20 Березня 2023

“Ворскла” – одна з провідних футбольних команд України

Related

Здоров’я жінки важливе не лише для неї, а й для благополуччя всієї родини

  Онкоогляд це – процедура, яка обов'язкова для всіх жінок....

Чому миргородська мінеральна – вода корисна й унікальна?

Полтавщина має щедрі природні водні ресурси. В основі цього...

Чудотворець із острова Крит, якого Бог благословив на нетління й чудеса на Полтавщині

Патріарх Константинопольський Афанасій ІІІ Пеларій або Святитель Афанасій Цареградський,...

Деякі факти і легенди про чуму на Полтавщині

Людство періодично випробовують жахливі епідемії. Прикро, та намагання їм...

Share

«Ворскла» – одна з п’яти команд-володарів Кубка України. Крім того, полтавці жодного разу не вибували з Прем’єр-ліги. За всю історію Чемпіонату цим можуть похвалитися лише три клуби. Далі на ipoltavets.

Професійне становлення команди в радянські роки

Команда була створена у 50-х роках ХХ століття за ініціативою першого секретаря обкому Старуського Михайло. Тоді команда носила назву “Колгоспник”. Першу гру футболісти провели у 1955 році, тоді вони завоювали першість України серед колективів фізичної культури. У 1956 році на рахунку “Колгоспника” з’являється перший трофей — кубок УРСР. Ще за рік полтавці завойовують статус команди майстрів і тепер мають право виступати у класі «Б». Там вони грали 11 сезонів. Через 10 років існування команда вперше змінила назву на «Колос».

А у сезоні 1968 року полтавці вже грали в групі класу «А», команда тоді називалася «Сільбуд». А за рік назву змінили на «Будівельник». Та слід враховувати, що цей час для СРСР був часом реорганізації, в тому числі футбольного господарства. Так у 1971 році полтавська команда змушена була повернутися в другу лігу, де не мала особливих успіхів, але виступала впродовж 12 сезонів. Коли у 1982 році полтавський клуб посів останнє місце в українській зоні другої ліги, було прийняте рішення його розформувати.

 За 2 роки команду спробували відновити і переназвати. Саме в 1984 році полтавська команда отримала нове ім’я — «Ворскла». Знову розпочався довгий та кропіткий шлях завоювання лідерських позицій. Вона як і раніше стала першою в республіці серед колективів і вже за три сезони знову повернулася до другої ліги союзного чемпіонату. У 1988 році полтавці фінішували другими, поступившись у фіналі «Буковині». Так їхні мрії про перший дивізіон того року так і не стали реальністю.

Перемоги «Ворскли» в незалежній Україні

З отриманням Україною незалежності з’явився власний національний чемпіонат. І вже 1991 року «Ворскла» грає в першій лізі 5 сезонів. А у 1995-1996 роках команда набрала рекордну кількість балів в сезоні — всього 103, та завоювала перше місце, вийшла до еліти, там уже виборола бронзу. Відтоді команда залишилися в прем’єр-лізі та двічі брала участь у кубку УЄФА. Команду «Ворскла» вважають старожилам елітного футбольного дивізіону України. Команда тричі була учасником єврокубкової компанії: два рази — кубку УЄФА, та один — в Інтертото.

Під час Помаранчевої революції 2004 року команду відмовився фінансувати найбільший спонсор НАК «Нафтогаз України». Вперше вона постала перед реальною загрозою зникнення, хоча була однією з найкращих в Україні. Тоді величезну підтримку клубу надали Констянтин Живаго, виконавчий директор Ferrexpo, який став почесним президентом команди, та Олег Бабаєв – політик та підприємець, який досі є президентом клубу. 

На їхні плечі лягли багатомільйонні борги, але вони вірили в подальший розвиток та перемоги команди. Вони ж і укріпили тренерський склад, його очолив Микола Павлов. Футболіст в минулому, та авторитетний тренер. Під його керівництвом у 2009 році команда вперше за свою історію завоювала кубок України, де у фіналі перемогла донецький “Шахтар”.

Після успіху полтавці на своєму полі почали приймати провідні європейські команди німецький “Ганновер”, португальську “Бенфіку”, датський “Копенгаген”, словацьку «Жиліну», хорватський «Локомотив», бельгійський «Стандард». полтавський стадіон “Ворскла” названий іменем Олексія Бутовського — одного із засновників сучасних Олімпійських ігор і Міжнародного олімпійського комітету в 1894 році Також Олексій Дмитрович був генерал-лейтенантом армії та викладачем. Він написав кілька книг про фізичну підготовку в різних умовах.

.,.,.,.