26 квітня виповнився 131 рік від дня народження славетного полтавського поета, літературознавця, літературного критика, полеміста, лідера «неокласиків», вишуканого майстра сонетної форми, блискучого перекладача античної поезії Миколи Костянтиновича Зерова. Він був людиною унікального таланту, вміло поєднував різні іпостасі філологічної майстерності. У творчості київського неокласика органічно переплелися європейськість світовідчування, що виявилася у численних інтерпретаціях світових образів і мотивів, у раціоналістичності художньої манери у поєднанні з широкою культурологічною традицією, блискуче представленою у ранньому українському модернізмі у творчості Лесі Українки. Далі на ipoltavets.
Оазис творчого багатства на Зіньківщині: Остап Вишня, Микола Зеров, Михайло Орест
Зіньківщина має унікальне мистецьке гроно, зокрема Микола Зеров, його брат Михайло Орест (Михайло Зеров) та однокласник Остап Вишня (Павло Губенко). Світочі українського пера спіткнулися об страхітливу радянську систему, яка нищила цвіт української нації, вбиваючи не лише духовні орієнтири, однак і знищуючи людину фізично.
З душею янгола прожив життя у пеклі
Життєвий шлях Миколи Зерова просякнутий гіркотою, розчаруваннями, смертю рідних та близьких. Маючи енциклопедичні знання, якими захоплювалися студенти, був звільнений від викладання, відлучений від сім’ї. Здавалося би, знищений повністю, проте ні, він навіть ув’язнений творив, писав, перекладав. Ми, нащадки, звісно, радіємо з того, що український письменник був титаном, котрий, наче атлант, підіймав українську культуру та літературу, примножуючи українським словом європейську скарбницю.
Знищений радянською системою (розстріляно в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року), проте незнищенний духовно, залишився у пам’яті нащадків та прийдешніх поколінь навічно.
Сонети у творчості М. Зерова
У сонетах М. Зерова постійно зіставляються минуле і сучасне, крізь призму давніх епох поет прагне глибше пізнати дійсність. Неокласик активно використовував традиційні сюжети й образи, не оминав і «вічні образи», оскільки вони мають усталену семантику і, наче свічадо, віддзеркалюють минуле у проекції на майбутнє. Спираючись на сюжетну канву першоджерел, ми переконуємося, що жіноча краса може нести як позитивне, так і негативне начало. В античному сюжеті, зокрема в сонетах Миколи Зерова «Саломея» та «Навсікая», наголошується на любові і самозреченні заради кохання, а в біблійному – на егоїстичній жорстокості.
Дисгармонія двох начал у творчому доробку М. Зерова
Краса духовна та фізична часто буває протилежною, звідси виникає дисгармонія зовнішнього і внутрішнього. У випадку Навсікаї виміри краси суголосні, панує гармонія внутрішнього та зовнішнього начала, Соломея ж втілює суперечності: гарна врода, та диявольська душа, що проливає кров, несе смерть.
М. Зеров із блискучою майстерністю продемонстрував високохудожні зразки античності у проекцію на сучасний світ, де теж не завжди збігається зовнішнє і внутрішнє.
Глибокі роздуми письменника, закорінені в образи минувшини, які ми, сучасники, із цікавістю та натхненням намагаємося розгадувати.
