27 Листопада 2022

Люди, що поплатились життям за любов до Батьківщини: історія єврейської громади в Полтаві

Related

Як морили голодом людей у селах на Решетилівщині

Кількість жертв “у війні” голодомором проти українського селянства перевищила...

Горбанівська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

У храмах Полтавщини знаходиться кілька чудотворних ікон. Одна з...

Найцікавіші та “найсвіжіші”археологічні знахідки на Полтавщині

Полтавська земля завжди приємно дивувала археологів, даруючи їм чудові...

Share

Був час, коли 20% населення Полтави становили євреї. Це були добрі, порядні люди, які намагалися берегти свої традиції, створювали культурні організації та піднімали місцевий бізнес. Однак Полтавська земля в різні часи своєї історії побачила багато крові єврейських родин та разом з ними пережила страшні, ганебні миті геноциду цього народу. Далі на ipoltavets.

Бізнес та освіта євреїв у Полтаві

На території сучасної Полтавської області євреї почали селитися на початку XVII століття. Ці єврейські громади, зокрема з Полтави, Переяслава та Лубен, були знищені під час повстання Хмельницького. Під російським пануванням євреям більше не дозволялося жити в околицях Полтави. Ця заборона була знята після Першого поділу Польщі в 1772 році.

Євреї повернулися до Полтави наприкінці XVIII ст. У 1801 році в містечку проживало 310 євреїв, у 1847 році – 2073, у 1897 році – аж 11046. Громада зросла внаслідок міграції з Литви та Білорусі, хоча 111 тис. євреїв у всій Полтавській губернії у 1897 р. становили найменшу частину в масштабі всієї зони осілості.

У ХІХ столітті в духовному житті громади панував хасидський рух Хабад. Його засновник Шнеур Залман із Ляді похований у Гадячі, що під Полтавою. Основним заняттям місцевих євреїв була торгівля зерном та іншою сільськогосподарською продукцією. Багато євреїв також працювали ремісниками та малими підприємцями, які володіли млинами, молочарнями, лісопилками та цегельнями.

На той час життя громади було дуже добре організоване. У Полтаві було десять синагог і молитовних будинків. У 1894 році в місті була відкрита школа Талмуд-Тора, яку відвідувало понад 300 учнів. У Полтаві також діяли професійно-технічне училище для дівчат і невелика єшива. Іншими важливими установами були: філія Товариства сприяння культурі серед євреїв Росії, будинок для людей похилого віку (відкритий у 1901 р.), Єврейсько-російська бібліотека (1902 р.), Єврейське кредитно-ощадне товариство (з 1907 р.). ), і безкоштовний єврейський шпиталь.

Великі погроми та захист Короленка

Полтава була одним із центрів сіоністів, пов’язаних з Ховевей Ціон і Бнай Моше. У 1906 році в місті відбулася установча конференція соціал-демократичної політичної партії «Поале Ціон». Лідери Поале-Ціону – Дов Бер Борохов, Іцхак Бен Цві та Яків Зеруавель – мали тісні зв’язки з Полтавою, тут виходив партійний журнал «Єврейська робоча хроніка». Водночас у містечку діяло багато антисіоністських гуртків. Їх провідною постаттю був полтавський рабин А. Рабінович, відомий також як видавець двох єврейських періодичних видань: «Га-Пелес» (1900-1904) і «Га-Модія» (1910-1914).

У напружений період 1905-1907 років хвиля погромів прокотилася в 52 містах намісництва, але в Полтаві насильства не відбулося. Частково це сталося завдяки активній єврейській самообороні, яка діяла в місті. Проте переважно заклики відомого письменника Володимира Короленка впливали на місцеве населення та стримували антисемітські заворушення. Попри це, Григорій Іоллос, єврейський депутат Думи від Полтавської губернії, був убитий чорносотенцями в 1907 році.

Знущання радянської влади

Під час Першої світової війни до Полтавської губернії прибули тисячі євреїв, евакуйованих із зон німецької окупації. Для допомоги біженцям було відкрито офіс Товариства ремісників; її метою було допомогти новоприбулим знайти роботу. Створенням шкіл для дітей біженців займалося Товариство сприяння розвитку культури серед євреїв Росії. Після взяття Полтави добровольчою армією Денікіна, єврейське населення протягом трьох днів поспіль зазнавало пограбувань і знущань.

У грудні 1919 року радянська влада остаточно взяла місто під контроль. Нова адміністрація почала пригнічувати єврейське релігійне та громадське життя. У 1922 році правління єврейської громади протестувало проти закону про введення неділі як загального неробочого дня. У 1924 році місцевий осередок Євсекції (єврейська секція при комуністичній партії) намагався організувати «живу синагогу» на чолі з «червоним рабином». Ідея була відкинута через спротив відвідувачів синагоги. У 1928 році на прохання Євсекції будівлю синагоги було відібрано у громади і перетворено на єврейську денну. Того ж 1928 року перестала виходити релігійна література івритом. Школи з мовою навчання ідиш проіснували до початку 1930-х років.

У 1926 році в Полтаві проживало 18 476 євреїв (20% всього населення), а в 1939 році – 12 860 осіб. Існувала чітка тенденція до зменшення кількості євреїв, які проживали в усьому регіоні – з 91 000 у 1926 році до менш ніж 50 000 у 1939 році.

До 1927 року Полтава залишалася центром друку єврейської релігійної книги (зокрема сиддуримів і календарів). У 1926 році серед 9 тис. євреїв-годувальників 2415 були білими комірцями, 1862 ремісники і 1676 простих робітників. Близько 80% ремісничої спілки становили євреї. Багато хто був зайнятий на великій шкарпетковій фабриці, яка забезпечувала весь Радянський Союз. Працювали 2 школи з вивченням мови на ідиші та відділення мови на ідиш у залізничній школі. У 1926 році єврейське населення становило 18 476 осіб (20,1% від загальної чисельності). У 1939 році воно скоротилося до 12 860 осіб (10% від загальної чисельності).

Друга Світова війна та геноцид євреїв у Полтаві

Полтава була захоплена німцями 18 вересня 1941 року. Більшість євреїв покинули місто заздалегідь. На 2000 осіб, що залишилися, висунули численні заборони та вимоги, включно з вимогою носити значок у вигляді зірки Давида. 4 жовтня 1941 року було страчено 341 єврея. 23 листопада 1941 року все залишилося єврейське населення Полтави, а це 1538 осіб, було розстріляно німцями.

Після війни в місто повернулася частина єврейського населення, якій вдалося втекти. У 1948-1953 роках, під час сталінської антисемітської кампанії, громада стала жертвою численних переслідувань. Євреїв звільняли з науково-дослідних установ і навчальних закладів. Деякі були заарештовані та ув’язнені. На початку 1951 року відбулися масові звільнення лікарів. Наступні антиєврейські інциденти відбулися в 1960-х роках. Раніше, у 1959 році, влада закрила єдину діючу синагогу в місті. У 1961-1964 роках у рамках боротьби з так званим «розкраданням соціалістичної власності» кілька євреїв були заарештовані, ув’язнені або навіть засуджені до смертної кари. За переписом 1959 р. у всій області проживало 12 287 євреїв, а 1970 р. – 10 778 осіб.

Відродження єврейської культури на Полтавщині

1970-ті роки були першим періодом післявоєнної масової міграції, яка досягла свого піку в 1990–2005 роках. Полтавські євреї виїжджали до Ізраїлю, США, Канади, Німеччини та інших країн. У 2001 році в усій Полтавській області проживало лише 1843 євреї; 50 із них оголосили рідною мовою ідиш.

Розпад СРСР спричинив відносне пожвавлення місцевого єврейського життя. Була створена релігійна громада, яку очолив І. Сігал з руху Хабад. Завдяки зусиллям рабина Сігала створено першу в Полтаві єврейську школу та дитячий садок, який навчає підростаюче покоління євреїв і дає дітям можливість не лише отримати якісну освіту та всебічний розвиток, а й повернутися до витоків. Також у Полтаві діє благодійний фонд.

У 2002 році завдяки зусиллям рабина та членів громади Ма Хадаш у Полтаві з’явилася газета, яка висвітлює культурне та громадське життя єврейського населення міста. З 2006 року діє програма із забезпечення гарячим харчуванням малозабезпечених людей похилого віку. Освітня програма для молоді STARS зібрала понад 40 осіб. Хлопці та дівчата ходять 2 рази на тиждень на тренування. Згодом відкрилася ще одна програма – Благодійна програма харчування дітей. У ній беруть участь близько 80 дітей, як галахів, так і євреїв Папи. Окрім кошерної їжі дітям дають інформацію про культуру та традиції євреїв. Кожного місяця збирається Жіночий клуб «Малка».

.,.,.,.