“У кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити”, — казав Сократ. Сонце, яке живе в душі 15-річного Микити Столбцова з міста Решетилівка на Полтавщині, просто неможливо не помітити! І найбільше воно вражає оточуючих променями його обдарування. Далі на ipoltavets.
“…він навіть не усвідомлює, що талановито-неповторний!”
Із самого малку, приблизно з трьох років, Микита страшенно любив ліпити з пластиліну. Чим далі, тим краще йому вдавалися різного роду маленькі фігурки. Мама, тато та й усі домашні дивувался завзяттю малого і заслужено його хвалили. Микита ріс. І любов до творчості у його серденьку теж підростала, а кожна нова робота вдавалася все кращою. Та займався сам, як тепер каже, “для відпочинку душі і без жодного наставника”. А 2019 року Микита спробував працювати ще й із глиною.
2021 року працювати у Решетилівський ліцей імені І.Л.Олійника, де навчається Микита, прийшла учитель Людмила Яременко. Саме пані Людмила і запросила хлопця у гурток декоративно-ужиткового мистецтва під назвою “Веселі саморобки”, який вона очолює при Будинку дитячої та юнацької творчості Решетилівської міської ради. Микита, записавшись на заняття гуртка, став для Людмили Василівни дитиною-відкриттям!
“Це неймовірна дитина. Микита пройшов у своєму житті кілька дуже непростих випробувань. Він прагне бути таким, як усі діти, але він навіть не усвідомлює, що талановито-неповторний! Хлопчик дуже цілеспрямований, старанний і сильний! — говорить наставниця. — У нас налагодилася чудова творча співпраця і взаємодовіра. Сказати, що коли вперше побачила його пластилінові роботи, я була здивована — це не сказати нічого. Микита “проживає” кожну фігурку, яку створює! До прикладу, можна навести крихітного козака висотою до двох сантиметрів. У мініатюрної пластилінової фігурки, яку мені вперше простягнула в долоні дитина, було все: оселедець, вуса, одяг, меч… Мене вразило, що хлопчик надає увагу кожній деталі і старанно над ними працює. Козаків ним створено дуже багато. Це одні з найулюбленіших фігурок Микити, він любить їх як і саму Україну”.
Пізніше керівник гуртка дізналася, що Микита із товаришем навіть мультики з пластиліновими козаками та іншими такими героями вчилися знімати на камеру мобільного телефона! І треба сказати, що перші кроки “знімальної групи” теж були доволі впевнені. Микита й досі не припиняє таких творчих спроб. А ще він гарно малює.
Ходить у кар’єр по глину
Першим, що спало на думку Людмилі Василівні, коли познайомилася з талановитим хлопцем і побачила плоди його праці, — щоб оригінальні роботи здібної дитини були ще й довговічними. Учителька порадила Микиті продовжувати працювати насамперед із глиною, хоча й сама подібного досвіду не мала… За трохи більше як рік співпраці наставниці, яка повірила в дитину, і хлопчика, який випустив “сонце” свого таланту на волю, відбулися прогресивні зміни.
У кожну грудочку глини, в кожен шматочок пластиліну Микита вкладає неймовірну фантазію, дану йому Богом. До слова, у його родині він — перший представник такого заняття та й творчості взагалі… Плоди праці хлопчика — це глиняна “армія” добрих котиків, зайчиків, пташенят, мишенят, кроликів, симпатичних монстриків-дракончиків, таємничих гномів. Є там і слони, корівки, воли, ведмеді, кити, вівці, папуги, черепахи, сови… Якби ви їх тільки побачили на власні очі! Закохалися б одразу! Дитина власноруч творить такі милі образи, підбирає такі теплі й доречні кольори! Сам ліпить, сам розмальовує, сам лакує. Сам наділяє голосом свої іграшки-свищики, та так, що вони видають ідеальну звукову гамму і тоді щасливий грає на них прості мелодії, які диктує його окрилене серце! Та врешті й по глину до місцевого кар’єру Микита ходить сам. Власноруч перевіює її, перетирає, сушить, розмочує, зберігає. Дитині байдуже, чи глина професійна, чи, може, для творчості й непридатна. Микита, окрилений натхненням, день за днем робить із холодних надр теплі чарівні дива! Він дуже-дуже мріє про справжній гончарний круг, а ще — про піч для випалювання виробів із глини.
Ну, а як же в творчій колекції без козаків? Чимало їх тепер і глиняних. Приємно вражають не лише поодинокі фігурки козаків, а й дві композиційні роботи, які здобули призові місця на творчих конкурсах. Перша — пластиліновий човен. Дитина вигадала й виготовила козацьку чайку, якою веслує чималий гурт крихітних козаків, на чолі з отаманом, а поруч ще й полонений яничар, козак-характерник, який схилився над пораненим товаришем, козак, який б’є в барабани. Друга цікава пластилінова робота — козацьке поселення на березі ріки з його мешканцями, гамірний січовий майдан, козацькі домівки, дахи яких можна “відчинити”, щоб розгледіти, якими необхідними предметами побуту вони наповнені. Неподалік — оглядова вежа та місток, котрий з протилежного берега на конях ось-ось перетнуть семеро войовничих вершників…
Випустив “сонце” таланту на волю
Цікаво, що дитина не розуміється на гончарних техніках. Але її безмежна уява розбиває вщент якісь дорослі “азбуки” творчості. Микита ніколи не “проектує” майбутні вироби на папері, шлях їх створення для нього простий — від мрійливої фантазії до рукотворення. Хлопчик не має фахового наставника і джерело отримання знань для нього — ролики в інтернеті та керівник гуртка. Але висновок у тих, хто вперше бачить вироби Микити, один і його можна озвучити так:
“Талановита дитина з власним творчим почерком!”.
Микита — неодноразовий учасник і переможець конкурсів обласного та всеукраїнського рівнів. 2022 року вже вдруге став учасником обласного заходу «Нам все під силу», де презентував свою майстерність у виготовленні пташки-свищика з глини.
Його здобутки за лише рік “публічної” праці вражають: Диплом І ступеня обласної виставки-конкурсу декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва «Знай і люби свій край», Лауреат І премії Міжнародного мистецького конкурсу «Скадовськ збирає друзів-2022», Диплом ІІІ ступеня обласного конкурсу вихованців гуртків художньо-технічного профілю «Візерунки фантазій», Лауреат І ступеня V Всеукраїнського конкурсу образотворчого, декоративно-ужиткового та сучасного мистецтва «Битва жанрів ART», ІІ місце регіонально відкритого онлайн-конкурсу дитячої творчості «Дивосвіт», ІІ місце Всеукраїнської виставки-конкурсу декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва «Знай і люби свій край», І місце Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості до Всесвітнього дня домашніх тварин “Мій домашній улюбленець”. Фактично на кожному конкурсі, в якому Микита Столбцов брав участь, він здобував лише призові місця.
Не забувайте хвалити своїх дітей!
А ще цей талановитий хлопець зі щирою посмішкою радо свої доробки дарує, представляє на виставках та реалізує з метою збору коштів на потреби Збройних Сил України. Під час благодійних ярмарків та в результаті реалізації в патріотичному магазині «Гайдамака» за продані крихітні фігурки він перерахував армії вже 1650 гривень. Коли Микита дізнався, що зможе взяти участь у одному з благодійних заходів для ЗСУ, так перейнявся, що тиждень днями і вночі працював. Встиг зробити кілька десятків фігурок. Із вторгованих 900 гривень собі не взяв і копійки. Мовляв, захисникам потрібніше, а він на матеріали все знайде. До слова, чи для себе працюючи, чи для людей, щира дитина дуже переживає за якість кожного виробу і щоб оточуючим вони подобалися. Юний гончар-початківець уже навіть почав виконувати перші роботи на замовлення. Приміром, одного котика вдало створив за фотографією реального домашнього улюбленця.
А ми поцікавилися ще й думкою фахівця, а саме досвідченого митця, відомого в Решетилівці й за її межами художника-кераміста Івана Деркача, який віддав роботі з глиною вже до 20 літ. Ось що він зауважив:
“З Микитою ми зустрічалися кілька разів. У дитини є потенціал, фантазія, бажання до творчості, тому треба наполегливо працювати. Деякі роботи хлопця мене приємно вразили. Я допоміг йому матеріалами, інструментами, літературою і незабаром хотів би побачити його за роботою. На даному етапі головне, щоб Микита навчився доводити свої роботи до випалу”.
Як і хочеться Микиті, у дорослому житті він обов’язково стане умілим гончарем чи ювеліром. А сьогодні він теж чимало досягнув. За словами мами Альони Миколаївни, її син дуже цілеспрямований, добрий, привітний, завжди допомагає у домашніх справах, небайдужий і до спорту, тягнеться до дітей, а вони до нього.
“Для нас Микита — хороша дитина і гордість сім’ї. По родинних зв’язках цікавилися, то ніхто з родичів такою творчістю не займався. Якось дитина сама це осягнула. Ми все дома втішалися, не виставляли, як кажуть, талант на показ. А Людмила Василівна, дякуємо їй, відкрила Микиту для оточення. Хай Бог дає їй та нашій дитині здоров’я і натхнення!”, — підсумовує мама.
Микита ж називає свою творчість просто “прикольним і оригінальним хобі для душі” і для того, щоб приємними дарунками радувати оточуючих. І каже, що всі, хто бачить його вироби, спершу трішки в шоці, а тоді звикають, що дитина може створювати таке і так фантазувати. Микита неодноразово наголошує, що в нього все вдалося, бо з дитинства батьки за успіхи його хвалили. Тож ніколи не забувайте хвалити своїх дітей!
