Полтаву невипадково йменують духовною столицею України. Вірогідно, існує якесь логічне пояснення такому метафоричному епітетові. Серце України, її полум’яне ядро завжди пломеніє іскрами духовності, героїзму, відваги, спритності, вмілості, розвитку. Часовий проміжок народження міста снується від 899 року до сьогодні, тож, очевидно, що історія краю насичена, радше перенасичена буремними й світлими подіями. Пригадаємо разом з ipoltavets.
То слави символ чи неслави?
Історична нитка Полтавського материка снується здавна: і козацька доба, і доба Московщини, і революція і низка страхітливих воєн, і повоєнність, і врешті сучасність – то такий пласт життів і смертей, звитяг і поразок, мрій і розчарувань, що не вистачить писемних слів, аби виписати історію життя кожного пращура. Сьогодні, гуляючи вулицями, проходячи повз пам’ятки, інколи навіть страшно уявити розгортання подій минувшини. Гуркіт гармат, бряжчання мечів, стугоніння хвилюючих сердець і в третьому тисячолітті спонукає до роздумів.
Козацька доба позначена особливим намаганням визволити народ з-під ярма, тож не дивно, що І. Мазепа, підтримуючи Карла XII, вдається до баталій із Петром І та його чисельним військом. Той 1709 рік для когось став останнім, а для когось зберігся пекельним вогнем, а для нас, прийдешніх поколінь, – днем пам’яті загиблим. Відомо, що на честь перемоги над шведами було побудовано низку пам’ятників, один з яких іменували “Монумент слави”. Про чию та яку славу йдеться? Чи можемо ми називати славою ті події, де було вбито наших пращурів, де святкували перемогу на крові та кістках. Власне, пригадаємо, що низку пам’ятників було збудовано у стилі класицизму (вістря європейський вітрів завітало і до Полтави). Це і Полтавський поштамт, і Кругла площа, і Полтавський інститут шляхетних дівчат та інші.
Надбання духовності – подолання кривди
Ні для кого не секрет, що саме Полтавщина виплекала велику кількість талановитих митців. Саме вони увічнили віхи слави, показавши Україну на світовій мапі. Приїжджаючи на Полтавщину, навіть російські митці освячувалися українським словом і духом, приймали сан україномовності, колоритної культури та народної традиційності (Марко Вовчок, Володимир Короленко та багато інших). То, певно, Полтава просякнута духом незламності, творчого неспокою, багатством унікальних традицій, які дивують та захоплюють.
Чи змиє час “ЇЇ” могутність?
Певно, ні! Круговертя подій слави і поразки примножувалося новими, стирало приємне й пекуче, проте ми пишаємося своїми культурними надбаннями, пам’ятаємо історичні перипетії (хоч вони часто тривожать серце), всотуємо в себе духовні нажитки, аби пронести історичну пам’ять крізь себе, крізь час, крізь минувшину, сучасність та майбуття. Героїчна історія Полтави прописана не тільки в книгах, вона закарбована в душевній книзі нащадків (а там ніхто не зітре вічний код)!
Героїчний – не завжди той, хто перемагає фізично, це перш за все той, хто перемагає духовно!
