2 Грудня 2022

Як полтавський чиновник став зачинателем нової української літератури – Іван Котляревський

Related

Камера в тринадцятих iPhone: 7 цікавих фішок

Незважаючи на появу нової чотирнадцятої лінійки, iPhone 13 залишається...

Як морили голодом людей у селах на Решетилівщині

Кількість жертв “у війні” голодомором проти українського селянства перевищила...

Горбанівська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

У храмах Полтавщини знаходиться кілька чудотворних ікон. Одна з...

Найцікавіші та “найсвіжіші”археологічні знахідки на Полтавщині

Полтавська земля завжди приємно дивувала археологів, даруючи їм чудові...

Share

Теза російської пропаганди про відсутність української нації (мова це «наріччя» російської мови, а «українці» – це «малороси») було спростовано ще наприкінці XVIII ст., коли у 1798 році вийшли три перші частини «Енеїди» Котляревського з обширним, на понад 1000 слів, українсько-російським глосарієм. Наявність літературної мови є ознакою нації. Отже, понад 200 років тому завдяки літературному подвигу Івана Котляревського всі філологи світу визнали українську мову, якою можна перекласти “Енеїду” Вергілія, оскільки раніше давньогрецький сюжет був перекладений французькою мовою ( П. Скаррон), німецькою (А. Блумауер) і рядом інших мов світу. Далі на ipoltavets.

Життя урядовця-літератора

Іван Петрович Котляревський народився в місті Полтава 1769 року. Його батько був канцеляристом. Коли хлопчикові виповнилося десять років, його віддали вивчати Біблію. Після навчання Іван Котляревський заробляє на життя, даючи приватні уроки дітям місцевих можновладців. Через деякий час він отримав посаду канцеляриста і пропрацював там близько чотирьох років.

Під час російсько-турецької війни Котляревський брав активну участь в облозі Ізмаїла, за це нагороджений почесною медаллю. Після війни вийшов у відставку і повернувся до Полтави.

Коли Івану Петровичу виповнилося тридцять, він навчав в одній із полтавських шкіл, дітей із бідних дворян, які не мали змоги оплатити навчання в інших школах.

Під час франко-російської війни 1812 року Котляревський активно брав участь в обороні Полтави.

Після війни захопився спортом. У 1816 році став керівником Полтавського вільного театру. Через відсутність певного репертуару почав писати. Так з-під його пера вийшли два твори: «Наталка Полтавка» і «Москаль Чарівник».

У 1818 році разом з В. Лукашевичем, В. Тарнавським та іншими входив до полтавської масонської ложі «Любов до істини». Котляревський сприяв викупу М. С. Щепкіна з кріпацтва. 

У 1835 році в поважному віці Котляревський вийшов у відставку, але не поривав з культурним життям. До нього постійно зверталися за підтримкою та порадою представники різних верств населення, кожному він намагався допомогти.Єдиною справжньою пристрастю Івана Петровича була література. Письменник не хотів одружуватися і продовжувати рід.

Смерть наздогнала Івана Котляревського 29 жовтня (за новим стилем — 10 листопада) 1838 року. Тіло письменників поховали на міському кладовищі в Полтаві.

Його ім’ям названо багато навчальних закладів по усій країні. У Полтаві функціонує меморіальний музей письменника, музей-садиба, де він жив свого часу. Україна рясніє бульварами та вулицями Івана Котляревського. 

Початок літературної діяльності

Літературна діяльність почалася близько 1794 року. Котляревський — автор «Енеїди». У традиціях бурлеску створив оригінальний твір мистецтва. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства другої половини XVIII ст. Національний колорит і співчуття долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» у сучасників.

Примітно, що «Енеїда» вийшла без відома автора. У 1798 році видавець Михайло Парпура опублікував перші 3 розділи поеми. Видавець отримав хороший прибуток, письменник — славу. Відсутність реакції на ризикований сатиричний твір показала, що імперське керівництво суті «Енеїди» не розуміло, це надихнуло письменника на продовження.

Повний текст опубліковано лише після смерті автора, у 1842 році. Над поемою Котляревський працював майже все життя, починаючи з часу навчання в духовній семінарії. 

Відомі твори та переклади Котляревського іноземними мовами

У його драматургії присутні збірні образи. У п’єсі «Наталка-Полтавка» письменник описав ідеальну українку, яка вміє кохати всім серцем. У 1889 році легендарний український композитор Микола Лисенко написав оперу за п’єсою «Наталка-Полтавка», твір було перекладено багатьма мовами, і донині йдуть театральні постановки.

Легко знайти збірний образ, цього разу негативний, і у творі «Москаль-Чарівник», написаному Котляревським у 1819 році. Якщо в «Енеїді» сатира завуальована, то в п’єсі недоліки прихильників царського гноблення виявляються набагато яскравіше. Критики називають п’єсу сміливою сатирою на московську владу

Літературознавці стверджують, що свідомість і творчість Котляревського містять ознаки бароко і романтизму. Проте бароко письменник по-своєму розумів, він показав, що великими образами можуть бути прості жителі українського села.

Часткові переклади «Енеїди» датуються 1933 роком, коли 20 жовтня 1933 року в американській газеті української діаспори «Ukrainian Weekly» було опубліковано переклад перших кількох строф «Енеїди» Котляревського, зроблений Володимиром Семениною. Проте перший повний англійський переклад великого опусу Котляревського «Енеїда» був опублікований лише у 2006 році в Канаді українцем-канадцем Богданом Мельником, найбільш відомим своїм англійським перекладом української казки Івана Франка.

Критика та тлумачення “Енеїди”

У 1861 році відомий письменник і громадський діяч, друг Шевченка Пантелеймон Куліш назвав Котляревського виразником «антинародних зразків смаку», який від душі кепкував у своїй «Енеїді» над «українською народністю», висунув карикатуру, смішну і в найгірших зразках простолюду», а мову вірша назвав зразком низької української розмови.

Найголовнішим героєм поеми Котляревського є український народ. У тексті він постає перед читачами як нація справді героїчна. Сили козаків віддає свою любов на завали, перетворюючи звичайного молодого хлопця на героїчного лицаря.Котляревський в образі Енея змалював збірний образ українського козака. Часто «Енеїду» називають енциклопедією українського життя. Ці знання інтелігент Котляревський здобував, ідучи в народ. Письменник одягався як непримітний чоловік та поринав у пристрасті простого люду.

Значення “Енеїди” для сучасників

У своєму найвідомішому творі Котляревський одягнув героїв Вергілія в український одяг. У результаті виявилося, що сучасний зміст поеми український народ зрозумів, а царська влада не бачила в «Енеїді» небезпеки для себе. Твір досить часто називають «історією України в часі, що пливе морськими хвилями».

Це не випадково з позиції філології та тематики жанру. Література будь-якої країни у своєму народженні проходить 3 етапи – спочатку вона сміється, потім плаче і тільки потім голосно заявляє про себе. Початок процесу народження в українській літературі поклав Котляревський, кульмінацією стала творчість Тараса Шевченка.

«Енеїда» Котляревського свого часу стала джерелом цілющого сміху, який повернув до життя український народ у найважчий для нього період. Письменник довів, що українська мова, яку вважали народною здатна створити твір будь-якої глибини.

Написана Котляревським «Енеїда» стала поворотним моментом не лише в літературі, а й в історії народу як такого, вона відродила українську мову після багаторічних спроб задушити голос народу.

Сміх для нації означає одужання і вихід на новий рівень самосвідомості. На стику XVII—VIII століть «Енеїда» повернула українців до боротьби за існування, коли майже ніхто не вірив у відродження нації після знищення гетьманату та Запорізької влади.

.,.,.,.