Котельва, що на Полтавщині, здавна відома своїми працьовитими людьми та розвитком аграрної сфери. Все почалося із сільськогосподарських артілей та колгоспів. Нині тут працюють аграрні фірми, як дають робочі місця для більшості місцевих жителів. Детальніше про котелевську землю, що подарувала Україні талановитих митців, науковців та просто хороших людей, у нашому матеріалі на сайті ipoltavets.com.
Перші поселення
У радіусі 4-7 кілометрів біля Котельви знайдені кілька давніх курганів-могил — Власкова, Гостра, Штанькова, Крючкова, Орлова. В ХІ-ХІІ століттях було слов’янське поселення. На початку ХІІІ століття його зруйнували татаро-монголи, частина жителів загинула, частина переселилися на північ та на північний схід, у ліси.
В історичних джерелах Котельва вперше згадувалося у ХVI столітті. Тут жили окремими хутірцями мисливці та пасічники. А в наступному столітті сюди переселяється багато селян і козаків із захоплених Польщею земель. Існує легенда, що одним із них був заможний козак на прізвище Котел, від нього і пішла назва поселення. Інші дослідники пов’язують назву села з річкою Котельвою.
У 40-х роках XVII століття Котельва була сотенним містечком Гадяцького, а пізніше — Полтавського полку. Згодом входила до Охтирського полку Слобідської України. У другій половині XVII століття — на початку XVIII Котельва була однією з фортець, що захищали Україну від нападів кримських і ногайських татар. Зруйнована шведськими військами у 1709 році під час Північної війни. 1726 року у містечку було 2 козацькі сотні. Починаючи з другої половини XVIII століття Котельва стає одним з центрів чумацтва на Слобожанщині.
З 1780 по 1796 роки входила до складу Охтирського повіту Харківського намісництва, а з 1797 року — була слободою Охтирського повіту Слобідсько-української, а з 1835 — Харківської губернії.
Життя Котельви у ХІХ століття
В середині ХІХ століття у містечку налічувалося 1750 дворів, близько 10 тис. жителів. Функціонувало 5 церков: Мироносицька, Вознесенська, Покровська, Троїцька та Всіхсвятська. Щороку тут проходило по 4 ярмарки.
Водночас спостерігається швидкий розвиток місцевих промислів. 1881 року у слободі було 383 ремісники, у тому числі 90 шевців, 81 гончар, 80 чинбарів, 18 ковалів, 17 бондарів, 15 теслярів, 13 колісників та 12 кравців.
Перше парафіяльне училище у Котельві відкрито у 1812 році. А наприкінці цього ж століття було уже 3 навчальні заклади. У 1876 році у місті проживало 6323 мешканці, налічувалося 2009 дворів та 7 церков, 3 з яких були мурованими.
В кінці ХІХ століття у слободі була цегельня поміщика Тушинського та салотопний завод. На початку ХХ століття у Котельві налічувалося 5 церковнопарафіяльних, 6 земських і міністерських училищ, лікарня та поштове відділення. Працювало господарство: два вальцові млини з олійницями та до двох десятків вітряків. Встановлений телефонний зв’язок у 1913 році з повітовим містечком Охтиркою. У роки революції 1905-1907 років у Котельві відбувалися селянські заворушення. Активну революційну пропаганду проводили місцеві жителі Прядка, Кашуба, Радченко, Бородай.
Період радянського правління
У 1918 році в містечку було проголошено радянську владу. У період громадянської війни в районі Котельви було організований загін червоного козацтва. У 1920 році створені перші два товариства спільного обробітку землі. У 1925-1930 роках Котельва стала районним центром Полтавського округу. Не той час вона налічувала більше 20 тис. мешканців. У 1932 році створена МТС.
1939 року з Опішнянського та Чутівського утворений Котелевський район. Тоді на території було 4 сільської ради. Перед Другою світовою війною населення Котельви складала 14883 жителі, зменшення населення відбулося внаслідок Голодомору 1932-33 років.
Під час німецько-фашистської окупації гітлерівці розстріляли 8 жителів та вивезли на примусові роботи до Німеччини близько 6 сотень осіб, знищили 460 господарств. Після перемоги на території містечка почалось відновлення інфраструктури та господарства.
Після впровадження механізації і застосування мінеральних добрив у колгоспах Котельви зростала врожайність сільськогосподарських культур. У 1966 році на полях працювали 27 тракторів, 12 комбайнів, 18 вантажних машин. Загальна площа сільськогосподарських угідь перевищувала 6100 га. На кінець 1966 року поголів’я великої рогатої худоби налічувало 2311. Того ж року колгосп заробив 1 млн 642 тис. карбованців.
Соціальне життя та інфраструктура
У 1947 році кількість жителів знову показує від’ємний результат – всього 12538 осіб. На той час працювали 4 початкові та 2 семирічні школи.
Протягом 1966-1967 років споруджено 118 житлових будинків тому числі двоповерховий на 28 квартир. Проводиться будівництво широкоекранного кінотеатру, дитячого садка-ясел на 140 місць, клубу при колгоспі. Покладена дорога з твердим покриттям і мостом через Ворсклу, яка з’єднує Котельву з Полтавою. Закладено три парки і алею. По вулицях починають курсувати автобуси і таксі. З’являється водопровід. У 1970 році електрифікувалися колгоспи. Серед громадських місць працює 25 магазинів, декілька побутових майстерень, відкривається продовольчий магазин “Берізка”, обладнаний холодильними установками.
Відкривається картинна галерея на базі будинку культури. Більшість художників — місцеві аматори. Організовано три народні музеї.
У 1962 році на громадських засадах був створений історичний музей. Для нього відведене окреме приміщення, експозиція мала 4 кімнати і вміщувала 7 розділів. Всього експонувалося 1354 предмети, серед яких знахідки з Більського городища скіфського періоду, а матеріали про поета — перекладача уродженця Полтави Миколи Гнєдича.
На 1990 рік у Котельві було 4 колгоспи, швейна фабрика “Прогрес”, райсільгосптехніка, партія розвідувального буріння, ремонтно-транспортне підприємство, цех з переробки деревини, цех Полтавського міськмолокозаводу, хлібокомбінат та інші підприємства. Галузь освіти також потроху розвивалася: працювали 2 середні школи, 3 восьмирічних, 1 початкова школа, дитяча музична школа та філіал Зіньківського профтехучилища.
У Котельві працювала лікарня на 200 місць, поліклініка, поштамт з 3 відділеннями, побуткомбінат, 6 бібліотек, загальною кількістю 134 тис. одиниць збірників, районний будинок культури на 385 місць, селищні клуби, 6 стаціонарних кіноустановок і 4 музеї.
І перед проголошенням незалежності у Котельві видається газета “Народна трибуна”.
Видатні вихідці з Котельви
Видатним уродженцем Котельви є Ромуальд Миронович, який склав великий рукописний збірник зі своїх та чужих творів українськими українською та польською мовами. Тут народився український художник XVII століття Петро Рогуля, який створив ікони для собору Охтирського Троїцького монастиря та Покровської церкви у Котельві. Дмитро Міллер — український історик, автор праць з історії Слобідської та Лівобережної України також народився у Котельві. Серед інших науковців, наприклад, доктор технічних наук Віктор Конвісар. З Котельвою пов’язані життя і діяльність краєзнавця Олександра Твердохлібова, який дав опис кустарних промислів Охтирського і Богодухівського повітів, художнього критика А. Матушинського.
