27 Листопада 2022

В яких умовах розвивалась медицина Полтавщини: репресії, русифікація, перші медичні заклади

Related

Як морили голодом людей у селах на Решетилівщині

Кількість жертв “у війні” голодомором проти українського селянства перевищила...

Горбанівська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

У храмах Полтавщини знаходиться кілька чудотворних ікон. Одна з...

Найцікавіші та “найсвіжіші”археологічні знахідки на Полтавщині

Полтавська земля завжди приємно дивувала археологів, даруючи їм чудові...

Share

Медицина Полтавщини мала довгий і тернистий шлях розвитку. Але з приходом радянської влади настали цілі десятиліття знущань з української наукової думки та талановитих лікарів-ентузіастів. Термін “українська медицина” увійшов у вжиток лише після розпаду Російської імперії та створення Української Народної Республіки. Можна тільки уявити на якому б рівні була сучасна міська медицина, якби свого часу вона б просто мала право на існування. Далі на ipoltavets.

Полтавець, який стояв біля витоків української медицини

Історія медицини на Полтавщині починається з історії народної медицини. Зародження її можна віднести до часу народної медицини України-Русі. А далі розвивалася як монастирська медицина та медицина козацької держави. 

Перші медичні лікарні в Київській Русі були засновані в XI столітті і мали переважно форму притулків при церквах.

У XIV-XV століттях були побудовані нові лікарні і багато лікарів надавали першу допомогу жителям України і солдатам військ Богдана Хмельницького. Але кількість лікарів була не достатньою були відкриті медичні школи, які готували спеціалістів.

У січні 1918 року вийшов перший медичний журнал «Українські медичні вісті». У редакційній статті «Наші завдання сьогодні» Овксентій Корчак-Чепурківський, найстарший український професор-гігієніст, основоположник соціальної гігієни родом з Полтавщини, писав таке; «Головне наше завдання — розвивати українську національну медицину як науку і практичну галузь знань». Для цього він вважав за потрібне відкривати наші науково-освітні лікувальні заклади; залучати досвід народної медицини; сприяти об’єднанню націоно-свідомих лікарів-громадських діячів, скористатись підтримкою лікарів та інших медичних працівників неукраїнського походження, повернути на батьківщину всі українські медичні ресурси, що розпорошилися по далеких краях.

Корчак-Чепурківський організував і очолив першу українську медичну університетську кафедру. Він був одним із засновників Всеукраїнської Академії Наук, де створив медичну секцію, яка мала функцію центру розвитку української медичної науки, організував науково-дослідний відділ охорони здоров’я — прообраз пізніших академічних інститутів. Він також досліджував українську медичну термінологію, а також здоров’я та демографічну історію українського населення.

Як українську медицину задушив радянський союз

Практична медицина і охорона здоров’я також зверталися до мови корінного населення; їх наблизили до людей і реорганізували на основі досягнень лікарів як в Україні, так і за кордоном. Отже, українська, зокрема й полтавська, медицина від початку складалася з українських наукових медичних закладів, українських медичних шкіл та українських закладів охорони здоров’я, що призвело до розвитку наукової, навчальної, практичної та науково-популярної літератури.

У 1930-х роках, коли відбувалося жорстоке придушення українського опору тоталітарним режимом, коли українські села були знищені голодом, а українська інтелігенція була заслана до ГУЛАГів, а наукові та навчальні заклади ставали російськими.

Українських урядовців замінили міжнародними фахівцями, а праці українських вчених вилучили та заборонили про них згадувати. Усе це було намаганням викреслити з нашої історії період розвитку української медичної науки, медичних шкіл і закладів охорони здоров’я. На їх місці радянські під керівництвом Комуністичної партії почали розвиватися вищі школи (університети, абсолютно позбавлені світової традиції) та радянські наукові установи та заклади охорони здоров’я, що базувалися майже виключно на традиціях російської імперської медицини. Партійні лідери грубо втручалися в розвиток медицини, часом перешкоджаючи своїми рішеннями створенню цілих галузей медичної науки, таких як соціальна медицина чи генетика. Досягнення української медицини доби українського Відродження, зокрема підручники, монографії, медична термінологія та українські лекції, були визнані комуністичною владою «націоналістичними», а відтак ворожими та контрреволюційними, і їх виключили. з історії радянської медицини.

Перші полтавські лікарні

Першою лікарнею на Полтавщині стала лікарня Івана Тишевського, відкрита 1797 року. Тишевський був штабслікарем і спочатку надавав допомогу безпритульним та бідним, а згодом повністю за власний кошт збудував для них лікарню та аптеку, організовував харчування. Але через кілька років він збанкрутував, фінансуючи медичний заклад. І передав його приказу громадського піклування. 

Так у 1802 році вже на казенні кошти було відкрито лікарню на 20 осіб у місті. Наступного року цю лікарню перевели на околицю міста – в Кобищани. Одночасно вона могла прийняти на лікування 70 осіб. У 1803 році був зведений головний корпус лікарні на 80 ліжок. В ті роки попечителем закладу був український письменник Іван Котляревський. 

Уже в другій половині цього століття заклад було перетворено на земську лікарню. А у 1872 році на базі медичного закладу почала функціонувати Полтавська фельдшерська школа. У 1884 році почесним лікарем стає Микола Скліфосовський. Наприкінці ХІХ століття тут споруджується три корпуси психоневрологічної лікарні по 75 ліжок у кожному. 

У ХХ столітті тут відкрилась водолікарня, лазарет для поранених військових. А згодом окремі відділення нейрохірургії і дитяче. В другій половині ХХ століття у лікарні було 505 ліжок на стаціонарі, працювало 100 лікарів та 230 працівників середнього медичного персоналу. У 1979 році відкрито новий 8-поверховий корпус на 300 ліжок, того ж року лікарні присвоєно ім’я Миколи Скліфосовського. У 90-х роках відкрили алергологічне, проктологічне відділення та відділення судинної хірургії. Тоді лікування могли проходити вже більше тисячі людей на стаціонарі. Всього в лікарні на кінець ХХ століття працювало 22 відділення.

Стоматологічна галузь Полтави

У 1963 році вступила до ладу Полтавська обласна стоматологічна поліклініка на 106 робочих місць. За зміну її могли відвідати 800 хворих. Серед відділень були — терапевтичної, хірургічної та ортопедичної стоматології.1970 року організовано анестезіологічну службу, працює рентген кабінет, фізкабінет, клінічна і алергологічна лабораторії. Запроваджений метод рентгенографії та кріохірургії. На кінець 90-х років в стоматологічній клініці працювали 60 лікарів, 53 медсестри та 38 зубних техніків. 

Відносно молодою є Полтавська міська дитяча стоматологічна поліклініка. Медичний заклад був відкритий 1981 року. Мав профілактичне та лікувально-профілактичне відділення. І був розрахований на 240 відвідувань.

Перспективи медицини після проголошення України незалежною

Проголошення незалежності України поклало початок новому етапу медичного відродження України. Це призвело до переходу на рідну мову в наукових, освітніх і медичних закладах.

Проте в багатьох наукових і навчальних закладах, закладах охорони здоров’я ми часто чуємо мову сусідньої держави. У більшості нової медичної літератури українські видання поки що в меншості. Нові періодичні видання або неукраїнські, або двомовні, лише невеликий відсоток україномовних і часто містять шовіністичні, антиукраїнські матеріали. Досить багато науковців та лікарів демонструють нехтування державною мовою, виступаючи для ЗМІ. Через ряд років у багатьох медичних установах і закладах охорони здоров’я сфера використання української мови не розширилася, а навпаки, часто звужувалась.

Зрозуміло, що тривалий ідеологічний вплив комуністичного режиму пояснює той факт, що досі немає об’єктивного підручника з історії медицини для медичних ВНЗ. Цей курс читається з книжок радянських часів за дещо виправленою старою програмою.

Отже, для того, щоб наша сучасна медицина (в тому числі й охорона здоров’я) стала українською за формою та змістом, потрібно ще багато зробити. Завдання інтелігенції та української наукової та медичної еліти (українського чи іншого походження) — інтенсивно розвивати українську медицину як частину європейської та світової. 

.,.,.,.