Усе життя та творчий шлях архипа Тесленка пов’язані з Полтавської землею, з його рідною Лохвиччиною. Тесленко був справжнім українським патріотом, вболівав за відродження української культури та вів активну громадську діяльність. Багато його оповідань присвячені темі бідності та безправності українських селян за царської влади. Тогочасна критика відзначала талант Тесленка та його анімаційну манеру оповідання, в якій помітні впливи української літератури (зокрема Марка Вовчка) та елементи імпресіонізму. Його тюремні твори, повідомляє сайт ipoltavets.com, подібні до ранніх Винниченкових за мовою та стилем оповіді.
Як Тесленко став зіркою Лохвицького театру
Архип Тесленко народився у селі Харківці Лохвицького району (нині Миргородського). Навчався в місцевій однокласній церковнопарафіяльній і двокласній церковно-вчительській школах. Був писарчуком, службовцем у нотаріальній конторі. У нарисах “Ночь на Ивана Купала в селе Харьковцах”, “На досветках” зробив опис рідного села та етнографічну побутову замальовку стародавнього свята Івана Купала та українських пісень.
Того ж року письменник знайомиться з Миколою Миколайовичем Дьяковим, режисером Лохвицького аматорського театру. Захопившись ідею театру, Тесленко на початку липня 1903 року звернувся до комісії з організації народних розваг при Народному домі з проханням дати дозвіл на влаштування в Харківцях вистави. Після дозволу тут поставили “Невольника” Марка Кропивницького. Тесленко виконувала роль сліпого Степана. В газеті “Полтавський весник” за 1903 рік підкреслювалося, що Тесленко як артист міг би зробити честь будь-який, навіть і не сільській сцені.
Пізніше Архип напише театральну п’єсу “Горобина ніч”, яка нині втрачена, навесні 1903 року драму “Не стоїть жить”. В Харківцях також пише оповідання “Истинно русский человек”, п’єсу “Патріоти”. 1905 року перебував у селі Безсали.
У жовтні 1906 року Тесленка за участь у революційній діяльності було заарештовано. Після повернення до Харківців із заслання у 1908 році Архип звертається до публіцистики, спрямованої на захист демократичного руху.
З вересня 1905 року до кінця травня 1910 року публікує в газетах дописи: “Демократи”, “На селі”, “Тюрма” та інші кореспонденції під псевдонімом Селянин. Під час життя на Полтавщині з’являються повісті “Страчене життя”, “Немає матусі”, “Свій брат”, “Що з мене було?”, “Прощай, життя”. Помер у 1911 році в селі Лука.
Згідно з заповітом письменника його поховано на Харковецькому цвинтарі, недалеко від могили Зінаїди Строй — двоюрідної сестри Тесленка, прототипа учительки з повісті “Страчене життя”. У 1939 році прах Тесленка було перенесено на нове місце, в парк, що в центрі села.
Місця пам’яті Архипа Тесленка
У 1962 році був заснований музей Архипа Тесленка. З 1970 року перенесений у спеціально збудоване приміщення на території колишньої садиби батьків Тесленка. Нині музей налічує понад 1000 експонатів. Має 2 розділи. Експозиція займає 3 зала. Музей висвітлює життєвий та творчий шлях Архипа Юхимовича Тесленка, а також історію села Харківці, де письменник народився.
Серед експонатів музею — меморіальні речі: шафка, в якій письменник зберігав книжки, карта Полтавської губернії, якою користувався Тесленко, та “Арифметика”, по якій навчалися його брати. Деякі книжки з особистої бібліотеки Тесленка перебувають у Лохвицькому краєзнавчому музеї імені Сковороди.
Ім’ям Архипа Тесленка названі вулиці місті Полтава, Лохвиці, в селі Лука Лохвицького (Миргородського) району. У місті Лохвиця у 1974 році біля Будинку культури на честь Архипа Тесленка встановлений пам’ятник, висотою 3 метри. На ньому письменник сидить у глибокому роздумі, тримаючи в руках книгу. Авторами скульптури стали архітектори А. Корнеєв та І. Коломієць.
