2 Грудня 2022

Йому завдячують життям “Миргородкурорт” та Микола Гоголь – медик Михайло Трохимовський

Related

Камера в тринадцятих iPhone: 7 цікавих фішок

Незважаючи на появу нової чотирнадцятої лінійки, iPhone 13 залишається...

Як морили голодом людей у селах на Решетилівщині

Кількість жертв “у війні” голодомором проти українського селянства перевищила...

Горбанівська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

У храмах Полтавщини знаходиться кілька чудотворних ікон. Одна з...

Найцікавіші та “найсвіжіші”археологічні знахідки на Полтавщині

Полтавська земля завжди приємно дивувала археологів, даруючи їм чудові...

Share

На Полтавщині XVIII-XIX століття ще було поширене народне цілительство та використання методів нетрадиційної медицини. Однак у цей час з’являються перші повітові лікарі, яких катастрофічно не вистачало, щоб забезпечити потреби усього населення. Адже на кілька десятків кілометрів населених пунктів міг бути лише один повітовий лікар. Тому на їхні плечі була покладена відповідальність за формування культури обстеження, профілактики захворювань та вчасного їх лікування. Лікарів через їх дефіцит, та виняткову освіченість високо цінували в тодішньому суспільстві, згодом в Україні почало формуватися поняття медичної еліти, яка стала частиною української інтелігенції. Далі на ipoltavets.

Освоєння лікарських основ

Серед такої інтелігенції XVIII століття яскравою постаттю був Михайло Якович Трохимовський. Він народився на Ніжинщині у 1739 році в сім’ї священника. Медичну освіту отримав у Києво-Могилянській академії. Тоді зарекомендував себе одним із кращих учнів. 

Своєю медичною кар’єрою Михайло Якович багато в чому зобов’язаний професору І. Политиці. Він під час своєї свого візиту до України в 1761 році відібрав близько 50 студентів Києво-Могилянської академії, які успішно склали іспит з латинської мови. Вчений подав окреме прохання адміністрації академії щодо зарахування талановитого учня поза конкурсом. Він наголошував на неабияких здібностях юнака до природничих наук та на досконалому знанні грецької, латинської, німецької та французької мови.

Згодом юнак служив у Петербурзькій сухопутній госпітальній школі. Пройшов російсько-турецьку війну, зокрема лікував хворих на чуму. Там і помітили його медичний талант. Тоді він видав інструкцію про розпізнавання чуми за першими симптомами та її лікування, це невеличка праця відіграла велику роль у боротьбі з епідемію, яка ширилась у 1770 — 1774 роках.

Михайло Якович досліджував фармакологічні властивості рослин та використовував їх в лікуванні поранених. Згодом про це він уклав книжку «Рассуждения о растениях в Крымской степи, полковым лекарем усмотренных». 

Розквіт кар’єри в Сорочинцях

 Після того, як його здоров’я стало погіршуватися йому дозволили вести цивільну роботу. На той час діяла практика відправляти лікарів у ті регіони, де вони були найбільш потрібні. Так Михайло Трохимовський опинився у Сорочинцях. Там якраз перебувало правління Миргородського полку. Його платня складала особливий податок з кожного будинку, що входив у його розпорядження по 1 копійці на рік, що в загальному складала 300 карбованців на рік. 

Лікар розробляв методику гідротерапії — використовував води з профілактичною та лікувальною метою. Застосовував механічний, температурний та хімічний вплив води для того, щоб покращити теплоциркуляцію, обмін речовин, ендокринну, нервову, судинну та серцеву системи пацієнтів, покращити імунітет та відновити дихальну функцію.

Михайло Трохимовський прожив у Сорочинцях з 1773 по 1813 роки, потоваришував з місцевими чиновниками та культурними діячами. Усе завдяки його знанням та лікарському таланту. Він приніс справжнє визнання Сорочинцям, які в той час почали називати “Лікарівщиною”, адже на консультацію до Михайла Яковича з’їжджалися ледь не всі високопосадовці Миргородського повіту, приходили звичайні люди, дехто сподівався на нього як на єдине джерело спасіння, маючи не прості діагнози. 

Сучасники лікаря відзначали добродушність та чуйність Трохимовського, адже простому люду він надавав свої послуги безкоштовно, не враховуючи податку. Паралельно з тим лікар реалізувався як вчений, експериментував та досліджував фармакологічні властивості рослин, лікування складних хвороб тощо. Його власна медична бібліотека вражала масштабами.

Наукові інтереси лікаря та дослідження

На Миргородщині він увів традицію щеплюватися від віспи. І оскільки фармакологія у той час лише була лише на етапі розвитку, антибіотиків, спеціалізованих ліків та таблеток було обмаль. Завдяки дослідженям Михайло Якович виявляв лікарські властивості місцевих рослин, і навіть виготовляв з них профілактичні, а іноді й лікувальні мікстури. Так славився напій “Трохимівка”, який поширився далеко за межі Миргородського повіту, лікарі в Україні призначали його для лікування та профілактики розладів шлунково-кишкового тракту. Лікар також досліджував питання жіночого здоров’я та вагітності, отримала визнання його праця «Про причини жіночого безпліддя».

Михайло Трохимовський відомий ще й тим, що вперше звернув увагу на цілющі властивості місцевої миргородської води, яку він називав «мінеральною купеллю».

Михайло Трохимовський як лікар та вчений був визнаний не лише серед миргородців, у 1771 році він отримує звання штабслікаря, згодом надвірного радника, а на початку ХІХ століття має членство у Петербурзькій медико-хірургічній академії.

Дружба з Гоголями-Яновськими

Особливо теплі стосунки лікар мав з родиною Гоголів-Яновських. У 1809 році у своєму будинку приймав пологи у матері Миколи Гоголя, саме там на світ з’явився майбутній письменник. 

Перед цим у Василя та Марії Гоголів після пологів померли перших двоє дітей. Властиво батьки були в справжнісінькому розпачі, втративши своїх первістків і для того, щоб їхню вагітність вів відомий Трохимовський, вони переїжджають до Сорочинців. Тоді мати дає обітницю, якщо народиться син обов’язково назве його Миколою на честь чудотворної ікони Миколи Диканського, на яку вона часто молилася про здоров’я дітей. А охрестив малого Миколу син лікаря полковник Михайло Михайлович Трохимовський.

Статки та культурний розвиток Трохимовського

Завдяки своєму таланту та наполегливій праці Михайло Якович швидко розбагатів, адже поміщики, які були серед його пацієнтів, не шкодували винагороди. Так лікар придбав власний будинок неподалік Преображенського собору. Згодом купив кілька маєтностей у Миргородському повіті. Йому належали два  хутори під Сорочинцях, один з яких він назвав Лікарівщиною, а другий – Трохимовським. В інших селах неподалік Сорочинців він мав власні сільськогосподарські угіддя і наймитів. 

Михайло Якович Трохимовський товаришував з Василем Капністом, істориками Іваном Мартосом та Василем Ломиковським, художником Володимиром Боровиковським та багатьма іншими громадськими та культурними діячами. 

Лікар часто бував у садибі поміщика Трощинського у Кибинцах неподалік Миргорода. Свого часу це було осердя української культури на Полтавщині. В першій чверті ХІХ століття для світських бесід тут збиралися сім’ї Гоголів, Капністів, Муравйових-Апостолів, генерал-губернатор Рєпнін, частим гостем був і лікар Трохимовський. Відомий на всю околицю був домашній театр поміщика, в якому брали участь актори-громадські діячі. У репертуарі були п’єси “Простак або хитрощі жінки, перехитрені солдатом” В. П. Гоголя, бригадир Д.І. Фонвізіна, “Хвастун” Я. Княжніна, “Тріумф” І. А. Крилова, “Ябеда” В. В. Капніста. 

У 1803 році про постать сорочинського лікаря дізналася широка аудиторія завдяки статті «Благодетельный врач в Малоросии», яка вийшла друком у часописі “Вестник Европы» У Москві. У 1813 році Михайло Якович відійшов у вічність, залишивши після себе важливі наукові здобутки та спогади сучасників про його добру, безкорисливу та щиру душу.

.,.,.,.