Сучасна аптека асоціюється в українців із полицями, заповненими медикаментами, інструкціями та електронними рецептами. Однак ще кілька століть тому вона відігравала зовсім іншу роль. Аптека була одночасно і медичним закладом, і крамницею рідкісностей, і навіть елементом культурного побуту. Полтавщина, як один із найдавніших історичних регіонів України, рано познайомилася з аптечним ремеслом. Перші аптеки тут з’явилися у XVIII столітті. Дізнаємося, якими були ці крамниці здоров’я та що вони пропонували своїм клієнтам. Далі на ipoltavets.
Трохи з історії аптекарської справи в Україні
Відомості про лікувальні рослини, досвід спостережень за хворими та інформація про лікарські речовини природного походження передавалися з покоління в покоління ще з часів Київської Русі. Вже тоді на торжищах (базарах) у так званих «зелених» рядах торговці пропонували лікарські трави, настої, амулети, а також надавали медичну допомогу, ділилися порадами й навіть передбачали майбутнє. Тоді були широко поширені «порохи» — порошки, а також «масти» і «мазуни» — мазі, «пиття» і «зілля» — настої та відвари.
Лікарі вже тоді готували «горошки» — це були таблетки, які клали під язик. Крім того, вони призначали ванни з лікувальних трав. Лікарські препарати у той час зберігали у спеціальних підвалах, які вважаються прообразом аптек. У більшості випадків лікарі рекомендували приймати ліки «на пусте серце» — натщесерце, зрідка — «вристь», а також 2–3 рази на день: «ранком», «вдень» і «ввечері». Курс лікування, як правило, тривав 40 днів або навіть «пару місяців».
У Київській Русі аптек у сучасному розумінні, на відміну від Західної Європи, не було. Також був відсутній поділ професійних обов’язків між лікарями та аптекарями. Перша аптека в Україні була відкрита у Львові у 1270 році при храмі Івана Хрестителя разом із притулком. Вона проіснувала до 1480 року.
Відомо, що у XI столітті лікарі були серед монахів Києво-Печерського монастиря. У лікарні, відкритій при скиті, надавали терапевтичну, психоневрологічну та навіть хірургічну допомогу.
Перша аптека у Лубнах
На Полтавщині одна з перших аптек з’явилася у славному місті Лубни. Історію її заснування пов’язують з іменем київського князя Володимира Святославовича. Історики впевнені, що перша лікарня на Полтавщині була збудована саме у Лубнах. У Переяславі ще у 1091 році єпископ Єфрем заснував при монастирі один із перших на Русі медичних закладів. На будівництво він витратив спадок своїх заможних батьків. У лікарні працювали лікарі, запрошені з Константинополя. Вони надавали медичну допомогу хворим безоплатно.
Початок аптечної справи на Лубенщині пов’язаний із заснованим у 1619 році Мгарським монастирем. Монахи цього скиту готували ліки з великої кількості тутешніх дикорослих лікарських трав. Їх вони давали хворим разом із молитвами. В архівних документах є записи про те, що в лютому 1725 року «Тарас привіз із Лубен ліків з аптеки 6 штук, за які потрібно було заплатити 3 рублі 99 копійок». Бідні селяни не могли дозволити собі такі витрати, тому плату за ліки відпрацьовували на монастирських землях. Водночас перші документи, що свідчать про аптеки на Полтавщині, датуються 1707 роком, коли в місті Лубни були відкриті Головна польова аптека та Ботанічний аптекарський сад.
Існує думка, що знамениту лубенську аптеку заснував особисто Петро I, проте краєзнавець Астряб ще у 1917 році стверджував, що це легенда. Однак частка правди в ній є. Насправді Петро I дійсно багато зробив для створення медичної бази. Зокрема, він видавав укази щодо організації аптекарської справи, заготівлі лікарської сировини, заснування аптекарських городів і ботанічних садів, посилав у губернії вчених для вивчення лікарської флори. Саме він розширив діяльність приватних аптек, які працювали під контролем медичних канцелярій, запрошував медиків із-за кордону й організовував боротьбу з масовими епідеміями.
Вивчаючи лікувальні традиції Мгарського монастиря та багатий рослинний світ цього краю, Петро I вирішив, що заснування аптеки в Лубнах вигідне, адже вона могла б забезпечувати медичним обладнанням і ліками війська, які охороняли південь Росії. Вважається, що аптечна справа на Полтавщині почала розвиватися саме з Лубен.
Лубенська польова аптека згодом стала центром розвитку фармацевтики й культивування лікарських рослин в Україні. Згодом можна майже з повною впевненістю сказати, що якби військова влада не вирішила, що вигідніше закуповувати ліки за кордоном і не ліквідувала «18 квітня 1862 року військову аптеку у Лубнах із ботанічними садами при ній», розвиток аптечної справи у регіоні був би ще більш успішним.
Аптекарська справа на Полтавщині
Точної інформації про те, коли у Полтаві була відкрита перша аптека, немає. Відомо, що у 1770 році в місті працювали кілька цегельних заводів, які виготовляли цеглу для будівництва церков. Тоді у Полтаві збиралися 4 ярмарки на рік, де торгували хутром, худобою, залізними виробами, смушками, шкурами, коров’ячим маслом, сіллю, дьогтем, вином, овечою вовною та іншими товарами. У місті був полковий лікар і казенна аптека. Судячи з усього, йдеться саме про державну аптеку. Водночас відомо, що вже наприкінці 1750-х років у Полтаві діяли приватні аптеки лікаря Г. Тома, з 1780 року — П. Лосинова, а з 1789 року — лікаря І. Тішевського.
У 1804 році у Полтаві організували аптеку при лікарні. Вже у 1869 році у Полтавській губернії налічувалося 25 аптек, серед яких 4 казенні — у Полтаві, Кременчуці, Лубнах і Ромнах. Приватні аптеки були практично у кожному повітовому місті. По 3 аптеки діяли у Полтаві й Кременчуці, по одній — у Яготині та Решетилівці. Відома також аптека Венгерів у Лубнах. За даними 1852 року, аптеки на Полтавщині заготовляли понад 120 видів лікарських трав, а на початку XX століття — понад 160 видів.
У 1900-х роках у Полтавській губернії діяло 44 аптеки та 39 аптекарських магазинів.
Роль монастирів і військових гарнізонів
Велику роль у розвитку аптекарської справи на Полтавщині відігравали монастирі, які з давніх часів були центрами медичної допомоги. При великих монастирях, наприклад у Лубнах і Полтаві, функціонували травники, склади з лікувальними травами, а також невеликі лікарські приміщення, де монахи лікували не лише братію, а й мирян. Знання, накопичені монастирськими цілителями, часто ставали основою для майбутньої фармацевтичної практики у регіоні.
Військові гарнізони, що були в містах Полтавщини, сприяли відкриттю військових аптек, які відігравали ключову роль у забезпеченні армії ліками та санітарними засобами. Ці аптеки також впливали на організацію цивільних установ, адже визначали стандарти зберігання, приготування та видачі медикаментів.
Екзотика і дефіцит в аптеках Полтавщини
Асортимент аптек XVIII–XIX століть включав не лише місцеві лікарські рослини й препарати, а й заморські знадіб’я, що привозили з-за кордону. Вони були дорогими, рідкісними й викликали великий інтерес у покупців. До таких знадібків належали мирра, опій та інші. Опій використовували як знеболювальний засіб у військових і цивільних госпіталях. Кориця і мирра, а також корінь ялапи, перуанський бальзам, гваякум і хіна в часи наполеонівських воєн надходили з-за кордону. Екзотикою вважалися також кедрова камедь, хінна кора, каскарілла — сухі екстракти східних і американських рослин.
Постачання таких екзотичних препаратів здійснювали через Балтійське море та західний кордон Російської імперії. Вартість їх була дуже високою. Основними замовниками таких препаратів були військові госпіталі та державні аптеки. Крім того, їх могли дозволити собі представники заможної еліти — купці, дворяни та лікарі. Вони нерідко продавалися у приватних аптеках, але були доступні лише одиницям.
Цікавий контракт уклало у 1810 році Міністерство внутрішніх справ з купцем Християном Талем. До списку закуплених ним товарів входило багато екзотичних рослин зі Східної Азії та Латинської Америки, а також бальзами на їх основі. Серед засобів, які постачав Таль, були й ті, що вважалися звичайними продуктами й спеціями — какао, кориця, кардамон, оливкова олія, цукор з Канарських островів. Усі вони імпортувалися на початку XIX століття, зокрема і з лікувальною метою.
В одному зі списків купця значиться 1620 аптекарських фунтів (близько 580 кг) кореня південноамериканської іпекакуани, відомої також як «блювотний корінь». Цей препарат потрапив до європейських підручників ще у XVII столітті, а з кінця XVIII століття активно застосовувався в армії. Рослина вважалася потогінним засобом і ліками проти дизентерії. Крім цього, Таль завозив корінь ялапи — іпомеї проносної.
Що продавали в перших аптеках Полтавщини?
«Блювотний горіх», відомий також як чилібуха, використовували при «укусах змії». Глисти лікували гірким полином і бадьяном. Останній також застосовували для лікування епілепсії. Наперстянкою лікували божевілля та зоб. Особливий вид гороху — «протилюбострасний» та знеболювальний — застосовували також при грижах, ломоті у суглобах і золотусі. Арніка використовувалася при «синіх плямах, мокротних хворобах, темних водах очей і закупорках у внутрішніх органах». Кирказон застосовували проти «пересихання м’яса» та «злих виразок». Касторку використовували для «здоров’я кишківника». Ця інформація вважається науковими даними 1810 року. Реєстр фітозасобів, про який йде мова, був складений відомим лікарем і автором «Фармакопеї російської» Ніконом Карпінським.
Лікарські форми Полтавщини XIX століття включали: порошки, розчини, мазі, пілюлі, лініменти, пластирі, настої, відвари та інше. Серед маловідомих засобів застосовували: поживні супи, студні, сухий білок, сухе молоко, солодку молочну сироватку, кислу молочну сироватку. Готували також ароматичні води, кармін із кошенілі, рослинні соки, рослинні студні, лікарську каву, лікарське пиво, лікарські оцти, бальзами, мило, цукерки, юлепи, пастилу, манну.
В аптеках XIX століття також проводили судово-хімічні експертизи та санітарні дослідження. Крім того, там виготовляли косметичні та технічні засоби, а також засоби догляду за худобою, садом тощо.
Непрофільні товари
У XVIII–XIX століттях аптеки на Полтавщині були справжніми багатофункціональними центрами, куди приходили не лише по ліки, а й по зовсім несподівані товари. У ті часи спеціалізованих магазинів було мало, і аптека була чимось на кшталт універсальної крамниці, де можна було знайти не тільки медичні препарати, а й багато інших корисних речей.
Одним із таких «непрофільних» напрямів був широкий асортимент товарів для повсякденного життя. В аптеках продавали чорнило, пір’я та папір, адже саме там часто купували приладдя для письма. Свічки з воску слугували джерелом світла в будинках, де ще не було електрики, а ароматичні олії та косметика — парфуми, креми й пудри — допомагали містянам доглядати за собою. Все це робило аптеку місцем, куди йшли не лише по здоров’я, а й по затишок і красу.
Крім того, аптеки на Полтавщині були обладнані різноманітними медичними інструментами — шприцами, ланцетами, термометрами та спеціальним посудом для приготування і зберігання мікстур і настоянок. Ці інструменти часто замовляли з-за кордону, з Європи, адже якісних приладів у регіоні було мало. Аптекарі не просто продавали їх. Вони також могли виготовляти або ремонтувати інструменти, що робило їх незамінними помічниками.
Особливо важливою була роль самого аптекаря. Він був не просто торговцем ліками, а справжнім консультантом і цілителем. У той час, коли в селах і невеликих містах часто не було лікарів, аптекар ставав єдиним спеціалістом, до якого зверталися по пораду. Він умів готувати ліки за рецептами або навіть за усним описом симптомів, допомагав підібрати відповідне лікування й давав рекомендації щодо догляду за хворими. Аптекар володів знаннями, підтвердженими фармакопеями — офіційними збірниками ліків і рецептів.
Іншими словами, аптека в той час була значно більшим, ніж просто місцем продажу ліків. Це був універсальний простір, який поєднував функції аптеки, косметичного салону, канцелярської лавки й навіть невеликого медичного кабінету. Аптекар же був справжнім фахівцем широкого профілю — вправним хіміком, досвідченим лікарем і турботливим радником, якому довіряли здоров’я та добробут цілих родин.
Джерела:
- https://www.apteka.ua/article/11447
- https://iq-media.ru/archive/802542703
- https://surgery.pl.ua/istoriya-rozvitku-medicini-poltavshchini/
- https://studfile.net/preview/9743220/page:2/
- https://emed.library.gov.ua/wp-content/uploads/tainacan-items/271/37641/Istoriia-medytsyny-ta-okhorony-zdorovia-v-Ukraini-nauk.-dopom.-bibliohr.-pokazhch.-CH.-4.pdf
- https://www.culture.ru/materials/257805/ot-zeleinoi-lavki-do-biznesa-apteki-v-rossiiskoi-imperii
- https://poltava.to/news/76809/