Тарас Шевченко — діяч культури, якому встановлено найбільше монументів у світі! За останніми даними на планеті 1384 пам’ятники нашому Генієві, Пророку, поетові і прозаїку, живописцю й філософу, громадському діячеві, етнографу, граверу і врешті Великому Синові Великого Народу. В його рідній Україні це 1256 такого роду об’єктів, отже в інших (до слова, 35-ти!) країнах — 128. Немає в Україні регіону, де монументом не вшанували б Кобзаря. Це, повідомляє сайт ipoltavets.com, усі наші обласні центри, безліч селищ і сіл, а найбільше таких архітектурних об’єктів, присвячених Шевченку, на Прикарпатті.
В Україні перший пам’ятник (у вигляді погруддя) Шевченку встановили у Харкові 1881 року. За кордоном, а саме у казахстанському місті Форт-Шевченко, перший монумент Кобзареві з’явився в цей же рік. Місто, між іншим, назване на честь вшанування Шевченка, який тривалий час перебував там на засланні…
Полтавщина і Шевченко
Звичайно ж, є пам’ятник Кобзареві і в Полтаві. Дослідники життєвого шляху Шевченка кажуть, що на Полтавщині він відвідав не менше півсотні населених пунктів. Це один з регіонів, де окрім його рідної Черкащини, Шевченко бував чи не найбільше. В нашому регіоні він створив ряд шедеврів: поезії “Розрита могила”, “Заповіт”, “Не завидуй багатому”, поему-містерію “Великий льох”, а ще поеми “Кавказ”, “Єретик”, “Сліпий” та інші. Не раз Тарас Григорович приїздив і в саму Полтаву. Зокрема 1845 року він відвідав садибу класика нової української літератури І.П.Котляревського на Івановій горі та виконав малюнок його хати. Згодом 1969 р. зображення стало важливим свідченням при відбудові оселі Котляревського. З повісті “Близнецы” літературознавці-дослідники роблять висновок, що саме Іван Котляревський зацікавив Шевченка Полтавою.
Також тут Тарас Григорович намалював і Хрестовоздвиженський монастир та зобразив Успенський собор, звідки хоронили І.П.Котляревського та Панаса Мирного. Нині обидва згадані храми є пам’ятками архітектури національного значення. Вищезгаданого 1845 ж року Шевченко малював і в містечку Решетилівка, неподалік Полтави. Тут великий митець зобразив місцеві краєвиди, а згодом згадував Решетилівку ще й у прозових творах. Та й загалом чимало населених пунктів регіону пишаються тим, що великий Кобзар залишився в їхній історії, іноді навіть просто в переказах…
Українська революція 1917-21 рр. спричинила хвилю національного відродження. Перші пам’ятники Шевченку в період визвольної боротьби за незалежність України на території тодішньої Полтавської губернії з’явилися за Гетьманату Скоропадського у 1918 році (с. Діброва та м. Ромни).
Пам’ятник Шевченку у Полтаві було відкрито 12 березня 1926 року. І під час цієї події відбувся мітинг жителів та гостей регіону, участь у якому взяли кілька тисяч громадян. Коли з монумента зняли накриття, хор заспівав “Заповіт” (композитор Гордій Гладкий). Навіть сам скульптор Іван Кавалерідзе був присутній на відкритті свого дітища.
Тобто на сьогодні пам’ятнику 96 років. Він унікальний у контексті всієї України, бо створений у стилі авангардизму (конструктивізму) і був у свій час передовим втіленням творчої ідеї такого напрямку. Фахівці говорять, що нині в Україні збереглося лише два “авангардні” пам’ятники Кобзарю (в Полтаві та у Ромнах).
“Батько” залізобетонного Шевченка
Тож “батько” полтавського пам’ятника Т.Шевченку — скульптор Іван Кавалерідзе. Він — українець грузинського походження. Кавалерідзе залишився в історії не лише як талановитий скульптор. А і як кінорежисер, створивши девять повнометражок, і зокрема ставши автором першого українського звукового фільму “Наталка Полтавка”, що вийшов 1936 року та був показаний навіть у Нью-Йорку. А ще Іван Кавалерідзе був драматургом, сценаристом і кінохудожником. Та земляком полтавців, доки села Сумщини і Чернігівщини, де він народився і провів дитинство, не “перекочували” в результаті адмінреформи зі складу Полтавської губернії у згадані регіони.
Крім Полтави, видатний архітектор прославився пам’ятниками Т.Шевченку в містах Ромни та Суми. Також він створив старий пам’ятник княгині Ользі у столиці (зруйнований 1919 і відновлений 1996 р.) та Ярославу Мудрому біля Золотих Воріт. І здоровенний 1000 тонний 22-метрової висоти монумент Артему в Святогірську на Донеччині (на честь більшовика Ф.А.Сергєєва).
Хоча Кавалерідзе офіційно працював у стилі авангарду, його надихала дерев’яна архітектура Полтавщини часів дитинства і юності. Є згадки, що перед смертю скульптор зазначив у одному з останніх інтерв’ю, що його творами, які впевнено можна назвати одкровеннями, є саме пам’ятник княгині Ользі в Києві, Артему в Бахмуті та Шевченку в Полтаві.
Суворий полтавський Шевченко
Пам’ятник Тарасу Шевченкові у Полтаві знаходиться у парку “Сонячний” навпроти Краєзнавчого музею. У Державному архіві Полтавської області зберігаються документи, згідно яких можна вважати, що влада свого часу вирішила обрати місце для памятника навпроти музею, бо там був цвинтар “загиблих борців за радянську владу”, себто за ідеї, які комуністи десятиліттями намагалися приписати… Шевченку. Монумент створено із залізобетону. Коли його споглядаєш, виникає враження, що суворий Пророк постає-виростає із сірих асиметричних брил скелястого кургану. Висота фігури Шевченка — 1,8 метра, увесь постамент заввишки 3,2 метра. Місцева влада хотіла, щоб монумент мав девяти- чи десятиметрову висоту. Але згодом ідею скоригували. Доки тривали роботи, обраний стиль мистецтва занепадав, бо його витісняв соцреалізм.
Шевченко вічний!
Полтавський монумент Кобзарю пережив кілька спроб знищення. Зокрема під час Другої Світової війни фашисти додумалися переплутати його з пам’ятником Леніну… І монумент дивом вдалося врятувати. Як згадував поет, журналіст Ярослав Курдидик, йому випадково довелося стріти німецьких вояків, які прибули оглянути монумент, що на їх думку присвячений Леніну, бо ж “голова лиса і вуса наявні”. Публіцист взявся переконувати неуків, що це великий культурний діяч Тарас Григорович Шевченко. Вболівання публіциста і втручання німецького командування вплинули на ситуацію. У дні тієї війни монумент суттєво пошкодили в ході баталій. А ще полтавські історики кажуть, що якийсь німецький солдат, щоб прокласти кабель, посмів відбити пам’ятнику ніс, вухо і вус.
Згодом навіть були ідеї демонтажу полтавського пам’ятника, ініційовані країною “совєтів”. Зокрема, коли до Полтави свого часу навідався секретар ЦК компартії Микита Хрущов, він зауважив присутнім на те, як фашисти спотворили пам’ятник. І врешті Хрущову замуляв очі авангардизм (бо він, мовляв, незрозумілий народу). Тоді секретар порадив наявний пам’ятник знести (інший варіант залишити без реставрації як свідчення фашистського вандалізму), та звести у Полтаві новий пам’ятник Шевченку — бронзовий у стилі монументів, які присвячувалися Пророку в Каневі чи в Києві. Та знову не судилося. Хоча місцева влада довго не реставрувала понівечений монумент. Мабуть, зважаючи на вказівку Хрущова… Років до десяти після війни пам’ятник стояв зі зруйнованою верхньою частиною, а з руки Шевченка стирчала арматура…
В 1960-х роках у радянському союзі йшла боротьба з “формалізмом у мистецтві”. В немилість з цього приводу потрапили й роботи Івана Кавалерідзе. У Сумах його пам’ятник Шевченку було демонтовано, бо Хрущов розгледів там прояви “кавказького сепаратизму” і ненависний йому кубізм. У свої 90 років Кавалерідзе почувався розбитим і дуже хотів врятувати близький душі полтавський монумент. У розпачі скульптор пропонував 100 тисяч карбованців власних заощаджень, на ремонт і заміну бетонного постаменту на бронзовий. Та цього не сталося, бо Шевченка знову відстояли.
І які б не були нелегкі часи нині, полтавці переконані, що їх, як і їхнього Шевченка, ніколи не зламати… У цьому контексті якось одразу постає на думці не так давно розстріляний рашистами пам’ятник Шевченку у селищі Бородянка на Київщині, яке зазнало звірячих знущань росіян-окупантів. Тамтешній Тарас схилився від ворожих влучань, але вистояв і змушує задуматися цілий світ про те, який нині біль переживає його багатостраждальна Україна.
Так співпало, що на початку російсько-української війни, 2014 року, до 200-ї річниці від дня народження Шевченка в Україні завдяки одному з телеканалів було створено першу інтерактивну карту об’єктів, йому присвячених. На карті — населені пункти, вулиці, музеї, театри, навчальні заклади, та інші об’єкти, названі на честь Кобзаря. А ще відмічено більше тисячі пам’ятників, зокрема і той, що в Полтаві. І Українці впевнені, що нинішня широчезна мапа монументів нашого Пророка на вітчизняній і світовій мапі далеко не межа! Наш Геній того заслуговує!
