29 Березня 2024

Як полтавець Олександр Засядько винайшов першу ракетну зброю та повернув хід історії

Related

Історія славнозвісного полтавського стадіону “Ворскла”

Футбольна історія Полтави розпочалась у 1913 році, коли на...

Як вибрати стильну чоловічу сорочку та футболку: що мають знати жителі Полтави?

Зручні футболки та стильні сорочки є невіднятною частиною чоловічого...

Як підтримувати фізичну форму у Полтаві?

Розвиток IT-сфери значно вплинув на життєвий ритм сучасного суспільства:...

Кінно-спортивна школа “Фаворит” у Кременчуці

Верхова їзда – це один із найцікавіших та досить...

“Running club Poltava” – спортивна ініціатива для полтавців

У 21 столітті, коли значно зросла кількість професій, які...

Share

Близько двох століть тому український інженер і російський генерал артилерії Олександр Засядько сконструював кілька типів порохових снарядів, які мали дальність польоту в чотири рази більшу за будь-які іноземні аналоги. Він також винайшов ракетну пускову платформу, яка дозволила вперше в історії вести залповий вогонь (6 ракет одночасно) в бойових умовах. Засядько започаткував тактику застосування ракет у бою, створив перший у Російській імперії ракетний завод і заснував Вищу артилерійську школу. В українській та російській арміях він вважається засновником ракетно-артилерійських військ як окремої військової частини. Іменем Засядька назвали один із кратерів на зворотному боці Місяця. Далі на ipoltavets.

Козацький рід та початок військової кар’єри

Олександр Дмитрович Засядько народився 7(20) листопада 1779 року у селі Лютенька Галицького повіту на Полтавщині в сім’ї головного гармаша Запорізької Січі — Дмитра Даниловича Засядька, який очолював артилерію Січі за Петра Калнишевського, з яким родичався (був його хрещеником). Його прадіди були козаками.

У 1797 році Засядько закінчив Артилерійсько-інженерне училище в Петербурзі (нині Військовий інженерно-космічний університет Можайського). У 1799 році брав участь в Італійському поході російської армії під командуванням Олександра Суворова, російсько-турецькій війні 1806-1812 років і Вітчизняній війні 1812 року.

Не раз Олександру доводилося брати участь у рукопашних боях, тричі під ним убивало коня, двічі кулі пробивали ківер. За ці п’ятнадцять бойових років йому двічі довелося воювати з французами і турками в Італії, Швейцарії, на Балканах і в Адріатичному морі. Служив під командуванням М. Кутузова. Війну з Наполеоном командиром артилерійської бригади Олександр Засядько пройшов від Москви до Парижа і Лейпцига. Шпага за хоробрість, чин полковника, шість бойових орденів і слава хороброго воїна — такий підсумок його бойового шляху в тридцять п’ять років.

Наукова робота та винайдення перших ракет

Перед вітчизняною війною 1812 року Олександр Дмитрович Засядько був уже видатним спеціалістом з артилерії. Маючи ґрунтовні знання в галузі точних наук, він багато працював над розв’язанням питання конструкції і бойового застосування ракет, яким надавав надзвичайно важливого значення.  

Після завершення війни полковник Олександр Дмитрович Засядько подає у відставку і повертається в Україну в рідну Лютеньку. Завершився важливий період його життя – період ратних подвигів і слави. Він вирішив здійснити свою давню мрію – зайнятися наукою та дослідами з метою вдосконалення деяких питань у галузі артилерії, хоча війна для нього була великою школою, яку він не забував і перейшовши до мирного життя. 

Не раз він ловив на собі зневажливі погляди заздрісників і недругів, які ніяк не могли зрозуміти того, що герой недавніх кампаній махнув рукою на блискучу військову кар’єру і всі свої гроші вклав у надто сумнівну, на їх думку, справу.

Проте дивакуватий офіцер не звертав уваги на глузування. Він тільки ще наполегливіше працював. Була в його роботі якась несамовита одержимість. Увесь час йому доводилось ставити небезпечні досліди, пов’язані з ризиком для життя. 

Вийшовши у відставку, більш як два роки Олександр Дмитрович проводив свої експерименти, які, нарешті, увінчалися успіхом. Він сконструював і виготовив перші зразки запалювальних і фугасних ракет трьох калібрів на чорному порохові з дальністю польоту до 3-х км, розробив тактику їх бойового застосування. Ракети мали стабілізатори у вигляді дерев’яних рейокхвостів, стартували з пускового станка (“козла”), до якого кріпився залізний жолоб. Пізніше конструктор надав станкові вигляд труби на тринозі, а згодом сконструював установку, з якої можна було вести залповий вогонь із шести ракет. Заслуга О. Д. Засядька полягала в тому, що він уперше здійснив “перетворювання” звичайної освітлювальної ракети в бойову – фугасну і запалювальну.

Результати своєї роботи він виклав у праці “О деле ракет зажигательных и рекошетных” (1817), яка була на той час першою досить повною настановою з виготовлення та бойовому використанню ракет в російській армії. Згодом винахід ракетника високо оцінили та присвоїли йому звання генерал-майора.

Освіта під керівництвом Засядька

1820 року він призначається начальником створеного за його ініціативою Вищого артилерійського училища. О. Д. Засядько сам розробляв програму наук і щоденних занять у ньому, написав історію артилерії, запросив кращих викладачів, так вміло відрегулював навчальний процес, що невдовзі воно стало взірцем і було реорганізоване в академію. Крім того, Засядько організує навчальну артилерійську бригаду, відкриває класи для навчання феєрверкерів, суворо стежить, щоб перевага віддавалась практиці, всіляким тренуванням; опікує технічну школу, в якій навчалися діти солдатів.

Запуск промислового виготовлення ракет

Знання Засядька з фізики, хімії, механіки і математики були ґрунтовними, підкріплювала їх величезна бойова практика, а невтомність і цілеспрямованість допомагали успішно виконувати організаційні справи і вдосконалювати винаходи своєї зброї. Стрімкий політ пошуків на початку XIX століття привів Засядька до ідеї польоту на Місяць, зокрема на ракеті. Він підрахував, скільки пороху потрібно для цього, і зрозумів, що надто слабке це паливо для такого польоту. Винахідник наполегливо вів пошуки потужнішого палива, і вони привели його до досліджень нафтопродуктів, але вивчити їх не встиг. 

У 1826 році Засядька призначають начальником штабу російської артилерії. Це була пора, коли у повітрі знову запахло порохом: назрівала нова війна з турками. Він спішно налагоджує серійне виробництво ракетної зброї: за його планами щороку мали випускатися шість тисяч ракет. Це були такі складні пристрої, що виготовляти їх на одному заводі було неможливо, тому замовлення розподілялись по всій імперії. Сировину й деталі виготовляли окремі державні та приватні заводи. Остаточне ж складання виконували на спеціальному ракетному підприємстві. Вже на початку 1828 року Засядько підписує наказ про створення у військах постійної ракетної роти, оснащеної шеститрубними станками для запуску ракет. Рота складалася з 23 осіб командирів і понад 300 рядових ракетників. 

Відставка та інші шалені ідеї генерал-лейтенанта

Після війни стан здоров’я генерал-лейтенанта Засядька різко погіршився, і Олександр Дмитрович подав у відставку. Він знову повернувся в Україну і останні роки проживав у Харкові, але і тут неспокійний розум винахідника прагнув нових відкриттів. Аби налагодити медичне обслуговування простого люду, він виношує ідею додаткової медичної освіти священників, щоб вони лікували і душу, і тіло людини. А ще генерал прагнув придумати таку машину, яка б проводила кораблі через Дніпровські пороги. Та під час поїздки на Хортицю його хвороба загострилася, і 27 травня 1838 року серце винахідника зупинилося. Поховали його, як і заповідав, у Курязькому монастирі під Харковом. На жаль, могила не вціліла до наших днів.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.