2 Жовтня 2022

Справжній театр, письменники-актори та чим ще цікаве життя Харківців

Related

Він забудував половину Полтави – геніальний Лев Вайнгорт

Протягом 30 повоєнних років Полтава мала одного з кращих...

Як полтавський чиновник став зачинателем нової української літератури – Іван Котляревський

Теза російської пропаганди про відсутність української нації (мова це...

Магія поза Хогвартсом чи ефект плацебо: народна медицина на Полтавщині

Значна частина народної медицини практикується на Полтавщині простими людьми....

Як полтавець заснував вищу медичну школу України: міністр УНР Оксентій Корчак-Чепурківський 

Засновником національної вищої медичної школи і медичної науки вважається,...

Share

Чи можливо собі зараз уявити, що в маленькому українському селі був свій власний театр? Мабуть, ні, але свого часу, повідомляє сайт ipoltavets.com, талановитий письменник Архип Тесленко вирішив, що не лише Київ та Харків достойні показувати театральні вистави, Харківці нічим не гірші.

Харківці від заснування до проголошення незалежності України

 Харківці — село Миргородського району відоме з середини XVII століття. Позначене було на карті Гійома де Боплана як звичайний населений пункт. З 1648 року Харківці входили до Лохвицької сотні. У 80-х роках XVII століття селом володів сотник А. Гамалія, з 1712 року — осавул Гадяцького полку. 

З 1781 року Харківці входили до складу Лохвицького повіту Чернігівського намісництва. В кінці XVIII століття тут проживало 769 козаків і 125 залежних селян. На початку ХІХ століття Харківці увійшли до Полтавської губернії. На середину ХІХ століття перепис зазначав, що село було власницьким та козацьким, в якому проживало 568 мешканців. Діяла дерев’яна Троїцька церква, збудована в 1876-го року, при ній відкрита бібліотека, церковнопарафіяльна школа та школа грамоти. А вже на початку ХХ століття кількість жителів дещо зменшилась, до 1396 осіб. Під час революції 1905 — 1907 років відбулися селянські заворушення, в яких взяв участь український письменник Архип Тесленко. 

У 1910 році в Харківцях мешкало близько 2000 жителів. Радянську владу проголошено 1918 року, через 2 роки створений Комітет незаможних селян, пізніше товариство споживчої кооперації та комсомольський осередок. В кінці 1927 року відкрите товариство спільного обробітку землі. Навесні 1931 року створена сільськогосподарська артіль, а влітку того ж року відкрита сільськогосподарська артіль на честь українського письменника Архипа Тесленка, вони згодом об’єдналися в один великий колгосп. 

У роки німецько-фашистської окупації гітлерівці стратили 6 місцевих жителів, вивезли на примусові роботи до Німеччини близько 200 осіб. У селі діяла підпільна партійна група, 2 члени якої загинули в боротьбі з окупантами. Після війни у Харківцях розташована центральна садиба колгоспу імені Архипа Тесленка, який мав зерново-тваринницький напрям. Тут діяло відділення зв’язку, неповна середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, комплексний приймальний пункт, будинок культури на 300 місць та бібліотека. Пізніше відкрито музей Архипа Тесленка, який можна відвідати і сьогодні. Крім Тесленка, у Харківцях народився драматург Олексій Коломієць та вчені-біологи брати Діброви.

Як у невеличкому селі з’явився справжній театр

У 1903 році  Архип Тесленко заснував у Харківцях аматорський театр. Перша п’єса, поставлена на сцені театру належала Марку Кропивницькому під назвою “Невольник”. Комісія по організації народних розваг при Народному домі, до якої звернувся за дозволом налаштування вистави Архип Юхимович, доручила режисеру Лохвицького театру М. М. Діякову ознайомитися зі складом сільських акторів, допомогти їм костюми  та реквізитами з фондів Народного дому і взяти на себе керівництво виставою. Тесленко виконав у ній роль сліпого Степана, на яку в пресі були схвальні відгуки. Тоді про нього написали, що він ти зміг би зробити честь будь-якій, навіть і не сільській сцені, — з газети Полтавський вісник. 

Архип Тесленко написав для театру п’єси “Горобина ніч”, текст якої, на жаль, втрачений та “Не стоїть жить”. Архип навіть надсилав свої п’єси для ознайомлення Марку Кропивницькому. У репертуарі театру також були п’єси Карпенка-Карого, Кропивницького. Островського та інших драматургів.

.,.,.,.