29 Листопада 2022

Полтавець Гоголь: українська чи російська душа у генія

Related

Як морили голодом людей у селах на Решетилівщині

Кількість жертв “у війні” голодомором проти українського селянства перевищила...

Горбанівська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

У храмах Полтавщини знаходиться кілька чудотворних ікон. Одна з...

Найцікавіші та “найсвіжіші”археологічні знахідки на Полтавщині

Полтавська земля завжди приємно дивувала археологів, даруючи їм чудові...

Share

Питання до якої національної літератури належить творча спадщина Гоголя стоїть наріжним каменем вже багато років. Але схоже на те, що спитали б у самого Гоголя, навряд чи отримали відповідь. Адже його листування та історичні джерела свідчать про те, що його ставлення до обох держав і патріотичний настрій змінювався залежності від віку та культурних і політичних факторів. Більш детально про проблему у нашому матеріалі на сайті ipoltavets.com.

Передумови переїзду Гоголя до Московії

Всім відомо, що Микола Гоголь народився на Полтавщині. Тут пройшло його дитинство, яке він неодноразово оспівував у своїх творах. Цінність яких, власне,  і полягає у неймовірних іронічних, щирих та непідробних описах української душі та тогочасної атмосфери. Але як виходець з дворянського роду він отримав ґрунтовну освіту в Україні, а згодом виявив бажання далі йти по кар’єрних сходинках та розвиватися. А політична ситуація того часу створювали умови, за яких тільки у Московії була в повні така можливість. У 1828 році після закінчення Ніжинської гімназії вищих наук Гоголь переїжджає до Петербурга.

“Кацапія” і “Гетьманщина”

Він періодично приїжджає на рідні землі, відвідує батьків. Просить матір збирати для нього етнографічний матеріал про українські традиції та фольклор.

Апогеєм його українськості вважається період дружби з Михайлом Максимовичем. У період до того і під час очолювання ним Університету Святого Володимира в Києві Гоголь мріяв переїхати туди і бути викладачем. У своєму листі він пише Максимовичу, який перебуває в Росії, щоб він кидав «Кацапію» і їхав до «Гетьманщини». Саме так він називає дві країни.

Але мріям Гоголя так і не судилося втілитися, письменник залишився викладати історію в Санкт-Петербурзькому університеті, а в листі написав, що не мав іншого вибору. 

Його самого тривожили сумніви з приводу того, яку душу він має: «хохляцкую или русскую». Але в іншому листі до матері пише, що віднині його твори будуть іноземною мовою, тобто російською. 

Аргументи та контраргументи

Відома українська дослідниця та літераторка Оксани Забужко у своїй розвідці пише, що важливо оцінювати українськість Гоголя по тому, що він пише своїх творах. Деякі з них дуже проукраїнські, показують козацький дух, моральні принципи та світогляд українців, які дуже відрізнялися від російських. 

Російська аргументація будується, на тому, що він писав російською мовою. Але згадаймо один з найвизначніших творів Гоголя «Тарас Бульба». Він зіграв величезну роль у популяризації козацького міфу, звитяги і непереможності українського народу. У творах такого штибу були повністю українські національні ідеї.

Трагедія його роздвоєності характерна для багатьох тодішніх митців, тому що суспільний і культурний устрій того часу був неприроднім і руйнував ідентичність та спонукав до втрати себе у всепоглинаючому проросійському просторі.

Проте дехто з дослідників, відмічає, що крім творів з питомо українським духом у його доробку є і тексти на російській лад. Так Мирослав Попович, український філософ, Наполягає на тому, що ділити культурну спадщину — це не раціонально і неправильно. Адже письменник належить до української спадщини, оскільки він тут народився, перейняв багато з українського менталітету, бачив Петербург очима південців. Але є в нього твори і про російське суспільство і для російського суспільства. 

Однак Гоголь на думку літературознавців належить до когорти геніальних письменників, а отже його творчість потрібно розглядати в контексті не поверхових сюжетів образів, а бачити глибинний хід його світобачення. Тому в цій дискусії доречно говорити про українську та російську спадщину митця. 

.,.,.,.