Відмовився від спадку, щоб рятувати полтавців: лікар Олександр Волкенштейн 

Related

Історія славнозвісного полтавського стадіону “Ворскла”

Футбольна історія Полтави розпочалась у 1913 році, коли на...

Як вибрати стильну чоловічу сорочку та футболку: що мають знати жителі Полтави?

Зручні футболки та стильні сорочки є невіднятною частиною чоловічого...

Як підтримувати фізичну форму у Полтаві?

Розвиток IT-сфери значно вплинув на життєвий ритм сучасного суспільства:...

Кінно-спортивна школа “Фаворит” у Кременчуці

Верхова їзда – це один із найцікавіших та досить...

“Running club Poltava” – спортивна ініціатива для полтавців

У 21 столітті, коли значно зросла кількість професій, які...

Share

Олександр Олександрович Волкенштейн – геніальний лікар, меценат, благодійник, активіст та громадський діяч. Це неймовірно, але етнічний росіянин, з єврейським корінням належав до таємної організації “Унія”, яка пропагувала ідею відновлення автономії України. Через що навіть певний час пробув в ув’язненні в 1876 році. До того ж Волкенштейн ідеально знав українську мову і спілкувався нею в повсякденні. Далі на ipoltavets.

Життя в боротьбі та просвіті

Олександр Волкенштейн народився 1852 року у Петербурзі. Його доля була уже вирішена наперед сім’єю, він мав стати військовим за прикладом усіх родичів по чоловічій лінії. Однак юнак відчував потяг до медицини й попри умовляння, шантаж, заборони батьків прийняв тверде рішення вступати до Київського університету на медичний факультет. За це він поплатився втратою права на спадок. 

Вже в університеті зарекомендував себе як активіст, брав участь у діяльності «Київської комуни» — народицького гуртка, організатори якого були вихідцями із дворянських родин. Члени угрупування дискутували на політичні теми, пропагували серед слухачів ідеї Бакуніна та Лаврова, займалися “ходіннями в народ” в навколишні губернії.  

Після закінчення навчання у 1876 році Олександр Олександрович за направленням від’їжджає до містечка Гоголеве, що у Чернігівській губернії, займає там посаду лікаря. Через 12 років Волкенштейн стає ординатором, а згодом завідує відділенням Полтавської лікарні.

Під час спалаху чуми наприкінці ХІХ століття, лікар відправився до Ромнів, які тоді були одним із осередків захворювання. Спочатку місцеве населення поставилися до лікарів дуже обережно, згодом збунтувалося через недовіру і страх. Але завдяки авторитету мудрого та переконливого Волкенштейна люди прийняли делегацію. Медикам вдалося врятувати там багатьох людей, вони займалися просвітою, профілактикою, лікування, чим завоювали любов та прихильність місцевого населення. Саме боротьба із холерою сприяла визнанню Волкенштейна одного із найкращих полтавських медиків.

Олександр Волкенштейн жив у невеликому будиночку в Полтаві по вулиці Шевченка, 13. Він приятелював із громадськими та культурними діячами, його гостями були Григорій М’ясоєдов, Іван Бунін, Володимир Короленко. Волкенштейн був своєрідним меценатом, адже піклувався про бідних, виїжджав на будь-який виклик, роздавав ліки, їжу, одяг, гроші нужденним. А декому оплачував лікування за межами Полтави власним коштом.

На той час в дечому лікар видавався екстравагантним, він мав специфічне почуття гумору, курив гарні гаванські сигарети і був прибічником вегетаріанства. У 1912 році в Полтаві відбулося зібрання першого вегетаріанського товариства, очолював яке Волкенштейн. А згодом їм виділили приміщення під власну їдальню.

Волкенштейн разом із другом Володимиром Короленком вели активну громадську та просвітницьку роботу серед полтавців. Організували «Лігу порятунку дітей» та товариство «Сприяння фізичному вихованню дітей». За їх підтримки відкрились дитячі притулки, садочки, ясла. Вони проводили просвітницьку роботу для боротьби з інфекційними захворюваннями, в царині виховання дітей, вчили як турбуватись про безпритульних та сиріт, прищеплювали містянам любов до спорту. 

Пам’ять про Олександра Волкенштейна

1925 року на 73-у році життя перестало битися серце Олександра Волкенштейна. Його поховали в Полтаві на центральному кладовищі, на жаль, воно донині не збереглося. На його місці зараз Корпусний парк, могилу Волкенштейна було втрачено.

А от будинок Олександра Волкенштейна зберігся до нашого часу і є пам’яткою історії та архітектури місцевого значення. Будинок майже не постраждав під час Другої світової війни. Після смерті лікаря будівлю відводили під адміністративні установи. Тут був районний суд, останнім часом перебуває нотаріальний архів обласного управління юстиції в області. До наших часів в будинку Волкенштейна вціліли автентичні віконниці, грати на вікнах, ліпнина, вік якої понад 100 років.

Ім’ям Олександра Волкенштейна названо Полтавський обласний санаторій для дітей з порушенням опорно-рухового апарату, адже створення такого закладу свого часу було мрією медика.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.