Питання до якої національної літератури належить творча спадщина Гоголя стоїть наріжним каменем вже багато років. Але схоже на те, що спитали б у самого Гоголя, навряд чи отримали відповідь. Адже його листування та історичні джерела свідчать про те, що його ставлення до обох держав і патріотичний настрій змінювався залежності від віку та культурних і політичних факторів. Більш детально про проблему у нашому матеріалі на сайті ipoltavets.com.
Передумови переїзду Гоголя до Московії
Всім відомо, що Микола Гоголь народився на Полтавщині. Тут пройшло його дитинство, яке він неодноразово оспівував у своїх творах. Цінність яких, власне, і полягає у неймовірних іронічних, щирих та непідробних описах української душі та тогочасної атмосфери. Але як виходець з дворянського роду він отримав ґрунтовну освіту в Україні, а згодом виявив бажання далі йти по кар’єрних сходинках та розвиватися. А політична ситуація того часу створювали умови, за яких тільки у Московії була в повні така можливість. У 1828 році після закінчення Ніжинської гімназії вищих наук Гоголь переїжджає до Петербурга.
“Кацапія” і “Гетьманщина”
Він періодично приїжджає на рідні землі, відвідує батьків. Просить матір збирати для нього етнографічний матеріал про українські традиції та фольклор.
Апогеєм його українськості вважається період дружби з Михайлом Максимовичем. У період до того і під час очолювання ним Університету Святого Володимира в Києві Гоголь мріяв переїхати туди і бути викладачем. У своєму листі він пише Максимовичу, який перебуває в Росії, щоб він кидав «Кацапію» і їхав до «Гетьманщини». Саме так він називає дві країни.
Але мріям Гоголя так і не судилося втілитися, письменник залишився викладати історію в Санкт-Петербурзькому університеті, а в листі написав, що не мав іншого вибору.
Його самого тривожили сумніви з приводу того, яку душу він має: «хохляцкую или русскую». Але в іншому листі до матері пише, що віднині його твори будуть іноземною мовою, тобто російською.
Аргументи та контраргументи
Відома українська дослідниця та літераторка Оксани Забужко у своїй розвідці пише, що важливо оцінювати українськість Гоголя по тому, що він пише своїх творах. Деякі з них дуже проукраїнські, показують козацький дух, моральні принципи та світогляд українців, які дуже відрізнялися від російських.
Російська аргументація будується, на тому, що він писав російською мовою. Але згадаймо один з найвизначніших творів Гоголя «Тарас Бульба». Він зіграв величезну роль у популяризації козацького міфу, звитяги і непереможності українського народу. У творах такого штибу були повністю українські національні ідеї.
Трагедія його роздвоєності характерна для багатьох тодішніх митців, тому що суспільний і культурний устрій того часу був неприроднім і руйнував ідентичність та спонукав до втрати себе у всепоглинаючому проросійському просторі.
Проте дехто з дослідників, відмічає, що крім творів з питомо українським духом у його доробку є і тексти на російській лад. Так Мирослав Попович, український філософ, Наполягає на тому, що ділити культурну спадщину — це не раціонально і неправильно. Адже письменник належить до української спадщини, оскільки він тут народився, перейняв багато з українського менталітету, бачив Петербург очима південців. Але є в нього твори і про російське суспільство і для російського суспільства.
Однак Гоголь на думку літературознавців належить до когорти геніальних письменників, а отже його творчість потрібно розглядати в контексті не поверхових сюжетів образів, а бачити глибинний хід його світобачення. Тому в цій дискусії доречно говорити про українську та російську спадщину митця.
