Багатогранну та довершену спадщину славнозвісної Лесі Українки (1871—1913) (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) годі й перелічити: блискуча письменниця, талановита перекладачка, знана фольклористка, справжня патріотка. 25 лютого світ подарував Україні та зарабіжжю неперевершену мисткиню, яка ступенем свого таланту засіяла квіти на засушливих полях байдужості та зневіри у могутність України та її мови. Тендітна, витончена, ніжна та досконала Жінка вступала у протиборство із бездушними катами нашої нації, вивищуючись над ними своїм словом — твердим, могутнім, сильним. Беззаперечна майстерність, гострий розум, пристрасне художнє слово зовсім не випадкові модуси у творчості Лесі, пише ipoltavets.com.
Високошановане родинне гніздо Лесі Українки
Поетеса мала високошановане родинне гніздо: мати — знана українська письменнниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка Олена Пчілка; відомий дядько — Михайло Драгоманов — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч — сформували неабияке відрадне тло для зростання мистецького кругозору молодого сімейного покоління. Серед близького оточення Лесі Українки також були визначні вчені та громадсько-політичні діячі, що вплинули на подальше її формування: В. Антонович, М. Старицький, М. Лисенко, М. Ковалевський та багато інших авторитетних особистостей. Варто зауважити, що вся родина Драгоманових-Косачів славилася своєї могутністю на мапі культурно-історичного феномену.
Високий інтелект та безмежний талант
Любов до іноземних мов та досконале володіння ними, зокрема англійською, німецькою, французькою, італійською, давньогрецькою та латиною — стало рушійним елементом світобачення Лесі Українки. Читання в оригіналі, а згодом і переклад Гоголя, Тургенєва, Міцкевича, Гейне, Гюґо, Свіфта, Шекспіра, Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Метерлінка, Гомера збагатило українську скарбницю не лише високоякісними перекладами, але й розширило фізичні та духовні кордони самої поетеси на шляху до творчого олімпу.
Полтавщина у долі Лесі Українки
Відомо, що на відкриття пам’ятника І. Котляревському у Полтаві (30 серпня 1903) з’їхалося чимало інтелектуалів, серед цих відомих людей були Олена Пчілка та Леся Українка. Леся Українка з матір’ю вирушили із Гадяча (урочища Зелений Гай) до Полтави на славну та грандіозну подію. Перебування у Гадячі позитивно позначилося на здоров’ї поетеси, їй підходив полтавський клімат, тож сторінка духовної столиці України є невід’ємною і у творчості Лесі. Полтавщина як культурний осередок завше скликала у свої обійми талановитих, креативних особистостей. Леся Українка окрасила Полтавщину своєю присутністю, овіяла нашу землю особливим творчим вогнем та любов’ю до своєї землі. І сьогодні в музеях Полтави можна побачити піаніно, за яким грала Леся, подивитися на портрети, статуетки славної української письменниці європейського масштабу.
Втішно, що у Полтаві є вулиця, названа на честь блискучої письменниці, етнографки, перекладачки Лесі Українки.
